Постанова
Іменем України
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №824/108/20
провадження №61-11706ав20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
за участю секретаря судового засідання - Патюк А. О.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Файненс Сервіс",
заінтересована особа - ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Файненс Сервіс" на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Файненс Сервіс" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 червня 2015 року у справі № ІБ-5021/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст скарги
У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Файненс Сервіс" (далі - ТОВ "НФС", товариство) звернулось до суду із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 червня 2015 року у справі № ІБ-5021/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" (далі - ПАТ "Ідея Банк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заява мотивована тим, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 червня 2015 року, ухваленим у справі за позовом ПАТ "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором від 18 грудня 2013 року № Р20.185.71673, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Ідея Банк" 105 799, 36 грн заборгованості за кредитним договором та 95, 00 грн витрат зі сплати третейського збору.
Також заявник наводить підстави щодо поновлення строку на подання заяви про примусове виконання рішення третейського суду, зазначаючи, що товариство з 28 лютого 2017 року є правонаступником вимог за цим кредитним договором на підставі договору факторингу №28/02-1. Проте договір факторингу №28/02-1 про відступлення права вимоги за кредитним договором від 18 грудня 2013 року № Р20.185.71673 не містить відомостей про наявність рішення третейського суду у справі №ІБ-5021/15 про стягнення боргу з ОСОБА_1 . В свою чергу, кредитний договір № Р20.185.71673 від 18 грудня 2013 року містить третейське застереження, яке у разі виникнення спору, передбачає розгляд такого спору в Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків.
23 квітня 2020 року ТОВ "НФС" звернулося до АТ "Ідея Банк" з запитом про надання інформації, в якому просило повідомити, чи передавався спір, предметом якого є стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Ідея Банк" заборгованості за кредитним договором від 18 грудня 2013 року №Р20.185.71673 на розгляд третейського суду. 07 травня 2020 року ТОВ "НФС" отримало відповідь на свій запит, з якої дізналося про розгляд третейським судом спору про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ "Ідея Банк" за цим кредитним договором.
З огляду на те, що ТОВ "НФС", як новий кредитор, дізналося про існування рішення третейського суду лише в травні 2020 року, представник ТОВ "НФС" просить поновити їм строк на подання заяви про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення третейського суду.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду, як суду першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року заяву ТОВ "НФС" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 червня 2015 року у справі за позовом ПАТ "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором від 18 грудня 2013 року № Р20.185.71673 залишено без розгляду.
Судове рішення апеляційного суду, як суду першої інстанції, мотивовано тим, що посилання представника на те, що про наявність рішення третейського суду від 30 червня 2015 року товариство дізналось лише в травні 2020 року, не може вважатися поважною причиною пропуску строку та бути підставою для поновлення строку на подання заяви про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення третейського суду.
Посилаючись на відсутність підстав для поновлення строку на подання заяви про видачу виконавчого листа, апеляційний суд, керуючись положеннями частини третьої статті 483 ЦПК України залишив заяву ТОВ "НФС" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду без розгляду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ТОВ "НФС" подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року скасувати, а справу направити до апеляційного суду, як суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга ТОВ "НФС" мотивована доводами наведеними у заяві про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.
Крім того, заявник у апеляційній скарзі посилається на те, що апеляційний суд, як суд першої інстанції, не звернув належної уваги на те, що строк на примусове виконання рішення третейського суду товариством пропущений з поважних причин, натомість апеляційним судом зроблено хибний висновок про недоведеність заявником поважності пропуску строку на звернення до суду.
Також, на думку заявника, відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 486 ЦПК України та статті 56 Закону України "Про третейські суди", якщо апеляційний суд не вважав наведені заявником доводи щодо пропуску строку на звернення із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду обґрунтованими, повинен був відмовити у видачі такого виконавчого листа, а не залишати заяву ТОВ "НФС" без розгляду.
У судове засідання учасники справи не з`явилися.
Зважаючи на вимоги частини п`ятої статті 130, частини другої статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Зі змісту рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 червня 2015 року у справі № ІБ-5021/15 за позовом ПАТ "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостівбачається, що 18 грудня 2013 року між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Р20.185.71673, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 56 903,00 грн на умовах виплати позичальником 7,9% річних за час фактичного користування кредитом. Останній платіж позичальником було здійснено 16 травня 2014 року.
ПАТ "Ідея Банк" звернулося до третейського суду з позовом про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що позичальник належним чином не виконував умови зазначеного договору, у зв`язку з чим станом на 06 травня 2015 року утворилась заборгованість в сумі 105 799,36 грн.
Апеляційним судом, як судом першої інстанції, встановлено, що правонаступником вимог за кредитним договором від 18 грудня 2013 року №Р20.185.71673 з 28 лютого 2017 року є ТОВ "НФС" на підставі договору факторингу №28/02-1. Тобто, з 28 лютого 2017 року до ТОВ "НФС" перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 і при укладенні договору фактично новий кредитор мав бути ознайомлений з обсягом переданих йому прав.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Порядок здійснення провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів визначено главою 4 розділу IX ЦПК України.
Положеннями статті 50 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов`язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення третейського суду.
Відповідно до частини 1 статті 55 вказаного Закону рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.
Згідно із статтею 57 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, може бути пред`явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".