Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 943/2356/21
провадження №61-1531св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
відповідач - Красненський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Буського районного суду Львівської області від 23 серпня 2022 року у складі судді Шендрікової Г. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Красненського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 (далі - Красненський 0ЗЗ СО І-ІІІ ступенів № 1) Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу керівника Красненського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів від 05 листопада 2021 року № 104-к "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 та ОСОБА_2" в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1, допущення до виконання посадових обов`язків за посадою вчителя початкових класів Красненського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що вона розпочала свою трудову діяльність 13 серпня 1982 року. Згідно з наказом райвно від 15 серпня1988 року № 213§3 з 01 вересня 1988 року вона була призначена на посаду вчителя початкових класів Красненської середньої школи № 1 (СШ № 1).
В результаті реорганізацій з 15 січня 2021 року навчальний заклад перейменовано на Красненський 0ЗЗ СО І-ІІІ ступенів № 1.
05 листопада 2021 року керівник ОЗЗСО Чиж І. І. видала наказ № 104-к "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 та ОСОБА_2", яким її було відсторонено з 08 листопада 2021 року від виконання посадових обов`язків без збереження заробітної плати за посадою вчитель початкових класів до усунення причин, що зумовили відсторонення.
Вказаний наказ мотивований відсутністю у неї відповідного щеплення, передбаченого наказом Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ) від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928.
Позивач вважала, що видача наказу про її відсторонення від роботи є незаконним та суперечить чинному законодавству України.
Звертала увагу на те, що згідно з календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженого Наказом МОЗ України № 595 від 16 вересня 2011 року "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів" обов`язкового профілактичного щеплення від хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не передбачено, як немає згадки і про саму хворобу. Також не існує й будь якого іншого документу, згідно з яким щеплення від хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відноситься до обов`язкових профілактичних щеплень.
Позивач зазначала, що будь-який "контроль" за проведенням працівниками обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 та відсторонення таких працівників від роботи з боку керівників установ є протиправним з кількох причин. По-перше, через те, що керівники підприємств та організацій не володіють інформацією про наявність профілактичних щеплень підлеглих працівників та не можуть із дотриманням вимог законодавства отримати таку інформацію, так як це суперечить законодавству України в частині забезпечення права на таємницю про стан здоров`я і по-друге, так як законодавством України обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 не передбачено. Тобто, механізму так званого "контролю" з боку керівників установ з означеного питання в межах, дозволених законодавством України, взагалі не існує. Бо керівники підприємств та установ не мають встановленого законом права вимагати, чи запитувати як в органах охорони здоров`я так і у працівників інформації про проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками, а останні не мають обов`язку надавати таку інформацію.
Відсторонення її від роботи також в оскаржуваному наказі мотивоване вимогами "Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням".
Згідно із зазначеним наказом МОЗ України обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники закладів загальної середньої освіти незалежно від типу та форми власності.
Посилалася на незаконність відсторонення її від роботи на підставі оскаржуваного наказу.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 104-к "Про відсторонення її від роботи;
- допустити її до виконання посадових обов`язків за посадою вчителя початкових класів Красненської ОЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1;
- стягнути з Красненської ОЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- стягнути з Красненської ОЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 на її користь судові витрати пов`язані з отриманням послуг професійної правничої допомоги у розмірі 5 000 ( п`ять тисяч) грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 23 серпня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивоване тим, що належних та допустимих доказів щодо визнання незаконності в передбаченому законом порядку процедури ухвалення наказу МОЗ України позивач суду не надала, а лише вважала, що керівник Красненської ОЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 фактично виконала незаконні вимоги нормативних актів органів державної влади, які начебто порушують Конституцію України та трудове законодавство. Позивачем не надано суду медичного висновку про наявність абсолютних протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.
Районний суд вважав доводи позивача про наявність підстав для задоволення позову необґрунтованими. При цьому зазначив, що індивідуальне право (інтерес) позивача відмовитися від вакцинації, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших працівників закладу, які таку вакцинацію провели у встановленому державою порядку. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.
Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто, в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.
Також суд вважав безпідставними доводи позивача про порушення її конституційного права на працю та доступ до професії, оскільки інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я громадян цієї держави.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Бузького районного суду Львівської області від 23 серпня 2022 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачка, оскаржуючи наказ відповідача від 05 листопада 2021 року № 104-к про відсторонення її від роботи, визнає ту обставину, що станом на день написання позовної заяви (датованої 06 грудня 2021 року) нею не пройдено щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, отже, ця обставина (в силу положень, передбачених частиною 1 статті 82 ЦПК України) доказуванню не підлягає.
