На виконання міжнародних зобов'язань України, що випливають з її участі у Базельській конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням (1989 р.) та з метою забезпечення дотримання вимог екологічної безпеки під час транскордонних перевезень небезпечних відходів Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити такі, що додаються:

Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням;

Жовтий перелік відходів;

Зелений перелік відходів.

2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 р. N 1016 "Про впорядкування контролю за транскордонним перевезенням відходів та їх утилізацією/видаленням" (Офіційний вісник України, 1997 р., число 38, с. 16).

Дозволи на транскордонне перевезення небезпечних відходів, отримані згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 р. N 1016, є чинними в межах термінів, на які вони були видані.

3. Ця постанова набирає чинності з 1 вересня 2000 року.

1. Це Положення визначає порядок здійснення державного контролю за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням під час їх експорту з України, імпорту в Україну чи транзиту через територію України.

2. Терміни, що вживаються в цьому Положенні, мають таке значення:

3. Функції компетентного органу з питань контролю за перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням в Україні виконує Міндовкілля.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката) письмової згоди (повідомлення) на транскордонне перевезення небезпечних відходів здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

4. Дія пунктів 6 - 33 цього Положення поширюється на такі відходи, що є об'єктом транскордонного перевезення:

а) небезпечні відходи, що включені до розділу А Жовтого переліку відходів;

б) відходи, які потребують окремого розгляду, що включені до розділу Б Жовтого переліку відходів;

в) відходи, що включені до Зеленого переліку відходів і є об'єктом транскордонного перевезення, у разі, коли вони містять матеріали, наведені у додатку 2 до цього Положення, в таких кількостях, що можуть виявляти небезпечні властивості, наведені у переліку небезпечних властивостей (затверджується Міндовкіллям), а також якщо транскордонні перевезення таких відходів підпадають під державне регулювання у заінтересованих державах.

В інших випадках відходи, що включені до Зеленого переліку відходів, не підпадають під дію пунктів 6 - 33 цього Положення.

Висновок щодо того, чи підпадають відходи Зеленого переліку відходів, які є об'єктом експорту або імпорту, під дію пунктів 6 - 33 цього Положення, чи не підпадають, надає Міндовкілля.

Транскордонні перевезення відходів, що включені до Зеленого переліку відходів і відповідно не підпадають під дію пунктів 6 - 33 цього Положення, під час їх транзиту через територію України, здійснюються відповідно до існуючих заходів контролю, які звичайно застосовуються під час торговельних операцій. Відсутність у відходах небезпечних складників має підтверджуватися відповідним документом, що супроводжує транскордонні перевезення відходів.

Транскордонне перевезення відходів як вторинної сировини, для яких Кабінетом Міністрів України встановлено квоти на ввезення в Україну для утилізації, допускається тільки в межах таких квот та за умови відповідного підтвердження.

5. Дія пунктів 6 - 33 цього Положення не поширюється також на небезпечні відходи, що імпортуються з метою проведення досліджень у кількостях, які не можуть вплинути на стан здоров'я людини та навколишнього природного середовища.

6. Контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням (додаток 1 до цього Положення) базується на процедурі письмового повідомлення компетентних органів заінтересованих держав про будь-яке транскордонне перевезення небезпечних відходів і отримання від них письмової згоди на здійснення перевезення.

Повідомником може бути:

виробник відходів;

експортер;

компетентний орган держави експорту (особа, призначена компетентним органом).

Основними документами, що застосовуються у процедурі повідомлення та для отримання письмової згоди на перевезення, а також для супроводження транскордонних перевезень небезпечних відходів, є повідомлення, у якому засвідчується згода на транскордонне перевезення (додаток 3 до цього Положення), і документ про перевезення, у якому засвідчується факт відвантаження, проходження пунктів пропуску через державний кордон, отримання одержувачем і завершення утилізації/видалення відходів (додаток 4 до цього Положення).

Інструкцію щодо заповнення цих документів затверджує Міндовкілля.

З метою отримання повідомлення або письмової згоди на здійснення транскордонного перевезення небезпечних відходів повідомники надсилають на офіційну електронну пошту Міндовкілля документи, визначені цим Положенням, в електронній формі, завірені кваліфікованим електронним підписом керівника повідомника або уповноваженою на це особою.

