Україна і Республіка Білорусь, далі - "Договірні Сторони",

керуючись бажанням розвивати свої консульські відносини з метою ефективнішого захисту прав та інтересів обох держав, їхніх громадян і юридичних осіб, зміцнення дружби та співробітництва між Договірними Сторонами,

на розвиток положень Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року,

підтверджуючи, що з питань, які не обумовлені в цій Конвенції, будуть застосовуватись норми міжнародного звичаєвого права та багатосторонніх міжнародних договорів, учасниками яких є Договірні Сторони,

вирішили укласти цю Конвенцію і домовилися про таке:

В цій Конвенції наведені нижче терміни мають таке значення:

a) "консульська установа" означає будь-яке генеральне консульство, консульство, віце-консульство або консульське агентство;

b) "консульський округ" означає район, відведений консульській установі для здійснення консульських функцій;

c) "глава консульської установи" означає особу, якій доручено діяти як главі консульської установи;

d) "консульська посадова особа" означає будь-яку особу, в тому числі главу консульської установи, якій доручено здійснення в цій якості консульських функцій;

e) "консульський службовець" означає будь-яку особу, яка виконує адміністративні або технічні обов'язки в консульській установі;

f) "працівник обслуговуючого персоналу" означає будь-яку особу, яка виконує обов'язки з обслуговування консульської установи;

g) "працівники консульської установи" - консульські посадові особи, консульські службовці та працівники обслуговуючого персоналу;

h) "член сім'ї" означає дружину або чоловіка, дітей, батьків працівника консульської установи, а також інших осіб, які проживають разом з ним і знаходяться на його утриманні;

i) "громадянин" означає будь-яку фізичну особу, яка є громадянином держави, що представляється, або держави перебування відповідно до законодавства цих держав;

j) "консульські приміщення" означає приміщення або частини приміщень і земельна ділянка, яка обслуговує ці приміщення або частини будівель, які використовуються винятково для цілей консульської установи, незалежно від того, чиєю власністю вони є;

k) "консульські архіви" включають всі папери, документи, кореспонденцію, книги, фільми, технічні засоби накопичення, зберігання та використання інформації, реєстри консульської установи разом з шифрами та кодами, картотеками й будь-якими предметами обстановки, призначеними для забезпечення їх охорони чи зберігання;

l) "судно" означає будь-яке цивільне плавальне судно, яке має право на підняття прапора держави, що представляється;

m) "повітряне судно" означає будь-який цивільний літальний апарат, який має право на використання розпізнавальних знаків держави, що представляється.

1. Консульська установа держави, що представляється, може бути відкрита на території держави перебування лише за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульської установи, її клас, консульський округ, а також будь-які їхні зміни визначаються тільки за домовленістю між державою, що представляється, і державою перебування.

1. До призначення глави консульської установи держава, що представляється, повинна одержати попередню згоду держави перебування. Якщо держава перебування не погоджується на це, вона не зобов'язана пояснювати мотиви свого рішення.

2. Держава, що представляється, передає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент або повідомлення про призначення глави консульської установи.

3. Після подання консульського патенту держава перебування в можливо короткий строк видає главі консульської установи екзекватуру.

4. Глава консульської установи може приступити до виконання своїх функцій після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру.

5. Держава перебування до видачі екзекватури може дозволити главі консульської установи тимчасово виконувати свої функції.

6. Після видачі главі консульської установи екзекватури або дозволу тимчасово виконувати свої функції, держава перебування негайно сповіщає органи влади консульського округу й вживає всіх необхідних заходів, для надання главі консульської установи можливості виконувати свої обов'язки і користуватися усіма правами, перевагами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією.

1. Якщо глава консульської установи не може виконувати свої функції або якщо посада глави консульської установи є вакантною, функції глави консульської установи можуть тимчасово виконуватися виконуючим обов'язки глави консульської установи.

2. Повне ім'я, прізвище, посада і ранг виконуючого обов'язки глави консульської установи повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування главою консульської установи або, якщо він не спроможний цього зробити, будь-яким компетентним органом держави, що представляється. За загальним правилом, таке повідомлення робиться заздалегідь.

3. Компетентні органи держави перебування надають тимчасовому виконуючому обов'язки глави консульської установи допомогу та захист. В період виконання обов'язків глави консульської установи на нього поширюються положення цієї Конвенції такою ж мірою, що й на главу консульської установи.

