Дата підписання: 21.10.2003

Дата ратифікації Україною: 01.07.2004

Дата набрання чинності для України: 27.08.2006

Україна та Федеративна Республіка Бразилія, далі - "Сторони",

бажаючи зробити більш ефективними зусилля Сторін в боротьбі зі злочинністю,

дотримуючись принципів суверенітету та невтручання у внутрішні справи одна одної, а також норм міжнародного права; та

усвідомлюючи необхідність розвивати співробітництво в сфері видачі правопорушників, які переховуються від правосуддя за кордоном,

домовились про таке:

Сторони зобов'язуються видавати одна одній, відповідно до умов цього Договору та з дотриманням внутрішніх процедур, осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені судовими установами однієї із Сторін і перебувають на території другої Сторони, для притягнення до кримінальної відповідальності або для виконання покарання у вигляді позбавлення волі.

1. Видача правопорушника здійснюється з дотриманням таких умов:

a) запитуюча Сторона має судову юрисдикцію щодо фактів, на яких ґрунтується запит, незалежно від того, вчинений злочин на її території;

b) законодавством обох Сторін за злочин, у зв'язку з яким робиться запит про видачу, передбачено мінімальне покарання у вигляді позбавлення волі не менше одного року, незалежно від будь-яких особливостей кваліфікації злочину;

c) у разі видачі правопорушника для виконання вироку, частина покарання, яку залишається відбути особі, є не меншою одного року.

2. Якщо запит про видачу стосується більш ніж одного злочину, деякі з них не відповідають вимогам цієї Статті, видача може бути дозволена лише за ті злочини, які відповідають вищезазначеним вимогам.

3. У справах про злочини, пов'язані з податками, зборами, митом та валютою, видача здійснюється згідно з цим Договором та відповідно до законодавства запитуваної Сторони. У видачі не може бути відмовлено на тій підставі, що законодавством запитуваної Сторони не передбачені такі самі мито чи податки, або що вони неоднаково регулюються в обох Сторонах.

1. Видача правопорушників не здійснюється, якщо:

a) особа, видача якої запитується, за той самий злочин уже постала перед судом, її було помилувано або амністовано в запитуваній Стороні;

b) особа, видача якої запитується, повинна постати перед надзвичайним судом у запитуючій Стороні;

c) злочин, у зв'язку з яким запитується видача, є злочином виключно військового характеру;

d) злочин має політичний характер, або пов'язаний з політичним злочином;

e) запитувана Сторона має достатні підстави вважати, що запит про видачу направлено з метою переслідування або покарання особи з причин раси, релігії, національності, у зв'язку з політичними поглядами, а також вважати, що становище особи обтяжується такими намірами.

2. Оцінка характеру злочину покладається винятково на запитувану Сторону.

3. Для цілей цього Договору, виключно військовими порушеннями закону вважаються дії або факти, які не пов'язані з загальним кримінальним правом, а походять винятково із спеціального законодавства, що застосовується до персоналу збройних сил, і мають на меті підтримання порядку та дисципліни у збройних силах.

4. Саме звинувачення з політичною метою у вчиненні злочину не може автоматично кваліфікувати злочин як такий.

5. У цьому Договорі не вважається злочином політичного характеру:

a) посягання на життя Глави Держави або Глави Уряду іноземної держави, або на життя члена його або її сім'ї;

b) геноцид, воєнні злочини або злочини, вчинені проти миру та безпеки людства;

c) терористичні акти, такі як:

i - посягання на життя, фізичну безпеку або свободу осіб, які користуються міжнародним захистом, включаючи дипломатів;

ii - взяття заручників або викрадення людей;

iii - посягання на життя людей або проти власності, вчинене із застосуванням бомб, гранат, ракет, мін, вогнепальної зброї, вибухівки або подібних пристроїв;

iv - незаконне захоплення кораблів та літаків;

v - замах на вчинення злочинів, зазначених у цій статті, або участь як співвиконавця або співучасника особи, яка вчиняє або намагається вчинити такі злочини;

vi - загалом будь-які насильницькі дії, які не охоплюються у підпунктах i - v, спрямовані проти життя, фізичної безпеки або свободи людей або спрямовані проти установ.

d) злочини, передбачені міжнародними договорами, чинними для обох Сторін.

1. Сторона має право відмовити у видачі своїх громадян. Сторона, яка не видає власного громадянина з цієї причини, забезпечує віддання такої особи до суду на запит запитуючої Сторони, належним чином інформуючи запитуючу Сторону про хід справи, а по завершенні надсилає запитуючій Стороні копію вироку.

2. Для цілей цієї статті питання громадянства регулюється законодавством запитуваної Сторони і визначається на момент прийняття рішення щодо видачі правопорушника.

У видачі може бути відмовлено, якщо особа, про видачу якої зроблено запит, згідно із законодавством запитуючої або запитуваної Сторони не підлягає переслідуванню чи покаранню у зв'язку із закінченням строку давності.

У видачі правопорушника може бути відмовлено, якщо на території запитуваної Сторони щодо цієї особи, про видачу якої зроблено запит, здійснюється кримінальне переслідування в зв'язку з фактами, на яких ґрунтується запит, або таке кримінальне переслідування було припинено на будь-якій законній підставі.

1. Особа, яку було видано на підставі цього Договору, без попередньої згоди запитуваної Сторони не може:

a) бути видана на запит третьої Держави; та

b) бути притягнута до відповідальності або засуджена за будь-який інший злочин, учинений до її видачі.

2. Видана особа матиме гарантоване право найширшого захисту, та, якщо потрібно, на присутність перекладача відповідно до законодавства запитуваної Сторони.

3. Якщо кваліфікація злочину, у зв'язку з яким пред'являється обвинувачення, змінюється в ході розгляду справи, видана особа може переслідуватися або засуджуватися, тільки коли кваліфікуючі ознаки нового складу злочину свідчать про те, що цей злочин є таким, що тягне за собою видачу.

4. Видана особа, втрачає гарантії, передбачені у пункті 1 цієї статті, якщо особа, маючи можливість залишити територію Сторони, якій вона була видана, не зробила цього протягом 45 (сорока п'яти) днів після її остаточного звільнення або, залишивши цю територію, добровільно туди повернулася.

Період часу, протягом якого особа, видача якої запитується, перебувала під вартою у запитуваній Стороні в зв'язку із запитом про видачу, враховується запитуючою Стороною.

1. Для цілей цього Договору компетентні органи Сторін зносяться через дипломатичні канали.

2. Компетентними органами є

для України: Міністерство юстиції України (стосовно справ на стадії судового розгляду та виконання вироку) та Генеральна прокуратура України (стосовно справ на стадії досудового слідства);

для Федеративної Республіки Бразилія: Міністерство юстиції.

1. Запит про видачу складається у письмовій формі та до нього долучаються такі документи:

a) якщо йдеться про особу, яку ще не було засуджено: оригінал або завірена копія постанови про затримання або взяття під варту та, в разі потреби, інше процесуальне рішення;

b) якщо йдеться про засуджену особу: оригінал або завірена копія вироку та довідка про те, що він не був виконаний в повній мірі, та про строк покарання, що залишився для відбування.

2. Запит про видачу повинен містити точний опис обвинувачення, дату і місце вчинення злочину, а також інформацію або протоколи, необхідні для підтвердження особи, видача якої запитується. Запит також повинен супроводжуватися копіями положень законів запитуючої Сторони, які встановлюють злочин, законів, що підтверджують її юрисдикцію, а також законодавчі положення щодо строків давності стосовно кримінальних дій або вироку.