1. Схвалити Концепцію Державної цільової економічної програми розвитку рибного господарства на 2012-2016 роки, що додається.

Визначити Державне агентство рибного господарства державним замовником Програми.

2. Державному агентству рибного господарства разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади підготувати та подати в двомісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової економічної програми розвитку рибного господарства на 2012-2016 роки.

Рибне господарство завжди відігравало значну роль у забезпеченні країни продовольством, постачанні сировини суміжним галузям національної економіки, підвищенні рівня зайнятості населення. Водночас рибне господарство є споживачем продукції та послуг значної кількості галузей країни, зокрема суднобудування, машинобудування, транспорту тощо.

За останні десятиріччя в рибному господарстві спостерігається глибока структурна деформація і значне відставання від розвинутих країн світу.

За оцінкою Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), середньосвітовий рівень споживання рибної продукції становить 17,1 кілограма на одну людину на рік (і цей показник щороку зростає), в той час як показник споживання рибної продукції населенням України за 2010 рік становив 14,5 кілограма (більш як 10 кілограмів з яких припадає на імпорт), що на 16 відсотків менше порівняно із середньосвітовим споживанням таких продуктів.

На жаль, щороку відслідковується тенденція до зменшення обсягу споживання рибної продукції населенням України, що є наслідком спаду вилову риби та виробництва рибної продукції, зношеності основних фондів та недостатнього фінансового забезпечення рибної галузі.

Так, з 1990 по 2010 рік загальний обсяг вилову риби та інших водних живих ресурсів зменшився з 1066 тис. тонн до 218,6 тис. тонн, або на 79 відсотків, з них у відкритих районах Світового океану та морських економічних зонах інших держав - з 753 тис. до 110,5 тис., або на 85 відсотків, в Азово-Чорноморському басейні - з 225,4 тис. до 69,7 тис. тонн, або на 69 відсотків; улови водних живих ресурсів у внутрішніх водоймах країни (без внутрішніх морських вод та територіального моря) зменшилися з 87,6 тис. до 38,3 тис. тонн, або на 56 відсотків.

Зменшення обсягу вилову риби та інших водних живих ресурсів також пов'язано із станом вітчизняного флоту рибної промисловості. Так, на початку 2011 року вітчизняний флот рибної промисловості налічував 146 суден у робочому стані, з яких в районах промислу Світового океану працювало лише сім суден, причому більшість з них вже відпрацювали свій експлуатаційний строк.

Незадовільна ситуація склалася з використанням внутрішніх водойм країни (без внутрішніх морських вод та територіального моря). Протягом останніх років використовуються менш як 30 відсотків потенційних можливостей виробництва прісноводної риби та менш як 1 відсоток вирощування морепродуктів в аквакультурі.

Протягом останніх років державна політика у сфері рибного господарства не сприяла нарощуванню інвестиційного потенціалу, забезпеченню конкурентоспроможності, збільшенню обсягу виробництва власної продукції.

Основними причинами виникнення проблеми є:

моральне і фізичне старіння суден вітчизняного флоту рибної промисловості, що призводить до масового виведення їх з експлуатації, та відсутність обігових коштів для оновлення флоту;

відсутність державної підтримки рибного господарства та залучення інвестицій для оновлення вітчизняного флоту рибної промисловості;

зменшення кількості і погіршення екологічного стану наявних нерестовищ, забруднення води та, як наслідок, - виснаження запасів водних живих ресурсів;

неврегульованість законодавством питань надання в оренду рибогосподарських водних об'єктів;

неможливість залучення доступних кредитів рибницькими господарствами;

відсутність субсидування різних напрямів господарської діяльності за прийнятними умовами, застосування сучасних біотехнологій у діяльності галузевих підприємств, забезпечення рибницьких господарств високоякісними комбікормами для риб, наявність технічних бар'єрів на шляху вітчизняної продукції рибного господарства на світові ринки;

слабка конкурентоспроможність продукції рибного господарства вітчизняного виробництва на внутрішньому і зовнішньому ринку;

відсутність належної інфраструктури рибного господарства, яка відповідала б сучасним потребам усіх учасників ринку, а також світовим вимогам щодо структури та функціонування галузевих ринків;

наявність нерегульованого, непідзвітного та незаконного рибальства і торгівлі незаконно добутими рибою та іншими водними живими ресурсами.

Розв'язання проблем подальшого розвитку рибного господарства можливе лише шляхом застосування комплексного підходу у поєднанні організаційних та економічних заходів, а також актуалізації нормативних документів, що забезпечують регулювання у сфері рибного господарства, що дасть змогу докорінно змінити ситуацію у рибній галузі та забезпечити сталий розвиток рибного господарства.

Метою Програми є створення нормативно-правового, економічного та організаційного механізму для забезпечення розвитку рибного господарства та конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринку, що дасть змогу забезпечити населення України рибною продукцією відповідно до науково обґрунтованих норм споживання.