1. Держава, що представляється, в особі своїх компетентних органів заздалегідь письмово повідомляє Міністерство закордонних справ держави перебування про таке:

a) прізвище, ім'я, громадянство, ранг, посаду працівників консульської установи, дата їхнього прибуття й остаточного від'їзду, або припинення їхніх функцій, а також про будь-яку зміну їхнього статусу в період їх роботи в консульській установі;

b) прізвище, ім'я, громадянство, дата прибуття, остаточного відбуття членів сім'ї кожного працівника консульської установи, а також про те, що та чи інша особа стає або перестає бути членом сім'ї працівника консульської установи.

2. Компетентні органи держави перебування видають працівникам консульської установи та членам їх сімей безкоштовно, згідно із встановленим порядком цієї держави, посвідчення особи, яке підтверджує їхній статус як працівників консульської установи та членів їх сімей, за винятком тих, які є громадянами держави перебування або постійно проживають в ній.

Консульські посадові особи повинні бути громадянами держави, що представляється.

Держава перебування може будь-коли сповістити державу, що представляється, про те, що та чи інша консульська посадова особа є "persona non grata" або один із працівників консульської установи є неприйнятним, не будучи зобов'язаною обґрунтовувати мотиви свого рішення. У такому випадку держава, що представляється, повинна відкликати відповідного працівника консульської установи. Якщо держава, що представляється, не виконає протягом обґрунтованого терміну це зобов'язання, то держава перебування може відмовитися визнавати цю особу працівником консульської установи.

Консульська посадова особа має право:

1. Захищати права та інтереси держави, що представляється, її громадян та юридичних осіб, надавати їм допомогу і сприяння.

2. Сприяти розвитку торгових, економічних, правових, туристичних, екологічних, науково-технічних, інформаційних, культурних, гуманітарних зв'язків та зв'язків у галузі освіти й спорту між державою, що представляється, і державою перебування, а також сприяти розвитку дружніх відносин.

3. З'ясовувати всіма законними шляхами умови й події в торговому, економічному, культурному, науковому житті держави перебування, повідомляти про них уряд держави, що представляється.

4. Звертатись в письмовій або усній формі у відповідні органи консульського округу.

5. Виконувати інші функції, покладені на консульську установу державою, що представляється, які не суперечать законодавству та правилам держави перебування.

1. Консульська посадова особа має право:

a) вести облік громадян держави, що представляється;

b) приймати заяви з питань громадянства держави що представляється;

c) реєструвати народження та смерть громадян держави, що представляється, та видавати відповідні документи;

d) реєструвати акти цивільного стану між громадянами держави, що представляється, згідно з законодавством акредитуючої держави.

2. Положення пункту 1 цієї статті не звільняють заінтересованих осіб від обов'язку дотримуватись законодавства держави перебування.

Консульська посадова особа має право:

1. Видавати, відновлювати, вилучати, анулювати паспорти громадян держави, що представляється, подовжувати строк їх дії, вносити до них необхідні позначки, а також видавати громадянам інші документи, які дають право на перетин кордону.

2. Видавати, продовжувати, анулювати візи для в'їзду до держави, що представляється, та виїзду з неї, а також для транзитного проїзду через її територію.

1. Відповідно до законів та правил держави, що представляється, консульська посадова особа має право:

a) на прохання будь-якої особи, незалежно від її громадянства, видавати йому документи для використання в державі, що представляється;

b) на вимогу громадян держави, що представляється, видавати їм документи для використання в державі перебування або за її межами;

c) перекладати документи на мову держави, що представляється, або держави перебування та засвідчувати правильність цього перекладу;

d) приймати на тимчасове зберігання майно, гроші, цінності й документи громадян держави, що представляється, за умови, що це не суперечить законодавству та правилам держави перебування;

e) приймати, складати та засвідчувати заяви громадян держави, що представляється;

f) засвідчувати підписи громадян держави, що представляється, на будь-яких документах;

g) складати, засвідчувати та приймати на зберігання заповіти громадян акредитуючої держави;

h) складати й засвідчувати акти і угоди між громадянами держави, що представляється, за умови, що такі акти та угоди не суперечать законодавству держави перебування та не стосуються встановлення або передачі прав на нерухоме майно;

i) складати й засвідчувати акти та угоди між громадянами держави, що представляється, з однієї сторони, та громадянами інших держав, з іншої сторони, якщо ці акти й угоди стосуються виключно майна або прав у державі, що представляється, та стосуються справ, які підлягають розгляду у цій державі за умови, що ці акти та угоди не суперечать законодавству держави перебування;

j) виконувати інші функції, покладені на консульську установу державою, що представляється, які не забороняються законодавством держави перебування, або проти виконання яких держава перебування не має заперечень, або ж які передбачені міжнародними договорами, чинними між державою, що представляється, та державою перебування.

