Рада Міністрів Української РСР відмічає, що, незважаючи на зростаюче витрачання трудових і матеріально-технічних ресурсів та впровадження досягнень науки, рівень виробництва основних видів продукції рослинництва залишається нестабільним і не відповідає завданням Основних напрямів економічного і соціального розвитку СРСР на 1986-1990 роки і на період до 2000 року.

Через високу ступінь розораності сільськогосподарських угідь, надмірну насиченість сівозмін просапними культурами, невиконання комплексу заходів щодо підвищення родючості грунтів та інші причини в землеробстві республіки небувалого розміру досягли ерозійні процеси. За останні 25 років площа еродованої ріллі збільшилася на 26 процентів і становить 10 млн. гектарів, або третину всієї ріллі. Вміст гумусу в грунті зменшився з 3,5 до 3,2 процента. Погіршились умови для ефективного використання органічних і мінеральних добрив, втрати поживних речовин перевищують їх надходження з добривами у 2-3 рази. Збільшуються площі кислих і засолених грунтів, зростає забруднення їх хімічними речовинами й техногенними відходами. Щорічні еколого-економічні збитки тільки від ерозії становлять більше 3 млрд. карбованців.

Такий стан викликає необхідність розробки принципово нових напрямів розв'язання проблеми відтворення родючості грунтів і надійного захисту їх від руйнування і на цій основі підвищення продуктивності кожного гектара землі з метою задоволення потреб населення і народного господарства в сільськогосподарській продукції.

Найбільше цим вимогам відповідає розроблена Українським науково-дослідним інститутом землеробства та іншими науково-дослідними установами Південного відділення ВАСГНІЛ з участю інституту "укрНДІземпроект" і спеціалістів Держагропрому УРСР Концепція розвитку землеробства Української РСР на період до 2005 року, в основу якої покладено грунтозахисну контурно-меліоративну систему землеробства. Досвід впровадження цієї системи в колгоспах і радгоспах свідчить про те, що вона забезпечує зниження ерозійних процесів грунту, підвищення його родючості, одержання високих і сталих урожаїв, сприяє поліпшенню екологічної обстановки.

Проте Держагропром УРСР та його органи на місцях не зуміли досягти необхідної концентрації фінансових і матеріально-технічних ресурсів на здійсненні комплексу робіт, передбачених цією системою, колгоспи і радгоспи не переглянули структури посівних площ відповідно до розроблених проектів землевпорядкування. Допускається використання виділених коштів не за призначенням. Не встановлено належного контакту у цій справі з організаціями Міністерства меліорації і водного господарства УРСР і Міністерства лісового господарства УРСР.

Самоусунулися від розробки та впровадження грунтозахисної системи землеробства Науково-дослідний інститут землеробства і тваринництва західних районів УРСР, Донецька протиерозійна дослідна станція та деякі інші науково-дослідні установи. Потребує значного поліпшення організація відповідної перепідготовки керівників і спеціалістів колгоспів і радгоспів, агропромислових органів.

З метою припинення ерозії та інших форм деградації грунтів, послідовного підвищення їх родючості та збільшення на цій основі виробництва продуктів рослинництва, значного поліпшення екологічного стану Рада Міністрів Української РСР

1. Схвалити розроблену Держагропромом УРСР і Південним відділенням ВАСГНІЛ та обговорену в трудових колективах колгоспів, радгоспів, науково-дослідних установ, підприємств і організацій агропромислового комплексу Концепцію розвитку землеробства в Українській РСР на період до 2005 року (додається).

2. Держагропрому УРСР, Держплану УРСР, Міністерству фінансів УРСР, Міністерству меліорації і водного господарства УРСР, Міністерству лісового господарства УРСР, Міністерству лісової промисловості УРСР та облвиконкомам:

щорічно визначати у планах економічного і соціального розвитку розмір капіталовкладень відповідно до обсягів робіт по комплексному впровадженню грунтозахисної контурно-меліоративної системи землеробства;

у процесі вдосконалення системи управління агропромисловим комплексом вирішити питання про створення в областях спеціалізованих госпрозрахункових кооперативно-державних систем (асоціацій) для забезпечення комплексного виконання робіт по підвищенню родючості грунтів, будівництву й експлуатації протиерозійних гідротехнічних споруд і здійсненню інших заходів у системі контурно-меліоративного землеробства.

