Схвалити Стратегію розвитку морських портів України на період до 2015 року, що додається.

Ефективне функціонування морського транспорту є необхідною умовою становлення України як морської держави, сталого розвитку її транспортного комплексу та економіки в цілому.

Географічне розташування України сприяє розвиткові її транспортного потенціалу, інтеграції у світову транспортну систему, насамперед як держави, що має можливість забезпечити транзитне перевезення вантажів через центр Європи найкоротшим шляхом.

Морські торговельні порти є складовою частиною транспортної і виробничої інфраструктури держави з огляду на їх розташування на напрямках міжнародних транспортних коридорів. Від ефективності функціонування портів, рівня їх технологічного та технічного оснащення, відповідності системи управління та розвитку інфраструктури сучасним міжнародним вимогам залежить конкурентоспроможність українського транспортного комплексу на світовому ринку.

Морські торговельні порти як суб'єкти міжнародних взаємовідносин відіграють провідну роль у забезпеченні безпеки судноплавства в територіальному морі та внутрішніх водах України.

Терміни, що вживаються у цій Стратегії, мають таке значення:

акваторія порту - відведена у постійне користування державній адміністрації порту частина водного об'єкта (об'єктів), обмежена природними, штучними або умовними кордонами і призначена у своїй судноплавній частині для забезпечення безпечного підходу, маневрування, стоянки та відходу суден;

державна адміністрація порту - державне комерційне підприємство, що має відведену в установленому порядку територію та акваторію морського порту;

інфраструктура порту - спеціалізований майновий комплекс, а також складські приміщення і майданчики, навантажувально-розвантажувальні механізми та інше майно;

морська адміністрація порту - державна некомерційна організація, що виконує відповідно до законодавства функції державного портового нагляду за безпекою судноплавства в акваторії морського порту, території морських порту та термінала, підхідних каналах і фарватерах та інші функції;

морський порт - належним чином облаштований транспортний комплекс, розташований на відведених в установленому порядку державній адміністрації порту території та акваторії із встановленими межами і призначений для обслуговування суден, пасажирів і вантажів, проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, надання транспортно-експедиторських, спеціалізованих та інших послуг, а також забезпечення безпечного судноплавства та стоянки суден;

морський термінал - виробничо-перевантажувальний комплекс, який розташований на території морського порту або за її межами, але на території, що прилягає до акваторії порту, і включає інженерні споруди, підйомно-транспортне та інше устатковання, необхідне для забезпечення безпечної стоянки, навантаження-розвантаження суден і обслуговування пасажирів;

портовий оператор - суб'єкт господарювання, який на договірних засадах проводить на території і в акваторії морського порту або на території морського термінала навантажувально-розвантажувальні роботи, забезпечує зберігання вантажу, обслуговування суден та пасажирів, здійснює операції з вантажами, а також провадить інші пов'язані з цим види діяльності;

спеціалізовані послуги - послуги, що надаються в морському порту або на території морського термінала і мають пов'язані з організацією судноплавства особливості;

спеціалізований майновий комплекс - сукупність державного майна, яке не підлягає приватизації і призначене для забезпечення надання послуг у морському порту. До складу зазначеного комплексу входять підхідні канали, причали, причальні споруди і пірси усіх категорій незалежно від призначення, огороджувальні та захисні гідротехнічні споруди, пасажирські вокзали, навігаційне обладнання, портові системи сигналізації, енерговодопостачання і водовідведення, портовий флот, автомобільні дороги, залізничні колії, технологічні проїзди та інші інженерні засоби;

територія порту - сукупність земельних ділянок, відведених у постійне користування державній адміністрації порту для провадження портової діяльності, зокрема штучно створені ділянки (намиті, насипані, створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій), зайняті акваторією порту ділянки земель водного фонду.

Термін "морський торговельний порт" вживається у цій Стратегії в значенні, наведеному у Кодексі торговельного мореплавства України.

Метою Стратегії є створення умов для досягнення у найближчій перспективі морськими портами України рівня розвитку, необхідного для забезпечення їх функціонування як повноправних суб'єктів міжнародної транспортної системи, а також задоволення потреб економіки України у транспортному сервісі.

Завданнями Стратегії є:

забезпечення випереджального розвитку економіки в галузі торговельного мореплавства;

підвищення рівня забезпечення безпеки судноплавства та ефективності охорони довкілля;

забезпечення участі суб'єктів господарювання усіх форм власності у портовій діяльності на принципах добросовісної конкуренції;

підвищення ефективності використання транзитного потенціалу держави;

прискорення інтеграції транспортної системи України до світової та європейської транспортних систем;

залучення міжнародних трейдерів, спроможних здійснити інвестування у проекти модернізації та розвитку нової інфраструктури морських портів, що мають розвинуту логістичну мережу.

Основною проблемою функціонування морських торговельних портів є невідповідність рівня ефективності управління їх діяльністю сучасним міжнародним вимогам, попиту на портові послуги.

Удосконалення інфраструктури морських перевезень, незважаючи на збільшення обсягу вантажопотоків, здійснюється повільно; існує значна диспропорція в розвитку окремих торговельних портів, відсутні умови для забезпечення випереджального розвитку і використання в повному обсязі їх потенціалу.

