Україна та Республіка Болгарія, які далі іменуються "Договірними Сторонами", прагнучи розвивати співробітництво в галузі соціального забезпечення,

домовились про наступне:

1. Для цілей цього Договору нижченаведені терміни означають:

1) "законодавство" - закони та інші нормативно-правові акти Договірних Сторін, що регламентують види соціального забезпечення, вказані в пункті 1 статті 2 цього Договору;

2) "компетентні органи ":

в Україні - Міністерство праці та соціальної політики,

у Республіці Болгарія - Міністр, міністри або інший орган, до компетенції яких належать галузі соціального забезпечення, вказані в пункті 1 статті 2 цього Договору;

3) "компетентна установа" - орган, уповноважений на виконання обов'язків згідно з цим Договором;

4) "громадянин" - особа, яка вважається такою відповідно до законодавства кожної з Договірних Сторін;

5) "проживання" - постійне або тимчасове проживання особи, визнане таким відповідно до законодавства Договірних Сторін;

6) "особа (правоздатна особа)" - громадянин, до якого застосовується законодавство Договірних Сторін про соціальне забезпечення;

7) "зайнята особа" - особа, яка працює за наймом або самостійно займається трудовою діяльністю, а також особа, прирівняна до таких відповідно до законодавства кожної з Договірних Сторін;

8) "страховий (трудовий) стаж" - періоди сплати внесків державного соціального страхування, роботи за наймом або самостійної трудової діяльності, визначені або визнані такими законодавством, згідно з яким вони накопичені, а також будь-які інші періоди, прирівняні до страхового (трудового) стажу законодавством кожної з Договірних Сторін;

9) "пенсії" та "допомога" - грошові виплати з урахуванням передбачених законодавством підвищень, надбавок та доплат;

10) "відшкодування шкоди" - грошові виплати по відшкодуванню шкоди, заподіяної нещасним випадком на виробництві, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням працівником своїх трудових обов'язків, що надаються працівнику, а в разі його смерті - особам, котрі мають право на відшкодування шкоди відповідно до законодавства кожної із Договірних Сторін;

11) "член сім'ї" - особа, визначена або визнана такою на підставі законодавства, за яким призначаються та сплачуються пенсія та допомога;

12) "роботодавець" - юридична або фізична особа, визначена або визнана такою на підставі законодавства кожної із Договірних Сторін;

2. Інші терміни та поняття, що застосовуються у цьому Договорі, мають значення, яке надається їм відповідно до законодавства кожної із Договірних Сторін.

1. Цей Договір застосовується до нижчеперелічених видів соціального забезпечення:

В Україні -

- пенсія за віком;

- пенсія по інвалідності від загального захворювання;

- пенсія за вислугу років;

- пенсія в разі втрати годувальника;

- пенсія та відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок нещасного випадку на виробництві, професійного захворювання або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаних із виконанням працівником трудових обов'язків, та у випадку його смерті з цих причин;

- допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, при народженні дитини та догляду за нею;

- допомога сім'ям з дітьми;

- допомога по безробіттю;

- допомога на поховання.

У Республіці Болгарія -

- пенсія за страховим стажем та віком;

- пенсія по інвалідності від загального захворювання;

- пенсія по інвалідності в разі трудового каліцтва або професійного захворювання;

- пенсії спадкоємцям;

- допомоги по тимчасовій непрацездатності та материнству;

- допомога по безробіттю;

- допомога у разі смерті.

2. Цей Договір застосовується також до законів та інших нормативно-правових актів, що змінюють або доповнюють законодавство, що регламентує види соціального забезпечення, перераховані у пункті 1 цієї статті. Цей Договір не застосовується до тих законодавчих актів, які вводять нові види соціального забезпечення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами між Договірними Сторонами.

3. Цей Договір не стосується прав та обов'язків Договірних Сторін, що випливають із міжнародних угод з питань соціального забезпечення, укладених ними з третіми державами.

Цей Договір застосовується до:

1) осіб, що проживають на території однієї із Договірних Сторін, до яких застосовувалось чи застосовується законодавство однієї або обох Договірних Сторін;

2) інших осіб, чиї права випливають із прав осіб, вказаних в пункті 1 цієї статті.