3. Держплану УРСР і Держагропрому УРСР при плануванні темпів зростання виробництва продукції рослинництва і формуванні для областей державного замовлення на її заготівлю враховувати зміни структури посівних площ у колгоспах і радгоспах, викликані вимогами грунтозахисної контурно-меліоративної системи землеробства і, маючи на увазі зростання потенційних можливостей цієї системи щодо підвищення врожайності сільськогосподарських культур, не допускати зменшення обсягів замовлення.

4. Держагропрому УРСР, Південному відділенню ВАСГНІЛ і облвиконкомам продовжити роботу по вдосконаленню зональних грунтозахисних систем землеробства та поліпшити наукове забезпечення їх впровадження у виробництво, організувати вивчення керівниками та спеціалістами колгоспів і радгоспів грунтозахисної контурно-меліоративної системи землеробства, практичне освоєння її механізаторами.

Землеробство Української РСР протягом багатьох років розвивалось екстенсивно. У період 50-60-х років необгрунтовано розорано понад 2 млн. гектарів малопродуктивних природних угідь і схилових земель, а впровадження паропросапної системи землеробства призвело до значного розширення площ просапних культур.

Внаслідок цього погіршились кількісні та якісні показники земельного фонду. Розораність сільськогосподарських угідь досягла 81 процента, а всієї території республіки - 57 процентів, що значно більше, ніж у таких країнах, як Англія, Франція, ФРН, США, Польща, Угорщина. Порушилось екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних угідь, лісових і водних ресурсів. Це негативно вплинуло на стійкість агроландшафту. Почастішали роки з посушливою погодою, що завдає сільськогосподарському виробництву непоправної шкоди.

Інтенсифікація землеробстав, зокрема пов'язане з нею широке застосування важких машин і механізмів, хімічних препаратів тощо в умовах ще низької культури обробітку грунту, незбалансованості органічного та мінерального живлення, розміщення значних площ пропашних культур на схилах, інших агровиробничих недоліків сприяла прискоренню деградації грунтів і зниженню їх родючості.

За 25 років вміст гумусу в грунті зменшився з 3,5 до 3,2 процента. Збільшення обсягів внесення фізіологічно кислих мінеральних добрив зумовило розширення площі кислих грунтів у 1976-1985 роках на 1,8 млн. гектарів, або на 26 процентів. Площі засолених і солонцюватих грунтів розширилися на 0,6 млн. гектарів, або на 24 проценти.

Особливо небезпечних масштабів набула ерозія грунтів. За 25 років площі змитих орних земель збільшилися на 26 процентів і досягли 10 млн. гектарів, або третини всієї ріллі. Щорічно площа еродованих земель зростає на 70-80 тис. гектарів.

Інтенсивність ерозійних процесів у республіці має найвищі показники у світі. В середньому з гектара схилів щорічно змивається 15 тонн родючого шару грунту, а при розміщенні просапних культур - 300-500 тонн. Із продуктами ерозії виноситься 500-700 кілограмів поживних речовин грунту на гектар, що у 2-3 рази більше, ніж їх вноситься з добривами. Змиваються також мінеральні добрива, пестициди, інші хімічні речовини, що значно знижує ефективність їх застосування в землеробстві.

Середньорічні втрати продукції рослинництва від ерозії перевищують 8-9 млн. тонн зернових одиниць. Ерозія завдає непоправної шкоди природному середовищу: щорічні розрахункові еколого-економічні збитки перевищують 3 млрд. карбованців.

Все це свідчить, що освоєні виробництвом зональні системи землеробства, які базуються на рівнинно-прямолінійному землекористуванні буз урахування природних комплексів і рельєфу місцевості, нездатні забезпечити відтворення родючості грунту та надійний його захист від ерозії, ефективне використання матеріально-технічних засобів, підвищення продуктивності галузі. Рівень виробництва основних видів продукції рослинництва залишається нестабільним і не відповідає завданням Продовольчої програми.