На електронні копії оригіналів паперових документів (фотокопії), передбачені цим Положенням, накладається кваліфікований електронний підпис керівника повідомника або уповноваженої на це особи, що базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, відповідно до вимог Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Надсилання пакета документів в електронній формі здійснюється у форматі PDF або JPEG з урахуванням таких вимог:

електронні копії оригіналів документів, що додаються, повинні відповідати вимогам, встановленим Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";

кольорові електронні копії (фотокопії) оригіналів документів повинні бути чіткими та повнорозмірними (без обрізань будь-яких сторін документів, у тому числі прізвища та підпису підписанта, печатки, номера);

будь-який текст на всіх електронних зображеннях повинен бути розбірливим;

документи, що містять більше однієї сторінки, скануються в один файл. У разі перевищення допустимого для завантаження розміру файлу такий файл розділяється на кілька файлів без пропущення сторінок та із збереженням їх послідовності відповідно до оригіналу документа.

Рішення про надання повідомлення або письмової згоди про транскордонне перевезення небезпечних відходів приймаються безоплатно, оформляються в електронній формі та засвідчуються шляхом накладення заступником Міністра захисту довкілля та природних ресурсів відповідно до функціонального розподілу кваліфікованого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, відповідно до вимог Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Відомості щодо рішень про надання повідомлення або письмової згоди про транскордонне перевезення небезпечних відходів Міндовкілля розміщує на власному офіційному веб-сайті шляхом внесення відповідної інформації до Єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" та надсилання зазначеного рішення на офіційну електронну пошту компетентного органу країн імпорту, експорту чи транзиту, призначеного стороною нести відповідальність за отримання повідомлення про транскордонне перевезення небезпечних або інших відходів і будь-якої інформації, пов’язаної з ним, і за надання відповіді на таке повідомлення відповідно до статті 6 Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням.

Кожному рішенню під час внесення до відповідного реєстру присвоюється унікальний реєстраційний номер.

7. Експортер, який має намір експортувати небезпечні відходи, звертається до Міндовкілля з офіційним листом щонайменше за 70 днів до запланованої дати їх першого перевезення і подає необхідну кількість заповнених бланків повідомлення (примірники, призначені для компетентних органів держав імпорту і транзиту заповнюються мовою, прийнятною для цих держав) та додатково:

а) підтвердження наявності в експортера ліцензії на здійснення відповідних операцій поводження з небезпечними відходами, запропонованими для експорту, та на їх транскордонне перевезення;

б) відомості про походження і склад відходів, а у разі потреби (на запит Міндовкілля) протокол аналізу;

в) відомості про особу, що відповідає за утилізацію/видалення (опис способу утилізації/видалення, потужність і місцезнаходження санкціонованого об'єкта, термін дії дозволу на його експлуатацію);

г) нотаріально засвідчену копію контракту між експортером та особою, що відповідає за утилізацію/видалення, в якому зазначено методи екологічно обгрунтованого поводження з відходами і який має містити такі відомості:

зобов'язання сторін щодо відповідальності за будь-які несприятливі наслідки в результаті подання неправильних відомостей, неправильного поводження з відходами, аварій або інших непередбачених подій, у тому числі за здійснення альтернативних заходів з утилізації/видалення відходів екологічно обгрунтованим способом або реімпорту відходів у разі неможливості виконання первісних умов контракту;

зобов'язання особи, що відповідає за утилізацію/видалення, про підтвердження отримання відходів протягом трьох робочих днів (тобто надсилання експортеру та компетентним органам заінтересованих держав копії відповідно заповненого документа про перевезення);

зобов'язання особи, що відповідає за утилізацію/видалення, про підтвердження закінчення операцій з утилізації/видалення відходів протягом 180 днів після отримання відходів (тобто надсилання експортеру та компетентним органам заінтересованих держав копії відповідно заповненого документа про перевезення);

ґ) опис шляху транспортування відходів;

д) відомості про страхування відповідальності експортера щодо відшкодування шкоди, якої може бути заподіяно здоров'ю людини, власності і навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення небезпечних відходів.

9. Міндовкілля надсилає або доручає експортеру надіслати повідомлення компетентним органам заінтересованих держав.

10. Експорт небезпечних відходів не дозволяється:

а) у будь-який пункт на південь від 60 град. південної широти;

б) до будь-якої держави, яка заборонила імпорт таких відходів і повідомила про це Україну;

в) до будь-якої держави, яка не є Стороною Базельської конвенції, якщо з нею не укладено відповідну міжнародну угоду щодо транскордонних перевезень небезпечних відходів;

г) до будь-якої держави, якщо є підстави вважати, що утилізація/видалення таких відходів не буде здійснюватися екологічно обгрунтованим способом;

ґ) до будь-якої держави, яка не дала письмової згоди на імпорт таких відходів.

