Верховна Рада України

Внести до Кодексу про шлюб та сім'ю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1969 р., N 26, ст.204; 1971 р., N 20, ст.141; 1980 р., N 38, ст.754; 1985 р., N 11, ст.206; 1987 р., N 8, ст.149; 1991 р., N 9, ст.89; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 36, ст.528) такі зміни і доповнення:

1. Частину першу статті 33 викласти в такій редакції:

"Розмір аліментів, що стягуються на користь одного з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, визначається судом у частковому відношенні до заробітку (доходу), включаючи вартість натуральних видач, з урахуванням матеріального і сімейного становища обох сторін, а також можливості одержання утримання від дітей. При цьому можливість одержання утримання від дітей для одного з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, не звільняє другого з подружжя від сплати аліментів".

2. У частині першій статті 82 слова і цифри "але не менше 25 процентів мінімальної заробітної плати на місяць" замінити словами і цифрами "але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян".

3. У статті 89:

назву статті після слів "розмір аліментів на" доповнити словом "непрацездатних";

у частині першій слова "в твердій грошовій сумі" замінити словами "у частковому відношенні до заробітку (доходу)";

частину другу доповнити словами і цифрами "і не може бути меншим 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходу громадян на кожну дитину".

4. У статті 90:

у частині першій слова "у твердій грошовій сумі" замінити словами "у частковому відношенні до заробітку (доходу)";

частину другу доповнити реченням такого змісту: "При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягають стягненню з повнолітніх дітей, не може бути меншим 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходу громадян".

5. У частині п'ятій статті 92 цифри і слово "50 процентів" замінити словом "половину".

6. У частині першій статті 97 слова "в твердій грошовій сумі" замінити словами "у частковому відношенні до заробітку (доходу)".

7. Статтю 101 викласти в такій редакції:

"Стаття 101. Поняття усиновлення (удочеріння)

Усиновлення (удочеріння) є оформлене спеціальним юридичним актом прийняття в сім'ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки".

8. Доповнити Кодекс статтею 101-1 такого змісту:

"Стаття 101-1. Особи, які можуть бути усиновлені

Усиновлення допускається щодо дітей та виключно в їх інтересах.

Діти, від яких відмовилися батьки в пологовому будинку, можуть бути усиновлені за наявності письмової згоди батьків на усиновлення після досягнення ними двомісячного віку".

9. Статтю 102 викласти в такій редакції:

"Стаття 102. Органи, що приймають рішення про усиновлення

Усиновлення дітей провадиться за заявою особи, яка бажає усиновити дитину, у судовому порядку.

Присутність усиновителів при прийнятті рішення про усиновлення є обов'язковою".

10. Доповнити Кодекс статтями 102-1, 102-2, 102-3 такого змісту:

"Стаття 102-1. Централізований облік дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків

Керівники закладів, у яких перебувають, утримуються або виховуються діти, зобов'язані в тижневий термін з дня, коли їм стало відомо, що дитина залишилася без опіки (піклування) батьків, повідомити про це відділи та управління районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських чи районних у містах Рад, на які покладається безпосереднє ведення справ по опіці і піклуванню.

Відділи та управління районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських або районних у містах Рад, на які покладається безпосереднє ведення справ по опіці і піклуванню, у місячний термін з дня надходження інформації щодо зазначених дітей та в разі неможливості їх усиновлення, передачі під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України надсилають дані про них до Уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації у місячний термін з дня надходження інформації та в разі неможливості усиновлення дітей, передачі їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України на території даної або будь-якої іншої області України зобов'язані передати цю інформацію до Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України для централізованого обліку.

За невиконання вимог, передбачених частинами першою, другою і третьою цієї статті, надання недостовірних даних, а також за дії, пов'язані з приховуванням дитини від усиновлення, передачі під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України, керівники закладів, в яких перебувають, утримуються або виховуються діти, посадові особи відповідних органів державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та органів місцевого самоврядування несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Стаття 102-2. Облік дітей, які можуть бути усиновлені, та облік осіб, які бажають усиновити дитину

Облік дітей, які можуть бути усиновлені, а також облік осіб, які бажають усиновити дитину, ведеться відділами та управліннями районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах Рад, на які покладається безпосереднє ведення справ по опіці і піклуванню, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, управліннями освіти обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, а також Центром по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Облік іноземних громадян, які бажають усиновити дітей, ведеться виключно Центром по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.

Стаття 102-3. Недопустимість посередницької комерційної діяльності щодо усиновлення дітей

Посередницька комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передачі їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України або громадян інших держав забороняється".

11. Статтю 103 викласти в такій редакції:

"Стаття 103. Усиновителі

Усиновителем може бути кожний повнолітній дієздатний громадянин. Між усиновителем і усиновленою дитиною повинна бути різниця у віці не менше 15 років. За наявності поважних причин цю різницю може бути скорочено під час розгляду заяви про усиновлення. У разі усиновлення дітей родичами різниця у віці між усиновителями та усиновленими до уваги не береться.

Не можуть бути усиновителями:

1) особи, позбавлені батьківських прав;

2) особи, які подали завідомо неправдиві документи щодо усиновлення;

3) особи, які бажають оформити усиновлення з метою отримання матеріальної чи іншої вигоди;