2. Складені, видані, засвідчені або перекладені консульською посадовою особою документи відповідно до пункту 1 цієї статті будуть розглядатись в державі перебування як документи, які мають таку саму юридичну силу, як і в разі якби вони були видані, засвідчені або перекладені компетентними органами та відомствами держави перебування, за умови, що вони відповідають законодавству держави перебування.

1. Компетентні органи держави перебування в найкоротші терміни, але не пізніше чотирьох днів після застосування відповідних заходів, сповіщають відповідну консульську посадову особу держави, що представляється, про затримання, арешт чи будь-яке інше обмеження свободи громадянина держави, що представляється.

Одночасно компетентні органи держави перебування негайно передають будь-яке повідомлення, адресоване консульській установі держави, що представляється, цією особою.

2. Компетентні органи держави перебування негайно, але не пізніше чотирьох днів з моменту затримання, арешту чи будь-якого іншого обмеження свободи громадянина держави, що представляється, забезпечать реалізацію права консульської посадової особи відвідати або зв'язатися з таким громадянином, в тому числі для надання йому необхідної правової допомоги.

3. Компетентні органи держави перебування інформують громадян держави, що представляється, яких було затримано, арештовано або свободу яких обмежено в будь-який інший спосіб, про положення цієї статті.

4. Права, зазначені в пунктах 1, 2 цієї статті, здійснюються відповідно до законодавства держави перебування за умови, що ці закони і правила сприяють досягненню цілей, для яких призначені ці права.

1. Консульська посадова особа має право:

a) контактувати й відвідувати будь-якого громадянина держави, що представляється, який знаходиться на території консульського округу, а держава перебування не буде перешкоджати відносинам між громадянами держави, що представляється, та консульською установою та обмежувати їм доступ до консульської установи;

b) звертатися із запитом до компетентних органів держави перебування щодо негайного надання інформації про будь-яку подію, результатом якої є матеріальна шкода і людські жертви, затримання автотранспортних засобів і нещасні випадки до яких причетні громадяни держави, що представляється;

c) звертатися до компетентних органів держави перебування щодо сприяння у розшуку без вісті зниклих громадян акредитуючої держави, які постійно проживали або тимчасово перебували на території держави перебування;

2. Консульська установа повинна сприяти правоохоронним органам держави, що представляється, та держави перебування у вирішенні питань про надання правової допомоги.

3. У випадку, коли громадянин держави, що представляється, не може здійснити в державі перебування захист своїх прав та інтересів у зв'язку з його відсутністю в державі перебування або через інші причини, консульська посадова особа може без будь-якої довіреності представляти його в судах та інших органах держави перебування або забезпечити йому належне представництво до того часу, доки він не призначить свого представника чи буде спроможний сам захищати свої права та інтереси.

1. Компетентні органи держави перебування невідкладно повідомляють консульську установу про необхідність встановлення опіки або піклування над неповнолітніми громадянами держави, що представляється, а також над повнолітніми недієздатними або обмежено дієздатними громадянами держави, що представляється, які не можуть самостійно реалізовувати свої права та виконувати обов'язки.

2. Консульська посадова особа співпрацює з питань, що вказані в пункті 1 цієї статті, з компетентними органами держави перебування та у випадку необхідності рекомендує особу для виконання обов'язків опікуна або піклувальника відповідно до законів та правил держави перебування.

У випадку смерті громадянина держави, що представляється, в державі перебування компетентні органи держави перебування в можливо стислий термін інформують про це консульську установу. На прохання консульської установи вони видають свідоцтво про смерть або інші документи, які підтверджують факт смерті.

1. У випадку, якщо померлий громадянин держави, що представляється, залишив спадщину в державі перебування, компетентні органи держави перебування в якомога стислий термін інформують консульську посадову особу про наявність спадкового майна, спадкоємців, відмову від отримання спадщини, а також про те, що будь-яка особа, яка знаходиться або представлена на території держави перебування, призначена розпорядником цього майна.

2. Консульська посадова особа має право бути присутньою, у разі наявності спадщини, передбаченої в пункті 1 цієї статті, під час складання опису майна компетентними органами держави перебування та вживає заходів з охорони спадкового майна.

3. У разі, коли громадянин держави, що представляється, має право на спадщину особи, яка померла на території держави перебування, незалежно від громадянства цієї особи, компетентні органи держави перебування невідкладно інформують про це консульську установу держави, що представляється.

4. Якщо громадянин держави, що представляється, має або претендує на право одержати спадщину в державі перебування, однак ні він, ані його представник не можуть взяти участь у розгляді справи про спадщину, консульська посадова особа може особисто або через свого представника представляти цього громадянина в судах або інших органах держави перебування.

5. Консульська посадова особа має право приймати спадкове майно, що належить громадянину держави, що представляється, який постійно не проживає в державі перебування, для передачі спадкоємцю.