В умовах, що склалися, виникла необхідність у розробці нової концепції розвитку землеробства, яка б визначала надійні, принципово нові шляхи розв'язання проблем відтворення родючості грунтів та їх захисту від ерозії, забезпечувала досягнення найвищої продуктивності кожного гектара землі і на цій основі - задоволення потреб населення та народного господарства в сільськогосподарській продукції.

Цим вимогам відповідає розроблена науковими установами республіки і спеціалістами Держагропрому УРСР Концепція розвитку землеробства Української РСР на період до 2005 року, в основу якої покладено високоефективну грунтозахисну контурно-меліоративну систему землеробства, що пройшла випробування у виробничих умовах. Указана Концепція передбачає послідовне здійснення комплексу організаційних, економічних, агротехнічних, землевпорядних, гідротехнічних, лісомеліоративних та інших заходів, спрямованих на максимальне сповільнення ерозійних процесів, створення стійкої агроекологічної системи, ефективне використання зонального біокліматичного потенціалу для одержання запланованих врожаїв.

Реалізація Концепції сприятиме досягненню головної мети - в найближчі роки ліквідувати гостроту продовольчої проблеми, а за наступні п'ятирічки значно збільшити виробництво рослинницької продукції: зерна на 23-25 процентів, цукрових буряків - 3-4, соняшнику - 14-15, овочів - 18-19, картоплі - 9-10 і кормів - 25-27 процентів.

Система грунтозахисного землеробства з метою раціонального використання орної землі при переході від рівнинно-прямолінійного до контурно-меліоративного землевпорядкування передбачає виділення таких технологічних груп земель залежно від крутості схилів:

перша - рівнинні ділянки зі схилами до 3 град. На цих площах розміщуються переважно просапні культури;

друга - землі зі схилами від 3 до 7 град. відводяться під зернові, кормові та технічні культури суцільної сівби;

третя - землі з крутістю схилів більш як 7 град. підлягають залуженню багатокомпонентними сумішками багаторічних трав.

Відповідно до цих груп запроваджуються сівозміни, ті чи інші технології вирощування культур, визначаються протиерозійні заходи.

Проведена робота по складанню картограм крутості схилів, визначенню технологічних груп земель і класифікації їх придатності для вирощування сільськогосподарських культур дала можливість науково обгрунтувати обсяг впровадження грунтозахисної контурно-меліоративної системи землеробства в республіці (таблиці 1 і 2).

Комплексне здійснення заходів щодо освоєння цієї системи потребує:

припинити використання у складі орних 1,3 млн. гектарів схилових, піщаних, кам'янистих та інших малопродуктивних земель, з них 0,9 млн. гектарів після залуження використовувати як сіножаті і пасовища, а 0,4 млн. гектарів відвести під суцільне залісення;

переглянути структуру посівних площ у господарствах, з тим щоб виключити розміщення просапних культур на землях із крутістю схилів більш як 3 град. і провести перерозподіл обсягів державних замовлень на сільськогосподарську продукцію між колгоспами, радгоспами та міжгосподарську продукцію між колгоспами, радгоспами та міжгосподарськими підприємствами, а де потрібно, і між районами. В результаті перегляду структури посівних площ можлива зміна спеціалізації рослинництва окремих господарств;

при винесенні розроблених проектів у натуру на орних землях, багаторічних насадженнях, природних кормових угіддях для зниження інтенсивності ерозійних процесів закріпити контурні межі протиерозійними спорудами, водорегулюючими лісосмугами і буферними смугами з багаторічних трав;

створити 43 тис. гектарів нових і реконструювати 30 тис. гектарів існуючих полезахисних лісосмуг, закласти 191 тис. гектарів лісових насаджень для закріплення ярів, балок, пісків, берегів річок і водоймищ, побудувати гідротехнічні протиерозійні споруди на суму 1223 млн.крб., у тому числі земляні - на 613 млн. і складні - на 610 млн. карбованців.

