1. Схвалити Концепцію Державної цільової соціальної програми "Молодь України" на 2016-2020 роки, що додається.

Визначити Міністерство молоді та спорту державним замовником Програми.

2. Міністерству молоді та спорту разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати до 1 грудня 2015 р. Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової соціальної програми "Молодь України" на 2016-2020 роки.

Державна цільова соціальна програма "Молодь України" на 2016-2020 роки (далі - Програма) базується на необхідності повноцінного розвитку та самореалізації молоді, що є однією із суспільних цінностей, а соціальна підтримка молоді є одним з основних пріоритетів державної політики.

Програма ґрунтується на науковому аналізі стану і проблем розвитку української молоді, результатів попереднього етапу реалізації державної політики у молодіжній сфері в Україні, а також враховує програмні вимоги і перспективи, визначені Стратегією розвитку державної молодіжної політики на період до 2020 року, схваленою Указом Президента України від 27 вересня 2013 р. № 532, планом заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014-2017 роки, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 847 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 77, ст. 2197), Стратегією сталого розвитку "Україна - 2020", схваленою Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5, документами Європейського Союзу та Ради Європи, що регламентують європейські засади розвитку молодіжної політики.

Програма побудована з урахуванням вікових меж молоді від 14 до 35 років включно, у тому числі дітей віком від 14 до 18 років.

Проблемами, які потребують розв'язання, є:

несистемний характер формування у молодих людей громадянської позиції та національно-патріотичної свідомості;

відсутність у молоді мотивів та навичок до самостійного отримання знань;

низький рівень зайнятості молоді на ринку праці за обраною професією та практичних вмінь і навичок молодих фахівців;

складність та тривалість переходу молоді від навчання до стабільної та задовільної роботи;

повільні темпи розвитку підприємництва серед молоді;

недостатнє використання інноваційного потенціалу молоді;

низька якість загальної середньої освіти молоді;

високий рівень захворюваності та смертності молоді, слабка мотивація до дотримання молодими людьми здорового і безпечного способу життя, недостатній рівень знань та навичок молоді у галузі безпеки життєдіяльності;

недостатнє набуття молодими людьми знань, умінь та навичок поза системою освіти з метою підвищення конкурентоспроможності молоді на ринку праці;

низький рівень професійної орієнтації молоді;

відсутність сталої тенденції до зниження рівня злочинності у молодіжному середовищі, насильства та системної роботи у сфері їх профілактики;

низький рівень забезпечення молодих сімей житлом;

низький рівень організації та культури молодіжного дозвілля;

слабка інтегрованість української молоді у європейське та світове молодіжне співтовариство.

Слід зазначити, що подібні проблеми виникають і в інших іноземних державах. Наприклад:

за інформацією Євростату, у державах ЄС у 2008 році щоденно курили 31 відсоток молодих чоловіків та 20 відсотків молодих жінок (віком 15-29 років). В Україні цей показник серед молоді становив 29,3 відсотка (чоловіки - 41,5, жінки - 16,4 відсотка);

рівень безробіття серед молоді віком 15-24 роки у державах ЄС у 2014 році становив 21,9 відсотка. В Україні у 2014 році цей показник серед молоді віком 15-24 роки становив 23,1 відсотка (серед молоді віком 15-34 роки - 13,5 відсотка). В окремих державах ЄС рівень безробіття у 2014 році серед молоді віком 15-24 роки становив: Іспанії - 53,2 відсотка, Греції - 52,4, Італії - 42,7, Португалії - 34,8 відсотка;

за даними Світового банку та рейтингу "Ведення бізнесу" (Doing Business), Україна посідає 96-е місце з 189 держав (2015 рік).

Отже, існує потреба у впровадженні більш прагматичної та обґрунтованої політики у молодіжній сфері, що означає підготовку молоді як суспільно активних громадян, здатних до життя у самоорганізованій громаді та суспільстві.

Об'єктивними причинами виникнення зазначених проблем є:

відносно низький рівень соціально-економічного розвитку та обмежені матеріальні ресурси держави;

негативний вплив на суспільство сили інерційного розвитку, пов'язаного із застарілими методами адміністративно-командного управління, тоталітарною ідеологією;

нерозвиненість інститутів громадянського суспільства, відсутність механізму залучення молоді і творчого запозичення позитивного зарубіжного досвіду та узгодження національної молодіжної політики з молодіжною політикою ЄС.

Суб'єктивними причинами є:

незадовільний рівень дотримання українським суспільством законодавства внаслідок низької політичної та правової культури;

слабка координація і взаємодія органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства та роботодавців, профспілок, міжнародних організацій у галузі реалізації державної політики у молодіжній сфері;

відсутність повноцінного механізму формування та реалізації державної політики у молодіжній сфері і налагодження зв'язку між управлінськими структурами і молодіжним середовищем; низький рівень поінформованості молоді про державну політику в молодіжній сфері.

Державна політика у молодіжній сфері потребує удосконалення з метою приведення у відповідність з потребами молоді та українського суспільства.

Таким чином, для розв'язання зазначених проблем необхідно провести системний аналіз можливостей та потреб молоді, здійснити перехід до відкритої моделі державної політики у молодіжній сфері в Україні, в якій молоді люди зможуть осмислено брати участь у прийнятті рішень, що впливають на їх життя, та забезпечити здійснення заходів відповідно до пріоритетів Програми, а також необхідних для розвитку навичок та здібностей молоді.

Наведене обумовлює необхідність розроблення єдиної та цілісної Програми для молоді.

Порівняно з попередніми програмними документами представлена Програма містить дієвий механізм її виконання та критерії визначення ефективності її імплементації.

Метою Програми є створення сприятливих умов для розвитку і самореалізації української молоді, формування її громадянської позиції та національно-патріотичної свідомості.

Виконання Програми забезпечить збільшення у 2020 році до 50 відсотків порівняно з 2015 роком (13,8 відсотка) чисельності молоді, яка візьме участь у молодіжних програмах та заходах, спрямованих на розв'язання актуальних проблем молоді. Водночас питома вага активної участі українського суспільства у національно-патріотичних заходах у 2020 році становитиме 25 відсотків.

Існує два варіанти розв'язання проблеми.

Перший варіант полягає у застосуванні традиційного механізму організації роботи з молоддю - на основі діючої управлінської вертикалі: центральні органи виконавчої влади - структурні підрозділи з питань молоді та спорту місцевих держадміністрацій - молодь. Проте така модель, як правило, майже цілком орієнтована на розв'язання проблем за рахунок бюджетних коштів, нівелює управлінську роль молодіжних громадських об'єднань, обмежує активність органів місцевого самоврядування.

Другий (оптимальний) варіант передбачає формування оновленого механізму організації роботи з молоддю, в основі якого є поєднання управлінської вертикалі з інститутами громадянського суспільства: молодіжними та дитячими громадськими організаціями, організаціями, що співпрацюють з волонтерами та молоддю. Зазначений варіант також передбачає: піднесення ролі молоді у суспільно-політичному житті держави та становлення її як одного із ключових суб'єктів державної політики у молодіжній сфері; дієву співпрацю із залученням громадянського суспільства; органічне поєднання в ціннісних орієнтаціях молоді громадянської позиції та патріотизму; фінансування заходів з виконання Програми за рахунок державного, місцевого бюджетів, надходжень від донорських та благодійних фондів; створення умов для розширення соціальних гарантій молоді; підвищення рівня доступу молоді до якісної освіти та працевлаштування на перше робоче місце.