1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Угода


Угода
між Україною та Аргентинською Республікою з питань міграції
( Угоду ратифіковано Законом N 1863-III від 06.07.2000 )
Україна та Аргентинська Республіка, далі - "Сторони",
прагнучи і надалі зміцнювати двосторонні відносини, та передусім сприяти пожвавленню та полегшенню регулювання міграційних потоків між Сторонами,
беручи до уваги механізми захисту прав людини, що закладені в документах, прийнятих в рамках Організації Об'єднаних Націй, зокрема у Загальній декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права та Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня 1966 року,
дотримуючись міжнародно-правових норм, вироблених Міжнародною Організацією Праці,
виходячи з того, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території Сторін, гарантується право на:
- вільний вибір місця проживання та виїзду з території держави;
- в'їзд, перетинання території у порядку, передбаченому законодавством Сторін;
- забезпечення захисту громадянських прав та основних свобод;
- мають гарантію з боку демократичних держав на збереження етнічних особливостей та релігійних переконань, що сприяє розвитку їх особистості,
домовились про таке:
Розділ 1
Визначення та застосування
Стаття 1
Терміни, що вживаються в цій Угоді, мають таке тлумачення:
"іммігрант" - громадянин однієї зі Сторін, який з метою обрання місцем проживання території іншої Сторони, отримує від держави, що його приймає, дозвіл на в'їзд для тимчасового проживання;
"члени сім'ї іммігранта" - дружина (чоловік), неодружені діти віком до 21 року чи непрацездатні і батьки;
"держава, що приймає" - держава нового проживання іммігранта.
Стаття 2
Положення цієї Угоди поширюються на громадян України, які іммігрують до Аргентинської Республіки, і на громадян Аргентинської Республіки, які іммігрують до України, і відповідно до законодавства держави, що приймає, отримали дозвіл на імміграцію до цієї держави.
Громадяни Сторін, зазначені у частині першій цієї статті, отримують дозвіл на імміграцію до держави, що приймає, строком на один рік.
Положення цієї Угоди поширюються на громадян Сторін, народжених на її території, які довели факт проживання на території Сторін протягом десяти років до подання заяви про отримання дозволу на імміграцію.
Стаття 3
Громадянин, якому згідно зі статтею 2 цієї Угоди надається дозвіл на імміграцію, з метою його отримання має подати до консульських установ Сторін документи, кількість яких може змінюватися відповідним органом влади:
а) дозвіл на виїзд;
б) національний паспорт;
в) довідка про відсутність судимості та неперебування під слідством та судом;
г) медична довідка про стан здоров'я заявника;
д) свідоцтво про народження та документи, що свідчать про громадянський стан особи або документи, що замінюють їх у разі відсутності;
е) інші документи, необхідні для отримання дозволу на імміграцію.
Сторони залишають за собою право запросити у громадянина, зазначеного у частині першій цієї статті, такі документи:
а) судовий чи поліцейський сертифікат про поведінку або випадки притягнення до кримінальної відповідальності в країнах, де він мешкав протягом останніх п'яти років;
б) заяву під присягою про непричетність до випадків міжнародних карних інцидентів;
в) медичну довідку, видану уповноваженим лікарем або санітарним органом щодо психофізичного стану заявника.
Стаття 4
Продовження дозволу на проживання іммігрантам здійснюється відповідно до чинного міграційного законодавства держави, що приймає.
Розділ 2
Права та обов'язки іммігрантів та членів їх сімей
Стаття 5
Іммігранти та члени їх сімей на території держави, що приймає, користуються тими ж правами та свободами, що й громадяни цієї держави, в тому числі правом на освіту, оплачувану працю, вільне пересування по території держави, що приймає, соціальний захист, юридичну допомогу та захист у суді, а також несуть такі самі громадянські обов'язки як і громадяни держави, що приймає, відповідно до чинного законодавства цієї держави.
Соціальний захист іммігрантів та членів їх сімей регулюється окремими угодами.
Стаття 6
Іммігранти та члени їхніх сімей користуватимуться на території Сторін тими ж правами та матимуть такі ж обов'язки, що й громадяни держави, що приймає, у сфері трудового законодавства, зокрема стосовно оплати, умов праці та соціального захисту.
Стаття 7
Іммігранти та члени їх сімей, які знаходяться на території Сторін, користуються їх захистом від будь-якого насильства, залякування або інших форм дискримінації, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, за мовними або іншими ознаками.

................
Перейти до повного тексту