За попередніми розрахунками та підсумками роботи окремих господарств, загальна вартість комплексу робіт по впровадженню грунтозахисної контурно-меліоративної системи землеробства перевищить 2,9 млрд. карбованців, з яких 1 млрд. 250 тис. карбованців становитимуть державні капіталовкладення (130 млн.крб. на рік) , 267 млн. карбованців - кошти на відшкодування втрат сільгоспвиробництва за відведені землі та 710 млн. карбованців - кошти господарств.

Затрати на 1 гектар сільськогосподарських угідь не перевищуватимуть у середньому 146 крб., а на 1 гектар ріллі зі схилом понад один градус - 209 карбованців. Згідно з проектами землеустрою, розробленими УкрНДІземпроектом, умовно чистий прибуток з одного гектара еродованої ріллі від впровадження грунтозахисної системи землеробства становить у середньому 60 карбованців. У цілому по республіці середньорічний приріст валової продукції дорівнюватиме 1,8-2 млрд. карбованців. Строк окупності - 3-5 років.

Першочергового грунтозахисного контурнтурно-меліоративного землевпорядкування потребують 5530 колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів. Розробку проектів внутрігосподарського землеустрою до кінця поточної п'ятирічки передбачається завершити для 1300 господарств, у тринадцятій - 3000 і на початку чотирнадцятої п'ятирічки - для 1230 господарств.

З метою об'єднання зусиль агропромислових, меліоративних і лісогосподарських організацій, концентрації матеріально-технічних і фінансових ресурсів для виконання комплексу робіт по освоєнню грунтозахисної системи землеробства передбачено створити в областях спеціалізовані госпрозрахункові системи (асоціації). До них за рішенням загальних зборів трудових колективів входитимуть колгоспи, держгоспи, будівельні, наукові, проектні та інші організації.

Усі джерела бюджетних капіталовкладень, виділених на підвищення родючості грунтів (протиерозійні заходи, хімічна меліорація, культуртехнічні роботи, рекультивація земель, будівництво гідротехнічних споруд, добування торфу й сапропелю, меліоративне будівництво і його реконструкція тощо), а також кошти господарств використавуються за рішенням ради системи (асоціації) згідно з планом економічного і соціального розвитку області.

Відповідно до грунтово-кліматичних умов і біологічних особливостей сільськогосподарських культур у системі грунтозахисного землеробства широкого використання набуде диференційована технологія обробітку грунту, яка поєднує в собі безвідвальний, відвальний, глибокий, мілкий і поверхневий способи. Обсяги безвідвального обробітку буде розширено до 16 млн. гектарів. У зоні Степу він застосовуватиметься на 60-70 процентах, Лісостепу - на 40-50 і Полісся - на 20-30 процентах сівозмінної площі. При безвідвальному обробітку грунту перевага надаватиметься чизельним плугам і культиваторам, а також іншим знаряддям, що не утворюють плужної підошви.

На схилах понад 0,5 град. з метою запобігання змиву і підвищення вертикального стоку доцільно застосовувати щілювання зябу, посівів озимини, багаторічних трав, луків і пасовищ, переходити до смугового розміщення сільськогосподарських культур. Зростуть обсяги мінімального обробітку грунту за рахунок використання широкозахватних і комбінованих агрегатів. Усі технологічні операції по вирощуванню сільськогосподарських культур повинні виконуватися з максимальним наближенням до природних контурів і горизонталей.

Сучасний стан насичення ринку продовольчою продукцією та забезпечення тваринництва кормами потребує істотного вдосконалення структури виробництва зернових культур. Передбачається підвищення питомої ваги зернофуражних культур у загальному виробництві зерна з 42 процентів у 1989 році до 60 процентів у 1995 році, а на період до 2005 року - до 70-75 процентів. Це можливо передусім за рахунок збільшення посівних площ кукурудзи, ячменю і зернобобових культур.