11. Експорт небезпечних відходів дозволяється у разі, коли в Україні немає технічних можливостей і необхідних потужностей для видалення таких відходів екологічно обгрунтованим способом (у разі, коли небезпечні відходи експортуються з метою видалення) або такі відходи використовуються як вторинна сировина у державі імпорту.

Наявність в Україні потужностей для утилізації небезпечних відходів (операції R1-R13 розділу Б додатка 1 до цього Положення) не може бути перешкодою для прийняття рішення про експорт небезпечних відходів з метою їх видалення (операції D1-D15 розділу А додатка 1 до цього Положення).

Наявність в Україні потужностей для видалення небезпечних відходів (операції D1-D15 розділу А додатка 1 до цього Положення) не може бути перешкодою для прийняття рішення про експорт небезпечних відходів з метою їх утилізації (операції R1-R13 розділу Б додатка 1 до цього Положення).

12. У разі коли експорт дозволяється відповідно до пункту 11, Міндовкілля може дати згоду на експорт відходів за таких умов:

а) контракт між експортером та особою, відповідальною за утилізацію/видалення, відповідає вимогам екологічно обгрунтованого поводження з відходами і містить необхідні зобов'язання сторін;

б) тара, маркування та транспортування відповідають вимогам визнаних міжнародних норм, стандартів і практики;

в) оформлено (заповнено пункти 1, 2, 5 - 9, 13 - 16, 19, 20) документ про перевезення;

г) підтверджено забезпеченість страхуванням відповідальності експортера щодо відшкодування шкоди, якої може бути заподіяно здоров'ю людини, власності і навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення небезпечних відходів;

ґ) експортер отримав письмову згоду на транскордонне перевезення відходів від компетентних органів заінтересованих держав (якщо держава транзиту не має практики надання письмової згоди за таких обставин або зняла вимогу про надання письмової згоди, через 60 днів після підтвердження отримання державою транзиту запиту з боку експортера чи Міндовкілля допускається перевезення за "мовчазної згоди", якщо відповідна держава транзиту в цей 60-денний період не встановить будь-яких інших умов або не висловить заперечення).

13. Письмова згода на багаторазовий експорт небезпечних відходів може надаватися у разі наявності письмової згоди на це заінтересованих держав терміном щонайбільше на один рік, якщо відходи:

а) мають однакові фізичні та хімічні властивості;

б) регулярно поставляються одній і тій же особі, відповідальній за утилізацію, через одні й ті ж пункти пропуску через державний кордон на виїзді з України і на в'їзді у державу імпорту;

в) перевозяться транзитом через одні й ті ж пункти пропуску через державний кордон на в'їзді в державу та виїзді з держави (держав) транзиту.

14. Експортер/повідомник за три дні до кожного відправлення небезпечних відходів надсилає копії документа про перевезення компетентним органам заінтересованих держав.

15. Якщо транскордонне перевезення небезпечних відходів, на яке заінтересовані держави дали згоду, не може бути закінчене відповідно до умов контракту, експортер зобов'язаний вивезти відходи назад, якщо інші можливості для їх утилізації/видалення екологічно обгрунтованим способом не буде знайдено протягом 90 днів від того моменту, коли компетентний орган держави імпорту поінформував про це Міндовкілля або виробника, чи в будь-який інший термін, погоджений заінтересованими сторонами.

16. Небезпечні відходи можуть імпортуватися тільки за умови наявності письмової згоди Міндовкілля.

Забороняється ввезення в Україну небезпечних відходів з метою їх зберігання чи захоронення.

17. Для розгляду питання про надання згоди на імпорт небезпечних відходів до Міндовкілля подаються оригінал повідомлення держави експорту (якщо транскордонне перевезення відходів, що імпортуються, не підлягає такому контролю в державі експорту, зобов'язання повідомника бере на себе особа, що відповідає за утилізацію/видалення), а також додатково імпортером/особою, що відповідає за утилізацію/видалення:

а) офіційне письмове звернення з проханням про надання згоди на імпорт небезпечних відходів згідно з поданим повідомленням;

б) підтвердження наявності в імпортера та в особи, що відповідає за утилізацію/видалення, ліцензій на здійснення відповідних операцій поводження з небезпечними відходами, запропонованими для імпорту, та на їх транскордонне перевезення;

