Україна і Азербайджанська Республіка, які надалі іменуються "Договірні Сторони",

керуючись бажанням розвивати свої консульські відносини з метою більш ефективного захисту прав і інтересів обох держав, їх громадян та юридичних осіб, зміцнення дружби і співробітництва між Договірними Сторонами,

на розвиток положень Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року,

підтверджуючи, що з питань, що не обумовлені в цій Конвенції, будуть застосовуватись норми міжнародного звичаєвого права та багатосторонніх міжнародних договорів, учасниками яких є Договірні Сторони,

вирішили укласти цю Конвенцію і домовилися про наступне:

У цій Конвенції наведені нижче терміни мають таке значення:

"Консульська установа" означає будь-яке генеральне консульство, консульство, віце-консульство, консульське агентство або консульський відділ дипломатичного представництва.

"Консульський округ" означає район, відведений консульській установі для виконання консульських функцій.

"Глава консульської установи" означає особу, якій доручено діяти в цій якості.

"Консульська посадова особа" означає будь-яку особу, включаючи главу консульської установи, якій доручено в цій якості виконання консульських функцій.

"Консульський службовець" означає будь-яку особу, яка виконує адміністративні або технічні обов'язки в консульській установі.

"Працівник обслуговуючого персоналу" означає будь-яку особу, яка виконує обов'язки по обслуговуванню консульської установи.

"Працівники консульської установи" означає консульські посадові особи, консульські службовці і працівники обслуговуючого персоналу.

"Член сім'ї" означає дружину (чоловіка), дітей, батьків працівника консульської установи, а також інших осіб, які проживають разом з ним і знаходяться на його утриманні.

"Приватний домашній робітник" означає особу, яка перебуває виключно на приватній службі у працівника консульської установи.

"Громадянин" означає будь-яку фізичну особу, яка є громадянином акредитуючої держави або держави перебування відповідно до законодавства цих держав.

"Консульські приміщення" означає будинки або частини будинків і земельна ділянка, що обслуговує ці будинки або частини будинків, які використовуються виключно для цілей консульської установи, незалежно від того, чиєю власністю вони є.

"Консульські архіви" означає всі папери, документи, кореспонденцію, книги, фільми, технічні засоби накопичення, зберігання та використання інформації, реєстри консульської установи разом з шифрами та кодами, картотеками і будь-якими предметами обстановки, призначеними для забезпечення їх охорони чи зберігання.

"Судно" означає будь-яке цивільне судно, яке зареєстровано в акредитуючій державі і має право на підняття прапора акредитуючої держави.

"Повітряне судно" означає будь-яке цивільне повітряне судно, яке зареєстровано в акредитуючій державі і має право на використання розпізнавальних знаків акредитуючої держави.

Консульська установа однієї Договірної Сторони може бути відкрита на території другої Договірної Сторони лише за її згодою.

Місцезнаходження консульської установи, її клас, консульський округ, а також будь-які зміни у цьому відношенні визначаються тільки за домовленістю між акредитуючою державою і державою перебування.

1. Для призначення глави консульської установи акредитуюча держава має одержати попередню згоду держави перебування. Якщо держава перебування не згодна на це, вона не зобов'язана пояснювати мотиви свого рішення.

2. Акредитуюча держава передає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент або повідомлення про призначення глави консульської установи.

3. Після подання консульського патенту або повідомлення про призначення глави консульської установи держава перебування видає главі консульської установи в можливо короткий строк екзекватуру.

4. Глава консульської установи може приступити до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру. Екзекватура не потрібна консульській посадовій особі, яка очолює консульський відділ дипломатичного представництва.

5. Держава перебування до видачі екзекватури може дозволити главі консульської установи тимчасово виконувати свої функції.

6. Після видачі главі консульської установи екзекватури або дозволу тимчасово виконувати свої функції, держава перебування негайно сповіщає органи влади консульського округу і вживає всіх необхідних заходів, щоб надати главі консульської установи можливість виконувати свої обов'язки і користуватися усіма правами, перевагами, привілеями і імунітетами, передбаченими цією Конвенцією.

1. Якщо глава консульської установи не може виконувати свої функції або якщо посада глави консульської установи є вакантною, функції глави консульської установи можуть тимчасово виконуватися виконуючим обов'язки глави консульської установи.

2. Повне ім'я і прізвище виконуючого обов'язки глави консульської установи заздалегідь повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування главою консульської установи, главою дипломатичного представництва або, якщо вони не спроможні цього зробити, - будь-яким компетентним органом акредитуючої держави.