6. Якщо громадянин держави, що представляється, який постійно не проживає в державі перебування, помирає в цій державі, консульська посадова особа має право взяти на тимчасове зберігання всі документи, гроші та особисте майно померлого, для передачі його спадкоємцям, розпоряднику або іншим уповноваженим особам.

7. Консульська посадова особа може від імені громадянина держави, що представляється, якщо такий громадянин не знаходиться на території держави перебування, отримувати від суду, органів влади або окремих осіб гроші чи інше майно, на яке цей громадянин має право у зв'язку зі смертю будь-якої особи, в тому числі спадкове майно, платежі, передбачені відповідно до законодавства про виплату компенсацій у зв'язку з нещасними випадками, а також платежі за страховими полісами у зв'язку зі страхуванням життя.

8. Під час виконання функцій, згаданих у пунктах 4, 5, 6, 7 цієї статті, консульська посадова особа повинна дотримуватися законодавства держави перебування.

1. Консульська посадова особа має право в межах свого консульського округу надавати допомогу суднам держави, що представляється, які знаходяться у внутрішніх або територіальних водах держави перебування, капітанам та членам екіпажів цих суден, а також:

a) підніматися на борт судна, опитувати капітана та будь-якого члена екіпажу, а також отримувати інформацію про діяльність судна, плавання та його вантаж;

b) розслідувати будь-який нещасний випадок, що мав місце під час плавання, за умови, що це не завдає шкоди правам компетентних органів держави перебування;

c) сприяти у вирішенні трудових спорів між капітаном та членами екіпажу, а також вживати заходів щодо безпеки на борту судна;

d) вживати заходів щодо надання капітану судна і будь-якому члену екіпажу медичної допомоги та повернення в державу, що представляється;

e) приймати, розглядати, складати, підписувати або засвідчувати документи, що стосуються судна, які передбачені законодавством держави, що представляється, або міжнародними договорами, учасниками яких є держави, що представляється;

f) здійснювати контроль за тим, щоб в портах, територіальних та внутрішніх водах держави перебування у межах свого консульського округу судам надавалися у повному обсязі права та імунітети відповідно до законодавства перебування та міжнародних договорів, учасниками яких є Договірні Сторони;

g) сприяти входу судна в порт, виходу з нього та перебування судна в порту;

i) надавати іншу допомогу, яка передбачена законодавством держави, що представляється, та держави перебування.

2. Капітан і члени екіпажу мають право контактувати безпосередньо з консульською посадовою особою, не порушуючи при цьому законодавства держави перебування.

1. У випадку, коли суди або інші компетентні органи держави перебування мають намір вжити будь-яких примусових заходів проти судна або доручити провести розслідування на борту судна держави, що представляється, вони завчасно повідомляють консульську установу для того, щоб консульська посадова особа або її представник був присутній під час здійснення цих заходів. Якщо завчасне повідомлення неможливе, консульська установа повинна бути негайно інформована про вжиті компетентними органами держави перебування заходи та про результати вжитих заходів.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються відповідним чином і до заходів, вжитих на суші компетентними органами держави перебування щодо капітана судна або члена екіпажу.

3. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються до звичайного прикордонного, митного, санітарного контролю, а також під час вжиття заходів спрямованих на забезпечення безпеки навігації на морі або запобігання забрудненню вод.

4. Компетентні органи держави перебування не можуть втручатися у внутрішні справи будь-якого судна держави, що представляється, якщо не порушуються безпека та громадський порядок в державі перебування, за винятком випадків, коли це здійснюється на особисте прохання капітана судна або за його згодою, або ж за згодою консульської посадової особи держави, що представляється.

1. Якщо судно держави, що представляється, зазнало катастрофи або аварії, сіло на мілину чи з будь-яких інших причин не зможе продовжувати самостійне плавання, компетентні органи держави перебування негайно повідомлять консульську установу про вжиті заходи щодо порятунку пасажирів та екіпажу, судна, вантажу та іншого майна.

2. Консульська посадова особа може надавати допомогу судну держави, що представляється, яке зазнало катастрофи або аварії, сіло на мілину чи з будь-яких інших причин не може самостійно продовжувати плавання, членам його екіпажу та пасажирам, або звертатися з проханням до держави перебування про надання такої допомоги.

3. Якщо судновласник держави, що представляється, капітан або інша уповноважена особа не в змозі прийняти необхідні заходи для забезпечення безпеки та порятунку судна або його вантажу або для того, щоб ними розпоряджатися, консульська посадова особа держави, що представляється, від імені власника або вживає таких заходів, які в такому разі вжив би власник судна чи вантажу, або звертається до держави перебування з проханням вжити такі заходи.