Посіви ярого ячменю доцільно розширити в західних і ряді правобережних областей. Впровадження ранньостиглих гібридів кукурудзи дасть можливість збільшити площі цієї культури на зерно північних і західних областях.

У кормовій групі площі багаторічних трав збільшаться з 37 до 50 процентів, сої та ріпака - в 3 рази, що дозволить розв'язати проблему дифіциту кормового протеїну в основному за рахунок рослинництва. Вдосконалення сівозмін здійснюватиметься з урахуванням зональних грунтово-екологічних принципів їх організації.

У Степовій зоні землеробство повинно спеціалізуватися на виробництві зерна сильних і цінних сортів озимої пшениці, кукурудзи, насіння соняшнику і кормів. Найпродуктивнішими є зерново-парапросапні сівозміни з чорними і зайнятими парами з насиченням зерновими культурами до 55-60 процентів, соняшником - 10-12 і кормовими культурами - до 20-25 процентів, а також сівозміни з короткою ротацією та насиченням зерновими до 70-75 процентів.

На кінець впровадження грунтозахисної системи землеробства передбачається довести площі чорних парів у зоні Степу до 1186 тис. гектарів, або до 10 процентів від богарної землі в обробітку.

Для Лісостепової зони рекомендуються зерново-просапні та зерново-буряко-просапні сівозміни з насиченням зерновими до 48-50 процентів у більш зволожених районах правобережної підзони і до 55 процентів у лівобережних районах, просапними - до 40-55 процентів, з них цукрових буряків у підзоні нестійкого зволоження - до 20 і в підзоні достатнього зволоження до 25 процентів, і кормовими - до 20-25 процентів.

Для господарств Полісся рекомендуються сівозміни із застосуванням сидеральних парів. Структура посівів включає 45-50 процентів зернових, 10-15 - картоплі, 5-10 - льону та 25-40 процентів кормових культур. Найбільш продуктивні сівозміни на зв'язних грунтах - зерново-картопляно-льонарські, на пісчаних - зерново-картопляні, на перезволожених і торф'яно-болотних - кормові.

Правильне визначення придатності ділянок для вирощування окремих сільськогосподарських культур може підвищити урожайність на 15-20 процентів без будь-яких додаткових затрат. Тому при переході на грунтозахисну контурно-меліоративну систему землеробства вдосконалення сівозмін повинно грунтуватись на матеріалах розподілу орних земель кожного господарства за технологічними групами.

На землях першої технологічної групи запроваджуються інтенсивні зерново-просапні та зерново-паропросапні сівозміни з насиченням просамними культурами до 50 процентів, у тому числі цукровими буряками - 25 процентів.

На схилових землях другої групи найбільш продуктивними є зерново-трав'яні та травопільні грунтозахисні сівозміни з виключенням просапних культур і насиченням багаторічними травами до 40-80 процентів.

Землі третьої групи вилучаються з орних і підлягають суцільному залуженню для створення поліпшення сіножатей і пасовищ.

Одним з основних завдань землеробства в умовах інтенсифікації галузі є досягнення позитивного балансу гумусу.

Науковими дослідженнями встановлено, що для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу в грунті необхідно вносити в середньому на гектар сівозмінної площі не менше 10,5 тонни органічних добрив (у зоні Степу - по 9-10, Лісостепу - 11-13, Полісся - 14-18 тонн). Доведення середньорічного внесення їх у тринадцятій п'ятирічці до 336 млн. тонн дозволить багатьом областям досягти бездефіцитного балансу гумусу і в наступні роки здійснювати розширене відтворення родючості грунтів. У 2005 році необхідно забезпечити внесення в грунт 372 млн. тонн органічних добрив.

Поповнення органічої речовини грунту здійснюватиметься за рахунок збільшення виробництва гною, використання соломи, пожнивних решток, добування ставкового мулу і сапропелю, розширення посівів багаторічних трав і сидеральних культур. Прискорення будівництва капітальних гноєсховищ і тимчасових майданчиків сприятиме поліпшенню умов зберігання органічних добрив і підвищенню їх якості.