1. Схвалити Концепцію Державної соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2020 року, що додається.

Визначити Міністерство соціальної політики державним замовником Програми.

2. Міністерству соціальної політики разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у місячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2020 року.

Торгівля людьми залишається гострою проблемою. Результати порівняння аналітичних звітів про ситуацію, що склалася з торгівлею людьми в Україні протягом останніх трьох - чотирьох років, та статистичні дані за 2015 рік свідчать про такі основні тенденції у відповідній сфері.

Найбільше громадяни України потерпають від торгівлі людьми в Російській Федерації, Республіці Польща та інших країнах Європейського Союзу, Республіках Казахстан і Молдова. В окремих випадках Україна також є країною призначення для торгівлі людьми (трудова експлуатація в сільському господарстві та на будівництві). Кількість випадків трудової експлуатації громадян України збільшується і за кордоном, і на території України.

Органами внутрішніх справ виявлено таку кількість фактів торгівлі людьми в Україні: у 2013 році - 130, усього осіб, які постраждали від торгівлі людьми, - 107, із них жінок - 72, чоловіків - 35, дітей - п'ятеро; у 2014 році - 109, усього осіб, які постраждали від торгівлі людьми, - 86, із них жінок - 68, чоловіків - 18, дітей - двоє.

За даними Міжнародної організації з міграції, з 1991 року понад 120 тис. громадян України могли постраждати від торгівлі людьми з метою сексуальної чи трудової експлуатації, примусового жебрацтва або вилучення органів. Міжнародна організація з міграції щороку ідентифікує близько 1 тис. громадян України, які постраждали від торгівлі людьми в Україні або за її межами.

Відповідно до звіту статистичної організації Європейської Комісії (Євростат) про торгівлю людьми в країнах - членах Європейського Союзу, опублікованого у 2015 році, протягом 2010-2012 років зареєстровано 30146 осіб, які постраждали від торгівлі людьми у 28 країнах - членах ЄС. У 2012 році було зареєстровано 10998 таких осіб.

Україна приєдналася до виконання всіх ключових міжнародних актів, зокрема, до Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності, Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, дотичних конвенцій Міжнародної організації праці та Плану дій ОБСЄ з протидії торгівлі людьми.

Приєднання України до ряду міжнародних договорів, спрямованих на протидію торгівлі людьми, та прийняття у 2011 році Закону України "Про протидію торгівлі людьми" і ряду нормативно-правових актів стали важливими кроками у подоланні зазначеного явища та створенні системи надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми. Однак практичне впровадження положень законодавства у відповідній сфері необхідно посилити.

Відповідно до зазначених міжнародних документів, директив та Стратегії ЄС із викорінення торгівлі людьми на 2012-2016 роки (далі - Стратегія ЄС) необхідно також забезпечити скоординоване міжсекторальне співробітництво та реалізацію державами послідовної політики у сфері протидії торгівлі людьми.

Недоліком реалізації державної політики у сфері протидії торгівлі людьми є недостатній рівень ресурсного забезпечення для проведення розслідувань і захисту осіб, які постраждали від торгівлі людьми. Крім того, національний механізм взаємодії суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, у багатьох регіонах функціонує недостатньо ефективно.

Група експертів з протидії торгівлі людьми Ради Європи (GRETA) (далі - група експертів), за результатами моніторингу виконання Україною положень Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми у 2014 році, відзначила прогрес України у розвитку правової та інституціональної бази щодо протидії торгівлі людьми. Водночас група експертів рекомендувала підвищити рівень ресурсного забезпечення протидії торгівлі людьми, посилити координацію діяльності з протидії торгівлі людьми, розвивати співпрацю з організаціями громадянського суспільства, забезпечувати регулярне навчання фахівців у сфері протидії торгівлі людьми та фактичний доступ усіх осіб, які постраждали від торгівлі людьми, особливо дітей, до отримання допомоги. Група експертів також визначила зміни, які необхідно внести до національного законодавства з метою його гармонізації та приведення у відповідність з вимогами Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми у 2014 році.

У звіті Європейської Комісії про виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України за 2015 рік зазначено, що поставлені перед Україною завдання з протидії торгівлі людьми частково виконані. Проте Україні рекомендовано ретельно проводити моніторинг наслідків поточної кризи та її впливу на масштаб торгівлі людьми, посилити виявлення осіб, які постраждали від торгівлі людьми, зокрема у межах України, поліпшити координацію та співпрацю з громадськими об'єднаннями, збільшити ресурсне забезпечення протидії торгівлі людьми, проводити регулярне навчання фахівців у відповідній сфері, а також створити прозору систему моніторингу та оцінювання зусиль із протидії торгівлі людьми.

Комплексний підхід до протидії торгівлі людьми передбачає запобігання торгівлі людьми, переслідування осіб, які вчиняють такі злочини або сприяють їх вчиненню, відновлення та захист прав осіб, які постраждали від торгівлі людьми, а також постійну практичну взаємодію органів виконавчої влади, що беруть участь у вирішенні зазначеного питання. Такий підхід потребує мобілізації широкого кола ресурсів держави та громадянського суспільства.

Результати аналізу виконання Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2012 р. № 350 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 34, ст. 1262) (далі - Програма на період до 2015 року), свідчать, що найбільш ефективно та системно здійснювалися заходи, спрямовані на підвищення рівня інформованості населення про факти торгівлі людьми.

Проведені заходи щодо підвищення рівня професійної підготовки фахівців у сфері протидії торгівлі людьми, зокрема органів внутрішніх справ, працівників структурних підрозділів держадміністрацій з питань освіти, педагогічних працівників навчальних закладів, соціальних працівників та інших. Більшість таких заходів становили тренінги, спрямовані на розвиток практичних навичок у відповідній сфері.

Таким чином, механізм підвищення рівня професійної компетенції є достатньо ефективним.

Водночас існує потреба у включенні до програм підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері протидії торгівлі людьми навчальних курсів, лекцій і практичних занять з питань протидії торгівлі людьми, оскільки під час виконання Програми на період до 2015 року такі заняття проводилися не в усіх регіонах.

Програма на період до 2015 року переважно спрямована на запобігання торгівлі людьми, не містить чіткого механізму надання допомоги постраждалим і заходів щодо їх виявлення та ідентифікації всіма суб'єктами взаємодії, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми.

Крім того, зазначеною Програмою не передбачається підвищення ризиків торгівлі людьми у зв'язку із збройними конфліктами, зокрема виникнення нових її форм з метою втягування людей у такі конфлікти, поява внутрішньо переміщених осіб і демобілізованих військовослужбовців як категорій, особливо вразливих до торгівлі людьми.

З метою врахування зауважень групи експертів та оцінкової місії Європейського Союзу (у частині оцінювання критеріїв виконання другої фази Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України), підготовлених за результатами проведеного ними моніторингу, та наданих Україні рекомендацій необхідно розробити та затвердити Державну соціальну програму протидії торгівлі людьми на період до 2020 року (далі - Програма).