1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Договір


Договір
про дружбу та співробітництво між Україною та Республікою Вірменія
( Договір ратифіковано Законом N 614/96-ВР від 18.12.96 )
Україна та Республіка Вірменія, далі "Високі Договірні Сторони",
спираючись на зв'язки, що склалися історично, дружні відносини та традиції взаємної поваги між їхніми народами,
сповнені рішучості побудувати на своїх територіях незалежні демократичні держави,
вважаючи, що подальший розвиток та зміцнення відносин дружби та взаємовигідного співробітництва між ними відповідає докорінним інтересам народів обох держав і служить справі миру та безпеки,
підтверджуючи свою відданість загальновизнаним нормам міжнародного права, цілям та принципам Статуту Організації Об'єднаних Націй, положенням Гельсінського Заключного Акта та інших документів Організації з безпеки і співробітництва в Європі,
твердо переконані в тому, що дотримання прав людини та основних свобод є невід'ємною умовою зміцнення миру та безпеки, демократії та співробітництва,
визнаючи необхідність надати нової якості своїм двостороннім відносинам і зміцнити їхню договірну базу,
домовились про таке:
Стаття 1
Високі Договірні Сторони розвиватимуть свої відносини як дружні держави. Сторони засновують свої відносини на взаємній довірі і згоді, керуючись при цьому принципами поваги незалежності, державного суверенітету і рівноправності, невтручання у внутрішні справи одна одної, незастосування сили чи загрози силою, включаючи економічні та інші засоби тиску, мирного врегулювання спорів, поваги до прав людини і основних свобод, сумлінного виконання міжнародних зобов'язань, а також іншими загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.
Стаття 2
Високі Договірні Сторони взаємодіятимуть з метою зміцнення миру, підвищення стабільності й безпеки як у глобальному, так і в регіональному масштабі. Вони сприятимуть продовженню процесу роззброєння, а також посиленню миротворчої ролі ООН. Вони докладатимуть зусиль для сприяння мирному врегулюванню конфліктів та інших ситуацій, які торкаються інтересів Сторін, і проводитимуть з цією метою консультації.
Стаття 3
Кожна з Високих Договірних Сторін зобов'язується утримуватися від участі у будь-яких діях чи заходах, спрямованих проти іншої Сторони, або підтримки таких дій, не допускати використання її території з метою підготовки та здійснення агресії чи інших насильницьких дій проти іншої Сторони.
Стаття 4
Кожна з Високих Договірних Сторін гарантує громадянам та особам без громадянства, які постійно проживають на її території (далі громадяни), незалежно від їх національності, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, громадські, політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи відповідно до міжнародних стандартів в галузі прав людини.
Кожна з Високих Договірних Сторін захищає права своїх громадян, які проживають на території іншої Сторони, надає їм заступництво і підтримку відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права.
Стаття 5
Високі Договірні Сторони підтверджують, що повага до прав громадян, які належать до національних меншин, як частина загальновизнаних прав людини, є суттєвим фактором миру, справедливості, стабільності та демократії. Сторони гарантують громадянам, які належать до національних меншин, повний обсяг та ефективне здійснення прав і основних свобод людини, користування ними без будь-якої дискримінації і в умовах повної рівності перед законом.
Стаття 6
Високі Договірні Сторони зобов'язуються прийняти законодавчі, адміністративні та інші необхідні заходи для недопущення на своїй території будь-якої дискримінації громадян за ознакою їхньої належності до національних меншин, а також пропаганди, яка б викликала міжнаціональну ворожнечу або загрожувала існуванню національних меншин.
Сторони забезпечують захист етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин на своїй території і створюють умови для її збереження та розвитку.
Стаття 7
Високі Договірні Сторони розвиватимуть рівноправне та взаємовигідне співробітництво у справі розвитку та зміцнення дружніх відносин, захисту прав людини, а також двостороннього співробітництва в політичній, економічній, науково-технічній, культурній, гуманітарній та екологічній галузях.
Сторони вважають за необхідне укласти в цих галузях відповідні угоди про співробітництво.
Стаття 8
Правовий режим державного майна, майна юридичних осіб і громадян однієї з Високих Договірних Сторін, які знаходяться на території іншої Високої Договірної Сторони, регулюватиметься законодавством Сторони, на території якої знаходиться майно, у випадку, якщо інше не передбачено угодою між Сторонами.
Якщо одна із Сторін заявить про належність їй майна, що знаходиться на території іншої Сторони, на яке висувають претензії треті особи або держави, та інша Сторона повинна вжити усіх необхідних заходів для охорони та збереження такого майна і не буде передавати його будь-кому без офіційної згоди на це першої Сторони до остаточного вирішення питання про його належність. Всі питання відносин власності, які торкаються інтересів Сторін, підлягають врегулюванню окремими угодами.

................
Перейти до повного тексту