Рівень проведення робіт з оновлення основних фондів морських торговельних портів за рахунок як власних, так і залучених коштів, незадовільний. Технічні характеристики портів (глибина підхідних каналів та акваторій, технічний стан причалів, навантажувально-розвантажувальних механізмів, систем автоматизації і комп'ютеризації) відповідають рівню розвитку галузі торговельного мореплавства у 90-ті роки минулого сторіччя.

Строк експлуатації більшості портальних кранів у середньому перевищує нормативний у 2,5 раза. Наявний дефіцит допоміжного портового флоту, призначеного для забезпечення безпечного судноплавства, - криголамного, буксирного, природоохоронного.

Стан шляхів сполучення, що використовуються для доставки вантажів до (з) морських портів, припортових станцій, дорожньої інфраструктури, майданчиків для накопичення і сортування контейнерів та інших вантажів у цілому не відповідає сучасним вимогам транспортної логістики.

Державна система забезпечення безпеки судноплавства, належний стан якої є визначальною умовою конкурентоспроможності українських морських торговельних портів на світовому ринку, не повною мірою відповідає вимогам міжнародних стандартів, зокрема стосовно виконання міжнародних зобов'язань України у галузі торговельного мореплавства.

Система державного управління діяльністю морських торговельних портів залишається незмінною протягом двадцяти років. На порти, зокрема, покладено наглядові та реєстраційно-дозвільні функції, що істотно впливає на прийняття адміністраціями таких портів рішень стосовно інших суб'єктів господарювання.

Структура управління діяльністю морських торговельних портів внаслідок невідповідності вимогам економічної конкуренції створює правові та організаційні перешкоди для її розвитку. Крім того, потребує удосконалення нормативно-правова база, що регламентує діяльність портових операторів, насамперед у частині розроблення порядку створення та функціонування морських терміналів.

У Кодексі торговельного мореплавства України не визначені, зокрема, такі поняття, як "морський термінал", "портова діяльність", "портовий оператор", "інфраструктура порту", "спеціалізований майновий комплекс", "спеціалізовані послуги", що перешкоджає проведенню ринкових перетворень у галузі торговельного мореплавства, морського і річкового транспорту в цілому.

Укрморрічфлот на сьогодні не має можливості забезпечити проведення на належному рівні аналізу макроекономічних показників роботи морського і річкового транспорту, розроблення пропозицій щодо її покращення. Протягом останніх десяти років чисельність працівників зазначеного органу зменшено вдвічі, ліквідовано структурні підрозділи, до завдань яких належать безпосередня організація державного управління діяльністю морських торговельних портів, інших підприємств морського транспорту, організація та контроль за виконанням міжнародних договорів України в галузі торговельного мореплавства.

Удосконалення державної системи забезпечення безпеки судноплавства та механізму виконання міжнародних зобов'язань України здійснюється повільно внаслідок відсутності міжвідомчої координації дій з організації пошуку та рятування на морі, невизначеності основних засад морської політики.

Діюча система управління діяльністю морського торговельного порту не відповідає сучасним вимогам, оскільки на нього одночасно покладено виконання таких функцій:

забезпечення проведення портових робіт (обслуговування суден і пасажирів, перевантаження, складування, сортування вантажів тощо);

утримання і раціональне використання об'єктів інфраструктури порту, зокрема спеціалізованого майнового комплексу;

забезпечення безпеки судноплавства в порту і на підхідних каналах;

здійснення державного нагляду за мореплавством в порту, розслідування аварійних морських подій;

реєстрація суден, видача посвідчень особи моряка, суднових документів, дипломів тощо (реєстраційно-дозвільні функції).

Збереження діючої системи управління морськими торговельними портами та державного управління морським транспортом у цілому призвело до виникнення ряду системних протиріч, які не можуть бути усунуті в рамках чинного законодавства.

Основними напрямами реалізації Стратегії є:

забезпечення супроводження у Верховній Раді України проекту Закону України "Про морські порти" та розроблення нової редакції Кодексу торговельного мореплавства України, внесення змін до інших нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію Стратегії;

врегулювання на законодавчому рівні:

- відносин, пов'язаних із наданням на території державного підприємства - морського порту або морського термінала державними підприємствами, установами і організаціями, що уповноважені Мінтрансзв'язку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, спеціалізованих послуг, до яких належать: лоцманське проведення суден; регулювання руху суден; організація утримання підхідних каналів та акваторій портів у належному стані; координація та проведення аварійно-рятувальних робіт;

навігаційно-гідрографічне забезпечення; картографічне забезпечення; нагляд за станом портових гідротехнічних споруд (незалежно від форми власності) і засобів навігаційного обладнання та їх утримання; проведення робіт з вимірювання глибин; водолазні, швартовні, криголамні та буксирувальні роботи; прийняття із суден забруднених, стічних, баластних вод, сміття; запобігання і ліквідація розливу забруднюючих речовин; забезпечення охорони суден та портових засобів; а також пов'язаних із функціонуванням загальнодержавного ринку спеціалізованих послуг, що надаються у державних підприємствах - морських портах;

- питання встановлення заборони щодо будівництва суб'єктами господарювання причальних гідротехнічних споруд в акваторіях, відведених державним підприємствам - морським портам, без погодження з ними для забезпечення пріоритетного права державних підприємств - морських портів будувати у відведених їм відповідно до законодавства акваторіях нові причальні гідротехнічні споруди за рахунок власних коштів;