3. Компетентні органи держави перебування надають виконуючому обов'язки глави консульської установи допомогу та захист. В період виконання обов'язків глави консульської установи на нього поширюються положення цієї Конвенції в тій же мірі, що і на главу консульської установи.

1. Акредитуюча держава в особі своїх компетентних органів заздалегідь письмово повідомляє Міністерство закордонних справ держави перебування про наступне:

1.1. прізвище, ім'я, громадянство, ранг, посада працівників консульської установи, дата їх прибуття та остаточного відбуття, або припинення їх функцій, а також про будь-яку зміну їх статусу в період їх роботи у консульській установі;

1.2. прізвище, ім'я, громадянство, дата прибуття, остаточного відбуття членів сім'ї кожного працівника консульської установи, а також про те, що та чи інша особа стає або перестає бути таким членом сім'ї.

2. Компетентні органи влади держави перебування видають працівникам консульської установи та членам їх сімей безкоштовно, згідно із встановленим порядком цієї держави, посвідчення особи, яке підтверджує їх статус як працівників консульської установи та членів їх сімей, за винятком тих, які є громадянами держави перебування або постійно проживають в ній.

Консульські посадові особи мають бути громадянами акредитуючої держави.

Кожна із Договірних Сторін вільна вирішувати, чи буде вона призначати і приймати почесних консульських посадових осіб. Питання призначення почесної консульської посадової особи, визначення її статусу та кола функціональних обов'язків вирішуються Договірними Сторонами дипломатичним шляхом на основі положень Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року та норм міжнародного звичаєвого права.

Держава перебування може в будь-який час повідомити акредитуючій державі про те, що та чи інша консульська посадова особа є "persona non grata" або один із працівників консульської установи є неприйнятним, не будучи зобов'язаною обгрунтовувати мотиви свого рішення. У такому разі акредитуюча держава повинна відкликати відповідну особу. Якщо акредитуюча держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може відмовитися визнавати дану особу працівником консульської установи.

Консульська посадова особа виконує консульські функції в межах консульського округу. За згодою держави перебування, вона може здійснювати свої функції і поза територією консульського округу.

Консульська посадова особа може звертатися до місцевих органів влади свого консульського округу, а у випадку відсутності дипломатичного представництва - до центральних органів влади держави перебування, наскільки це дозволено законодавством та правилами держави перебування.

Держава перебування повідомляє консульську установу про зміни в законодавстві, що можуть мати відношення до прав та інтересів громадян акредитуючої держави.

1. Положення цієї Конвенції розповсюджуються також на випадки виконання консульських функцій дипломатичними представництвами.

2. Прізвища співробітників дипломатичного представництва, яким доручено виконання консульських функцій, повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування або органу, вказаному цим міністерством.

3. При виконанні консульських функцій дипломатичне представництво може звертатися:

3.1. до місцевих органів влади консульського округу;

3.2. до центральних органів влади держави перебування, якщо це не протирічить законодавству, правилам і звичаям держави перебування або відповідним міжнародним угодам.

4. Привілеї та імунітети співробітників дипломатичного представництва, про яких йдеться в пункті 2 цієї Статті, продовжують регулюватися нормами міжнародного права, що стосуються дипломатичних зносин.

Консульська посадова особа має право:

1. Захищати права та інтереси акредитуючої держави, її громадян, а також юридичних осіб, надавати їм допомогу і сприяння.

2. Сприяти розвитку торгових, економічних, правових, туристських, екологічних, науково-технічних, інформаційних, культурних, гуманітарних зв'язків та зв'язків у галузі освіти та спорту між акредитуючою державою і державою перебування, а також сприяти розвитку дружніх відносин між ними іншим чином.

3. З'ясовувати всіма законними шляхами умови і події в торговому, економічному, культурному, науковому житті держави перебування, повідомляти про них урядові акредитуючої держави.

4. Виконувати інші функції, покладені на консульську установу акредитуючою державою, які не забороняються законодавством держави перебування.

1. Консульська посадова особа має право:

1.1. вести облік громадян акредитуючої держави;

1.2. приймати будь-які заяви з питань громадянства;

1.3. отримувати повідомлення від компетентних органів держави перебування про народження і смерть громадян акредитуючої держави, реєструвати народження і смерть таких громадян і складати відповідні акти;

1.4. реєструвати укладення та розірвання шлюбів між громадянами акредитуючої держави згідно з законодавством акредитуючої держави.

