З метою удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності аварійно-рятувальних служб Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Типовий статут державної аварійно-рятувальної служби (додається).

2. Рекомендувати органам місцевого самоврядування, громадським організаціям, а також керівникам підприємств, установ та організацій усіх форм власності під час затвердження статутів (положень) аварійно-рятувальних служб керуватися положеннями Типового статуту державної аварійно-рятувальної служби.

3. Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи внести проект постанови Кабінету Міністрів України щодо визначення переліку платних послуг, які надаються державними аварійно-рятувальними службами.

4. Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи разом з Міністерством фінансів та Міністерством економіки за погодженням з Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва і Антимонопольним комітетом визначити в місячний термін після затвердження переліку, передбаченого у пункті 3 цієї постанови, розміри плати за послуги, що надаються державними аварійно-рятувальними службами, та установити порядок її справляння.

1. Державна аварійно-рятувальна служба (далі - служба) утворюється відповідним центральним органом виконавчої влади (далі - засновник).

2. Служба здійснює постійне та обов'язкове обслуговування на договірній основі потенційно небезпечних об'єктів і територій (далі - об'єкти і території), на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Права та обов'язки сторін щодо здійснення такого обслуговування визначаються договорами.

Припинення службою обслуговування можливе у разі закриття об'єкта та ліквідації причин, які зумовлюють його небезпечність, що підтверджується актом спеціально утвореної міжвідомчої комісії.

3. Залучення служби до виконання аварійно-рятувальних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій державного і регіонального рівня здійснюється відповідно до законодавства, а за межами України - за рішеннями Кабінету Міністрів України на підставі міжнародних договорів.

4. Служба набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації у центральному органі виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Служба має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

5. Правові та соціальні гарантії особовому складу служби, сім'ям рятувальників, пенсіонерам з числа рятувальників, у тому числі інвалідам, забезпечуються згідно із законодавством.

6. Принципи діяльності служби є:

пріоритетність завдань, пов'язаних з рятуванням життя і охороною здоров'я людей та збереженням довкілля;

безумовне надання переваги забезпеченню раціональної та превентивної безпеки життєдіяльності населення;

обов'язковість своєчасної реалізації заходів, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і мінімізацію їх негативних наслідків;

ефективне і комплексне використання наявних сил і засобів, призначених для організації запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на них;

забезпечення комплексного обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування об'єктів і територій, що знаходяться в зоні відповідальності служби;

взаємодія з іншими службами.

7. Метою діяльності служби є:

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, мінімізація їх наслідків та захист населення і територій;

термінове реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, проведення аварійно-рятувальних робіт на об'єктах і територіях;

захист навколишнього природного середовища та локалізація зон впливу шкідливих і небезпечних факторів, що виникають під час аварій та катастроф.

8. Служба має право:

обстежувати об'єкти і території, що нею обслуговуються, з метою профілактики виникнення аварій та надзвичайних ситуацій;

подавати керівникам підприємств, установ та організацій, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування пропозиції щодо поліпшення протиаварійного стану об'єктів і територій та усунення виявлених порушень вимог безпеки життєдіяльності працюючих і населення;

скасовувати власні погодження планів локалізації та ліквідації аварій (планів ліквідації аварій) або окремі їх позиції у разі невідповідності фактичному стану безпеки об'єкта чи території, вносити пропозиції центральному органу виконавчої влади з питань праці та соціальної політики;

використовувати в установленому порядку, у тому числі на договірних засадах, засоби зв'язку, транспорту та інші матеріально-технічні ресурси підприємств, установ та організацій для рятування людей і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, доставки особового складу і спеціального оснащення на постраждалі об'єкти і території;

залучати в установленому порядку необхідних спеціалістів, у тому числі з науково-дослідних установ та навчальних закладів, для надання консультацій щодо проведення аварійно-рятувальних робіт;

вимагати від осіб, які перебувають у зоні надзвичайної ситуації, додержання правил, запроваджених установленими заходами безпеки;