в) нотаріально засвідчена копія контракту, який повинен відповідати вимогам підпункту "г" пункту 7 цього Положення;

г) відомості про походження і склад відходів, а у разі потреби (на запит Міндовкілля) протокол аналізу;

ґ) опис способу утилізації/видалення;

д) потужність і місце знаходження об'єкта для утилізації/видалення;

є) висновки державної санітарно-гігієнічної експертизи на відходи як вторинну сировину і на продукцію, що одержуватиметься в результаті утилізації, у разі, коли відходи імпортуються з метою утилізації;

ж) заява компетентного органу держави експорту про те, що держава не має технічних можливостей і необхідних потужностей для видалення таких відходів екологічно обгрунтованим способом у разі, коли відходи імпортуються з метою видалення;

з) відомості про забезпеченість страхуванням відповідальності експортера та особи, що відповідає за утилізацію/видалення, щодо відшкодування шкоди, якої може бути заподіяно здоров'ю людини, власності і навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації/видалення небезпечних відходів;

и) опис шляху транспортування відходів.

18. У разі потреби Міндовкілля може зажадати подання додаткової інформації.

20. Міндовкілля може дати письмову згоду на імпорт небезпечних відходів у разі дотримання таких умов:

а) держава експорту є Стороною Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням або з нею укладено відповідну міжнародну угоду щодо транскордонних перевезень небезпечних відходів;

б) держава експорту не має технічних можливостей і необхідних потужностей для видалення таких відходів екологічно обгрунтованим способом (у разі, коли відходи імпортуються з метою видалення) або такі відходи використовуються як вторинна сировина в Україні;

в) імпортер має можливість утилізувати/видаляти такі відходи екологічно обгрунтованим способом на санкціонованому об'єкті;

г) контракт між експортером та особою, відповідальною за утилізацію/видалення, містить необхідні зобов'язання сторін і відповідає вимогам екологічно обгрунтованого поводження з відходами;

ґ) тара, маркування і транспортування відповідають вимогам визнаних міжнародних норм, стандартів і практики;

д) підтверджено забезпеченість страхуванням відповідальності експортера та особи, що відповідає за утилізацію/видалення щодо відшкодування шкоди, якої може бути заподіяно здоров'ю людини, власності і навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації/видалення небезпечних відходів;

е) імпортер або інший агент, який діє від його імені, є резидентом або має відділення в Україні.

21. Письмова згода на багаторазовий імпорт небезпечних відходів може надаватися одній і тій же особі, відповідальній за утилізацію/видалення, щонайбільше на один рік, якщо відходи:

а) мають однакові фізичні та хімічні властивості;

б) регулярно поставляються одній і тій же особі, відповідальній за утилізацію/видалення, через одні й ті ж пункти пропуску через державний кордон на виїзді з держави (держав) експорту і на в'їзді в Україну;

в) перевозяться транзитом через одні й ті ж пункти пропуску через державний кордон на в'їзді в державу та виїзді з держави (держав) транзиту.

22. Письмова згода на імпорт відходів може бути анульована з підстав, у порядку та строки, визначені Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

23. Особа, відповідальна за утилізацію/видалення, повинна інформувати Міндовкілля, компетентний орган держави експорту та експортера після отримання кожної поставки про факт отримання і про відповідність поставлених відходів інформації, що міститься у повідомленні (протягом трьох робочих днів після отримання відходів пересилає названим адресатам копії документа про перевезення із заповненим пунктом 24) та про завершення їх утилізації/видалення (протягом 180 днів після отримання відходів пересилає названим адресатам копії документа про перевезення із заповненим пунктом 25).

24. Транзит небезпечних відходів через територію України не може здійснюватися без попередньої письмової згоди Міндовкілля.

Міндовкілля має право відмовити в будь-якому транзиті небезпечних відходів через територію України з обгрунтуванням причин такої відмови.

25. Міндовкілля має бути письмово повідомлене українською або російською мовою про будь-які можливі транскордонні перевезення небезпечних відходів через територію України.

У повідомленні повинні міститися такі детальні відомості:

а) про відходи, їх походження, склад і кількість;

б) початковий і кінцевий пункти транспортування відходів;

в) зазначення можливих дат транзиту та опис шляху транспортування відходів через територію України;

г) документи, які підтверджують, що держава імпорту прийме небезпечні відходи, а експортер, перевізник та особа, відповідальна за утилізацію/видалення, уповноважені здійснювати операції, пов'язані з транскордонним перевезенням та утилізацією/видаленням небезпечних відходів;

ґ) гарантії повної компенсації будь-яких збитків, які можуть бути заподіяні здоров'ю людини та навколишньому природному середовищу під час перевезення відходів через територію України.