2. Положення пункту 1 цієї Статті не звільняють заінтересовані особи від обов'язку дотримуватись законодавства та правил держави перебування.

Консульська посадова особа має право:

Видавати, відновлювати, вилучати, анулювати паспорти громадян акредитуючої держави, подовжувати строк їх дії, вносити до них необхідні позначки, а також видавати громадянам інші документи, які дають право на перетин кордону.

Видавати, подовжувати, анулювати візи для в'їзду до акредитуючої держави та виїзду з неї, а також для транзитного проїзду через її територію.

1. Консульська посадова особа має право згідно із законодавством акредитуючої держави провадити такі нотаріальні дії:

1.1. складати та посвідчувати по заяві будь-якого громадянина акти та документи для використання в акредитуючій державі та за її межами;

1.2. засвідчувати справжність підписів та печаток на офіційних документах компетентних органів акредитуючої держави або держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, сторонами яких є Договірні Сторони;

1.3. здійснювати легалізацію оригіналів офіційних документів та підтверджувати справжність їх копій, виписок з них, перекладів цих документів;

1.4. виконувати будь-які інші нотаріальні дії, передбачені законодавством акредитуючої держави.

2. Документи, складені, засвідчені та, у разі необхідності, легалізовані консульською посадовою особою, якщо вони не суперечать законодавству держави перебування, будуть мати таку ж юридичну силу, як і документи, складені, засвідчені та, у разі необхідності, легалізовані компетентними органами держави перебування.

1. Компетентні органи держави перебування невідкладно сповіщають відповідну консульську посадову особу акредитуючої держави про затримання, арешт, засудження або будь-яке інше обмеження свободи громадянина акредитуючої держави. Одночасно компетентні органи держави перебування невідкладно передають будь-яке повідомлення, адресоване консульській установі цією особою.

2. Компетентні органи держави перебування невідкладно після затримання, арешту, засудження або будь-якого іншого обмеження свободи громадянина акредитуючої держави, забезпечать реалізацію права консульської посадової особи відвідати або знестись з таким громадянином, для надання йому необхідної, в тому числі і правової, допомоги.

3. Компетентні органи держави перебування невідкладно повідомляють відповідного громадянина акредитуючої держави про його права, відповідно до положень пунктів 1 і 2 цієї Статті.

4. Права, зазначені в пунктах 1 і 2 цієї Статті, здійснюються у відповідності до законодавства та правил держави перебування при умові, однак, що згадане законодавство та правила не повинні анулювати ці права.

1. Консульська посадова особа має право:

1.1. зноситись та відвідувати будь-якого громадянина акредитуючої держави, який знаходиться на території консульського округу, а держава перебування не буде перешкоджати зносинам між громадянами акредитуючої держави та консульською установою і обмежувати їм доступ до консульської установи;

1.2. приймати на тимчасове зберігання майно, гроші, коштовності і документи будь-якого громадянина акредитуючої держави, якщо це не суперечить законодавству та правилам держави перебування;

1.3. звертатися із запитом до компетентних органів держави перебування щодо негайного надання інформації про будь-яку подію, результатом якої є матеріальна шкода і людські жертви, затримання автотранспортних засобів і нещасні випадки, до яких причетні громадяни акредитуючої держави;

1.4. звертатися до компетентних органів держави перебування щодо сприяння у розшуку громадян акредитуючої держави, які без вісті пропали.

2. У випадку, коли громадянин акредитуючої держави не може своєчасно захистити свої права та інтереси згідно із законодавством та правилами держави перебування, консульська посадова особа може репрезентувати його в судових та інших компетентних органах держави перебування або забезпечити йому адекватну репрезентацію до тих пір, поки він не призначить свого представника або буде спроможний сам захищати свої права та інтереси.

1. Компетентні органи держави перебування невідкладно повідомляють консульську установу про необхідність встановлення опіки або піклування над громадянином акредитуючої держави, який визнаний у встановленому порядку недієздатним або обмежено дієздатним.

2. Консульська посадова особа має право захищати відповідно до законодавства та правил держави перебування права та інтереси громадянина акредитуючої держави, який визнаний у встановленому порядку недієздатним або обмежено дієздатним, і тоді, коли це необхідно, рекомендувати або призначити опікуна або піклувальника такої особи та спостерігати за діями, що стосуються опіки та піклування.

У випадку смерті громадянина акредитуючої держави в державі перебування, компетентні органи держави перебування невідкладно повідомляють про це консульську установу. На прохання консульської установи вони видають їй свідоцтво про смерть або інші документи про смерть.

