1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Угода


УГОДА
між Урядом України і Урядом Республіки Бєларусь про міжнародне автомобільне сполучення
( Угоду ратифіковано Законом № 274-XIV від 20.11.98 )
( Зміни до Угоди див. в Протоколі від 25.05.2000 )
( Зміни до Угоди див. в Протоколі від 06.02.2020 )
( Сканована копія )
Уряд України і Уряд Республіки Бєларусь, що іменуються далі "Сторони",
беручи до уваги сприятливий розвиток двосторонніх торговельно-економічних відносин,
керуючись прагненням до подальшого розвитку автомобільного сполучення між обома країнами, а також транзитом по їх території,
домовились про нижчеподане:
Стаття 1.
Визначення термінів
Під "перевізником" треба розуміти фізичних або юридичних осіб обох держав, які володіють дозволом здійснювати міжнародні вантажні і пасажирські перевезення автомобільним транспортом відповідно до законодавству обох держав.
Під "транспортним засобом" треба розуміти автотранспортний засіб:
призначений для здійснення вантажних (включаючи причепи або напівпричепи) і пасажирських перевезень;
зареєстрований на території Республіки Бєларусь або України.
Відповідно до положень цієї Угоди перевізникам надається право здійснювати вантажні або пасажирські перевезення автомобільним транспортом між двома Договірними Сторонами, а також транзитом по їх територіях з третіх і в треті країни.
Стаття 2.
Регулярні перевезення пасажирів автобусами організуються за згодою між компетентними органами Сторін.
Пропозиції про організацію таких перевезень завчасно передаються один одному компетентними органами Сторін. Ці пропозиції повинні містити в собі дані відносно: найменування перевізника (фірми), маршруту проходження, розкладу руху, тарифу, пунктів зупинки, на яких перевізник здійснюватиме посадку і висадку пасажирів, а також передбачуваного періоду виконання перевезень.
Стаття 3.
Для здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автобусами між обома державами або транзитом через їх території, за винятком перевезень, передбачених статтею 4 цієї Угоди, необхідні дозволи, що видаються компетентними органами Сторін.
Компетентні органи Сторін будуть видавати дозвіл на ту ділянку маршруту, що проходить по їх території.
Стаття 4.
Дозволів не потрібно на виконання нерегулярних перевезень пасажирів автобусами:
якщо група одного й того ж складу перевозиться тим самим автобусом протягом всього перевезення, яке починається і закінчується на території тієї держави, де зареєстровано автобус;
якщо група пасажирів одного й того ж складу перевозиться тим самим автобусом в одному напрямку протягом всієї поїздки, яка починається на території однієї держави, де зареєстровано автобус, і закінчується на території другої держави, при умові, що автобус повертається в країну, де його зареєстровано порожнім.
Дозвіл також не потрібен при заміні несправного автобусу іншим автобусом.
При виконанні перевезень, передбачених пунктами цієї статті, водій автобуса повинен мати список пасажирів.
Стаття 5.
Перевезення вантажів між обома державами або транзитом через їх територію в треті країни, за винятком перевезень, передбачених статтею 6 цієї Угоди, здійснюються вантажними автомобілями з причепами або напівпричепами, або без них на підставі дозволів, які видаються компетентними органами Сторін.
На кожне перевезення вантажів, що здійснюється вантажним автомобілем з причепом або напівпричепом, або без них, повинен бути виданий окремий дозвіл, який дає право на здійснення одного рейсу туди і назад, якщо інше не обумовлено в самому дозволі.
Стаття 6.
Дозволів, зазначених в статті 5 цієї Угоди, не потрібно на виконання перевезень:
експонатів, обладнання і матеріалів, призначених для ярмарків та виставок;
транспортних засобів, тварин, а також різноманітного інвентарю та майна, призначених для проведення спортивних заходів;
театральних декорацій і реквізиту, музичних інструментів, обладнання і приладдя для кінозйомок, радіо і телевізійних передач;
тіл або праху померлих;
пошти;
зіпсованих автотранспортних засобів;
рухомого майна при переселенні;
вантажів транспортними засобами, максимальна допустима загальна вага яких, включаючи причепи, не перевищує 6 тонн або максимальне корисне навантаження яких, включаючи корисне навантаження причепів, не перевищує 3,5 тонн;
медичного обладнання і матеріалів для надання екстреної допомоги при стихійних лихах.
Стаття 7.
При перевезеннях понадгабаритних, великовагових і небезпечних вантажів перевізник повинен одержати спеціальний дозвіл компетентних органів другої Сторони.
Якщо зазначений в пункті 1 цієї статті дозвіл обмежує рух автотранспортного засобу за визначеним маршрутом, перевезення повинно здійснюватись цим маршрутом.
Стаття 8.
Компетентні органи Сторін щорічно передаватимуть один одному взаємно погоджену кількість бланків дозволів на перевезення вантажів і пасажирів.
Компетентні органи Сторін погоджують між особою порядок обміну бланками дозволу.
Стаття 9.

................
Перейти до повного тексту