27. Тара, маркування і транспортування повинні відповідати вимогам міжнародних норм, стандартів і практики.

29. Митні органи забезпечують у разі потреби пломбування контейнера з небезпечними відходами в пункті пропуску через державний кордон на в’їзді в Україну, а також перевіряють схоронність пломби в пункті пропуску через державний кордон на виїзді з України.

30. Небезпечні відходи у разі їх транскордонного перевезення підлягають класифікації згідно з Міжнародним кодом ідентифікації відходів (далі - МКІВ), крім випадків, коли транскордонне перевезення здійснюється на підставі відповідного міжнародного договору, у якому зазначається інший метод класифікації.

Інструкція з отримання МКІВ затверджується Міндовкіллям.

31. Будь-яке транскордонне перевезення небезпечних відходів вважається незаконним обігом, якщо воно здійснюється:

а) без повідомлення всіх заінтересованих держав, як це передбачено цим Положенням;

б) без згоди всіх заінтересованих держав, як це передбачено цим Положенням;

в) із згодою, яка була отримана від заінтересованих держав шляхом фальсифікації, перекручення чи обману;

г) як таке, що не відповідає зазначеному у документах, які регламентують це перевезення;

ґ) способом, який призводить до навмисного видалення (наприклад, скиду) небезпечних відходів на порушення цього Положення і відповідних норм міжнародного права.

32. Особа вчиняє правопорушення відповідно до цього Положення, якщо вона:

а) здійснює транскордонне перевезення небезпечних відходів способом, про який згадується в пункті 31 цього Положення;

б) сприяє будь-якій іншій особі, підбурює її або входить у змову з нею для здійснення транскордонного перевезення небезпечних відходів способом, про який згадується в пункті 31 цього Положення;

в) намагається здійснити транскордонне перевезення небезпечних відходів способом, про який згадується в пункті 31 цього Положення.

33. Особа, винна у вчиненні правопорушення відповідно до цього Положення, несе відповідальність згідно із законодавством.

Розділ А охоплює всі подібні операції з видалення, які здійснюються на практиці:

D1 Поховання в землі чи скидання на землю (наприклад, на звалище тощо)

D2 Обробка грунту (наприклад, біохімічний розклад рідких чи мулових відходів у грунті тощо)

D3 Закачування на глибину (наприклад, вприскування відходів відповідної консистенції у свердловини, соляні куполи природних резервуарів тощо)

D4 Скидання у поверхневі водойми (наприклад, скидання рідких або мулистих відходів у котловани, ставки чи відстійні басейни тощо)

D5 Скидання на спеціально обладнані звалища (наприклад, скидання в окремі відсіки з прокладкою і поверхневим покриттям, які ізолюють їх один від одного і від навколишнього середовища, тощо)

D6 Скидання у водойми, крім морів/океанів

D7 Скидання у моря/океани, в тому числі поховання на морському дні

D8 Біологічна обробка, не обумовлена в інших розділах цього додатка, яка призводить до утворення кінцевих сполук чи сумішей, які потім видаляються будь-яким способом, зазначеним у розділі А

D9 Фізико-хімічна обробка, не обумовлена в інших розділах цього додатка, яка призводить до утворення кінцевих сполук чи сумішей, які потім видаляються будь-яким способом, зазначеним у розділі А (наприклад, випарювання, сушіння, прожарювання, нейтралізація, осаджування тощо)

D10 Спалювання на суші

D11 Спалювання в морі

D12 Постійне зберігання (наприклад, у спеціальних контейнерах у шахті тощо)

D13 Змішування чи перемішування до початку будь-якої з операцій, зазначених у розділі А

D14 Переупаковування до початку будь-якої з операцій, зазначених у розділі А

D15 Зберігання до будь-якої з операцій, зазначених у розділі А.