1. Компетентні органи держави перебування в найстисліший термін повідомляють консульську посадову особу про смерть на території її консульського округу громадянина акредитуючої держави, а також інформують консульську посадову особу про наявність спадкового майна, заповіту, а також про те, що будь-яка особа, яка знаходиться або репрезентована на території держави перебування, призначена розпорядником цього майна.

2. Консульська посадова особа має право бути присутньою, у разі наявності спадщини, передбаченої в пункті 1 цієї Статті, при складанні опису майна компетентними органами держави перебування та вживає заходи по охороні спадкового майна.

3. У разі, коли громадянин акредитуючої держави має право на спадщину особи, яка померла на території держави перебування, незалежно від громадянства цієї особи, компетентні органи цієї держави невідкладно інформують про це консульську установу.

4. Якщо громадянин акредитуючої держави має право або претендує на право одержати спадщину в державі перебування, однак ані він, ані його представник не можуть взяти участь у розгляді справи про спадщину, консульська посадова особа може особисто або через свого представника репрезентувати цього громадянина в судових або інших компетентних органах держави перебування.

5. Консульська посадова особа має право від імені громадянина акредитуючої держави, який постійно не проживає в державі перебування, одержати в державі перебування для передачі цьому громадянину всілякого роду спадщину, яка йому належить.

6. У випадку смерті в державі перебування громадянина акредитуючої держави, який постійно не проживає в державі перебування, консульська посадова особа має право взяти на тимчасове зберігання всі документи, гроші, коштовності та особисте майно померлого, для передачі їх спадкоємцям, розпоряднику або іншим уповноваженим особам.

7. Консульська посадова особа може від імені громадянина акредитуючої держави, якщо такий громадянин не знаходиться на території держави перебування, отримувати від суду, органів влади або окремих осіб гроші чи іншу власність, на яку даний громадянин має право у зв'язку зі смертю будь-якої особи, включаючи спадкоємне майно, платежі, зроблені у відповідності з законодавством про виплату компенсацій у зв'язку з нещасними випадками, а також платежі по страховим полісам у зв'язку із страхуванням життя.

8. При виконанні функцій, згаданих у пунктах 4, 5, 6, 7 цієї Статті, консульська посадова особа має дотримуватися законодавства та правил держави перебування.

Консульська посадова особа має право в межах свого консульського округу надавати допомогу суднам акредитуючої держави, які знаходяться у внутрішніх водах або територіальному морі держави перебування, капітанам та членам екіпажів цих суден, а також:

1.1. підніматися на борт судна, опитувати капітана та будь-якого члена екіпажу, а також отримувати інформацію про діяльність судна, плавання та його вантаж;

1.2. розслідувати будь-який нещасний випадок, що мав місце під час плавання, за умови, що це не завдає шкоди правам органів влади держави перебування;

1.3. вирішувати спори між капітаном та членами екіпажу, включаючи спори щодо заробітної платні і зобов'язань, передбачених договором про найм, а також вживати заходів щодо безпеки на борту судна;

1.4. вживати заходів для забезпечення капітану судна і будь-якому члену екіпажу медичної допомоги або репатріації;

1.5. приймати, розглядати, складати, підписувати або засвідчувати документи, що стосуються судна;

1.6. вирішувати також інші проблеми, що стосуються судна за дорученням акредитуючої держави або судновласника.

2. Капітан і члени екіпажу мають право зв'язуватися безпосередньо з консульською посадовою особою, не порушуючи при цьому законодавства та правил держави перебування.

1. У випадку, коли суди або інші компетентні органи держави перебування мають намір вжити будь-яких примусових заходів або доручити провести яке-небудь розслідування на борту судна акредитуючої держави, вони завчасно повідомляють консульську установу з тим, щоб консульська посадова особа або її представник був присутній при здійсненні цих заходів. Якщо, у випадку терміновості, завчасне повідомлення неможливе, консульська установа має бути невідкладно повідомлена про вжиті компетентними органами держави перебування заходи, а на прохання консульської посадової особи - про результати вжитих заходів.

2. Положення пункту 1 цієї Статті застосовуються відповідним чином і до заходів, вжитих на суші компетентними органами держави перебування щодо капітана судна або кого-небудь із членів екіпажу.

3. Положення пунктів 1 і 2 цієї Статті не застосовуються при звичайних інспекціях, які вживаються державними контрольними органами у пунктах пропуску через державний кордон, адміністраціями портів, а також при заходах щодо врятування життя людей на воді, безпеки навігації на морі або запобігання забруднення вод.