Договірні Сторони надають на своїй території громадянам другої Договірної Сторони однакові права зі своїми громадянами стосовно соціального забезпечення, відповідно до статті 2 цього Договору.

1. Пенсії та допомога, призначені відповідно до законодавства однієї Договірної Сторони, не підлягають зменшенню, призупиненню чи припиненню їх виплат, а також не може бути відмовлено в призначенні пенсії та допомоги, на які в особи виникає право відповідно до законодавства однієї Договірної Сторони, з тієї причини, що ця особа проживає на території другої Договірної Сторони.

2. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються до допомоги по безробіттю та допомоги на поховання, передбачених статтями 17 та 18 цього Договору.

1. До зайнятих осіб застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, на території якої вони здійснюють трудову діяльність, незалежно від місця їхнього проживання, за винятком випадків, передбачених статтею 7 цього Договору.

2. До осіб, які самостійно займаються трудовою діяльністю і проживають на території однієї Договірної Сторони, але здійснюють трудову діяльність на території обох Договірних Сторін, застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, на території якої особа проживає постійно.

1. До осіб, що працюють за наймом на території однієї Договірної Сторони і відряджених роботодавцем на територію другої Договірної Сторони для виконання робіт на користь цього роботодавця, продовжує застосовуватися законодавство першої Договірної Сторони за умови, що термін відрядження цих осіб не перевищує двадцяти чотирьох місяців.

2. До державних службовців та прирівняних до них осіб, що направлені державними органами однієї Договірної Сторони на територію другої Договірної Сторони, застосовується законодавство першої Договірної Сторони.

3. До осіб, що працюють за наймом на автотранспортному, залізничному або авіатранспортному підприємствах, які здійснюють міжнародні перевезення на території обох Договірних Сторін, застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, на території якої зареєстроване відповідне підприємство.

4. До членів екіпажу судна, а також до осіб, що працюють за наймом на судні, застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, під прапором якої судно здійснює плавання.

5. До співробітників дипломатичних представництв і членів консульських установ Договірних Сторін застосовуються положення Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року та Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року.

6. До осіб, що працюють по трудовому договору (контракту) у дипломатичних представництвах та консульських установах, застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, на території якої вони постійно проживають. Однак ці особи можуть вибрати законодавство Договірної Сторони дипломатичних представництв та консульських установ за умови, що вони є громадянами цієї Договірної Сторони. Це право вибору може здійснюватись протягом трьох місяців після дати підписання трудового договору (контракту).

Якщо законодавство однієї Договірної Сторони зумовлює набуття, збереження та поновлення права на допомогу по тимчасовій непрацездатності або материнству накопиченням страхового (трудового) стажу, то для визначення цього стажу, в разі необхідності, компетентна установа цієї Договірної Сторони враховує страховий (трудовий) стаж, накопичений згідно із законодавством другої Договірної Сторони за умови, що цей стаж не збігається у часі.

Особам, які після набуття права на допомогу по тимчасовій непрацездатності чи материнству відповідно до законодавства однієї Договірної Сторони тимчасово перебувають на території другої Договірної Сторони, цю допомогу продовжують виплачувати компетентні установи першої Договірної Сторони на своїй території відповідно до положень застосовуваного ними законодавства.

1. Якщо законодавство однієї з Договірних Сторін зумовлює право на пенсію накопиченням страхового (трудового ) стажу, то для визначення цього стажу в разі необхідності, компетентна установа цієї Договірної Сторони враховує страховий (трудовий) стаж, накопичений по законодавству другої Договірної Сторони, за умови що цей стаж не збігається в часі.

2. Якщо законодавство однієї Договірної Сторони зумовлює призначення пенсій за стаж, накопичений у відповідній професії або на відповідній роботі, то при призначенні таких пенсій враховуються також періоди, накопичені на підставі законодавства другої Договірної Сторони у тій самій професії або на тій самій роботі. Якщо підсумовані таким чином періоди не відповідають умовам, що дають право на зазначені пенсії, то ці періоди зараховуються відповідно до законодавства Договірної Сторони, що призначає пенсію.

У разі застосування положень статті 10 цього Договору компетентні установи кожної Договірної Сторони обчислюють розмір пенсії та сплачують її тільки за страховий (трудовий) стаж, набутий відповідно до застосовуваного цією компетентною установою законодавства.