Розділ Б охоплює всі подібні операції з матеріалами, які визначені як небезпечні відходи чи вважаються такими і які в іншому разі повинні призначатися для операцій, передбачених у розділі А:

R1 Використання у вигляді палива (крім безпосереднього спалювання) чи іншим чином для отримання енергії

R2 Утилізація/регенерація розчинників

RЗ Рециркуляція/утилізація органічних речовин, що не застосовуються як розчинники

R4 Рециркуляція/утилізація металів та їх сполук

R5 Рециркуляція/утилізація інших неорганічних матеріалів

R6 Регенерація кислот та основ

R7 Рекуперація компонентів, що використовуються для зменшення забруднення

R8 Рекуперація компонентів каталізаторів

R9 Повторна перегонка використаних нафтопродуктів чи інше повторне їх використання

R10 Обробка грунту, що справляє позитивний вплив на землеробство чи поліпшує екологічну обстановку

R11 Використання відходів будь-яких операцій під номерами R1-R10

R12 Обмін відходами для здійснення операцій під номерами R1-R11

R13 Акумулювання матеріалу для здійснення будь-якої операції, зазначеної у розділі Б

Групи відходів:

Y1 Медичні відходи, отримані в результаті лікувального догляду за пацієнтами в лікарнях, поліклініках та клініках

Y2 Відходи виробництва та переробки фармацевтичної продукції

Y3 Непотрібні фармацевтичні товари, ліки та препарати

Y4 Відходи виробництва, одержання і застосування біоцидів і фітофармацевтичних препаратів

Y5 Відходи виробництва, одержання і застосування хімічних речовин для просочування деревини

Y6 Відходи виробництва, одержання і застосування органічних розчинників

Y7 Відходи термічної обробки та карбідизації, які містять ціаніди

Y8 Непотрібні мінеральні масла, що не придатні для використання за призначенням

Y9 Відходи у вигляді сумішей та емульсій масла/вода, вуглеводні/вода

Y10 Відходи, речовини та вироби, що містять поліхлоровані біфеніли (ПХБ) та/або поліхлоровані терфеніли (ПХТ) та/або полібромовані біфеніли (ПББ) або забруднені ними

Y11 Відходи у вигляді смолистих залишків очистки, дистиляції або будь-якої піролітичної обробки

Y12 Відходи виробництва, одержання і застосування чорнил, барвників, пігментів, фарб, лаків, оліфи

Y13 Відходи виробництва, одержання і застосування смол, латексів, пластифікаторів, клеїв/зв'язуючих матеріалів

Y14 Непотрібні хімічні речовини, отримані в ході науково-дослідних робіт чи учбового процесу, природа яких ще не виявлена, та/або які є новими і чий вплив на людину та/або навколишнє середовище невідомий

Y15 Відходи вибухонебезпечного характеру, що не підпадають під інше законодавство

Y16 Відходи виробництва, одержання і застосування фотохімікатів чи матеріалів для обробки фотоматеріалів

Y17 Відходи поверхневої обробки металів і пластмас

Y18 Залишки від операцій по видаленню промислових відходів

Відходи, що містять:

Y19 Карбоніли металів

Y20 Берилій; сполуки берилію

Y21 Сполуки шестивалентного хрому

Y22 Сполуки міді

Y23 Сполуки цинку

Y24 Миш'як; сполуки миш'яку

Y25 Селен; сполуки селену

Y26 Кадмій; сполуки кадмію

Y27 Сурма; сполуки сурми

Y28 Телур; сполуки телуру

Y29 Ртуть; сполуки ртуті

Y30 Талій; сполуки талію

Y31 Свинець; сполуки свинцю

Y32 Неорганічні сполуки фтору, за винятком фториду кальцію

Y33 Неорганічні ціаніди

Y34 Розчини кислот чи кислоти у твердому стані

Y35 Розчини основ чи основи у твердому стані

Y36 Азбест (пил та волокна)

Y37 Органічні сполуки фосфору

Y38 Органічні ціаніди

Y39 Феноли; фенольні сполуки, включаючи хлорфеноли

Y40 Ефіри

Y41 Галогеновані органічні розчинники

Y42 Органічні розчинники, за винятком галогенованих розчинників

Y43 Будь-які матеріали типу поліхлорованого дибензофурану

Y44 Будь-які матеріали типу поліхлорованого дибензо-п-діоксину

Y45 Галогенорганічні сполуки, крім речовин, зазначених у цьому додатку.

(1) Якщо виробників декілька, додається їх перелік.

(2) Поставити хрестик у відповідному квадраті.

(3) Див. коди на звороті.

(4) Якщо перевізників більше трьох, додається інформація, зазначена у пунктах 6 і 11.

(5) Негайно зв'яжіться з компетентними органами.