Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19 липня 2000 року N 1281-2/2000 затверджено Положення про економічне стимулювання підприємств - виробників підакцизних товарів в Автономній Республіці Крим, які забезпечують нарощування обсягів реалізації продукції. Деякі норми зазначеного Положення не відповідають Конституції та законам України.

Так, підпункти 4.5 і 4.6 Положення передбачають укладення між Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим і підприємством, якому призначається фінансова підтримка, договору застави з метою забезпечення оплати гарантованої підприємством у листі-зобов'язанні суми акцизного збору та стягнення на підставі цього договору з підприємства суми акцизного збору, якої не вистачає порівняно з гарантованою. Таким чином, до податкових відносин застосовуються правила цивільно-правових відносин, що суперечить частині третій статті 2 Цивільного кодексу Української РСР, за якою на податкові відносини дія зазначеного Кодексу не поширюється; частині першій статті 2 Закону України "Про систему оподаткування", відповідно до якої під податком і збором слід розуміти обов'язковий внесок, що сплачується платниками в порядку і на умовах, які визначаються законами України про оподаткування; статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 18-92 "Про акцизний збір", якою встановлено вичерпний перелік об'єктів оподаткування.

Підпунктом 5.2 Положення визначено функції банку з розподілу сум акцизного збору, що не відповідає пункту 8 частини першої статті 92 Конституції України, за яким правові засади і гарантії підприємництва визначаються виключно законами України, а також статтям 5 і 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", згідно з якими органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином втручатись у діяльність банків, за винятком випадків, передбачених законом (частина четверта статті 5); державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України (стаття 66).