Позовна заява також не містить доводів стосовно того, що у позивачки наявні протипоказання до вакцинації проти COVID-19, та доказів про наявність таких протипоказань.
Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду про відповідність оскаржуваного наказу чинному законодавству, а саме: доводів про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки у ній не зазначено положення якого саме закону, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, судом неправомірно було застосовано при ухваленні оскаржуваного рішення, чи навпаки - положення якого саме закону підлягали до застосування до спірних правовідносин, однак не були застосованими судом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Буського районного суду Львівської області від 23 серпня 2022 року, постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій залишили нез`ясованими обставини, які є обов`язковими для з`ясування у справі, зокрема, якою підставою мотивований оспорюваний наказ (ухиленням чи відмовою від щеплення) і якими доказами це підтверджується. Не встановлено також норми законодавства, яким передбачено обов`язок вакцинуватися, та закон, яким передбачено порядок відсторонення від роботи через відмову (ухилення) від вакцинації.
Посилається на те, що суд апеляційної інстанції, визнаючи встановленою обставину відсутності у неї щеплення, не вказав як це обґрунтовує законність відсторонення її від роботи.
При цьому суди не встановили, коли саме у неї виник обов`язок подавати відповідачу документи про вакцинацію і на підставі якої норми законодавства.
Зазначає, що за епідемічними показниками повноваження на прийняття рішення про обов`язкове щеплення належать санітарному лікарю, а не МОЗ України, який не наділений такими повноваженнями.
Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ України № 595 від 16 вересня 2011 року, не передбачено щеплення від коронавірусної хвороби. Зазначений календар є єдиним нормативно-правовим актом, який визначає перелік обов`язкових щеплень, які можуть бути введені наказом головного державного санітарного лікаря України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2023 року Красненський 0ЗЗ СО І-ІІІ ступенів № 1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам статей 263-265 ЦПК України, отже, скасуванню не підлягають.
Посилаючись на релевантну практику Верховного Суду зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, відтак, задоволенню не підлягають. При цьому районний суд надав правильну оцінку питанню співвідношення норм статей 3 та 43 Конституції України пріоритетністю забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на працю.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2023 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з наказом райвно № 213§3 від 15 серпня 1988 року з 01 вересня 1988 року ОСОБА_1 призначена на посаду вчителя початкових класів Красненської середньої школи № 1 (СШ № 1), що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Відповідно до протоколу засідання наради при директорі від 08 жовтня 2021 року № 4 ОСОБА_1 була присутньою на нараді, яка стосувалась ознайомлення з наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928, однак від підпису відмовилась.
Наказом від 04 листопада 2021 року № 103-к керівника ОЗЗСО Чиж І. І. працівники ОЗЗО та його філії були попередженні про відсторонення з 08 листопада 2021 року, якщо до 05 листопада 2021 року вони не нададуть документа про вакцинацію або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень відповідно до наказу МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595.
Наказом від 05 листопада 2021 року № 104-к "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 та ОСОБА_2" ОСОБА_1 з 08 листопада 2021 року відсторонено від виконання посадових обов`язків без збереження заробітної плати за посадою вчитель початкових класів до усунення причин, що зумовили відсторонення.
Відповідно до акту від 05 листопада 2021 року про відмову від ознайомлення з наказом "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1", позивачка відмовилась ставити підпис про ознайомлення з наказом № 104-к, яким її було відсторонено з 08 листопада 2021 року від виконання посадових обов`язків без збереження заробітної плати за посадою вчитель початкових класів до усунення причин, що зумовили відсторонення.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
У пунктах а, б статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Частиною шостою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" також передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Відповідно до пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09 грудня 2020 року № 1236 в редакції з урахуванням змін, що набрали чинності 26 жовтня 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій слід забезпечити:
1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.
За змістом підпункту 1 пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 09 грудня 2020 року № 1236 керівник державного органу (державної служби), керівник підприємства, установи та організації також має прийняти рішення про повідомлення працівників про проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Таке повідомлення має містити усю необхідну інформацію, необхідну для проведення обов`язкових щеплень (наприклад, посилання на нормативно-правові акти, на підставі яких проводиться обов`язкове щеплення працівників; прохання надати у визначений строк документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; дата, час та місце проведення обов`язкового профілактичного щеплення, якщо роботодавець вирішив організувати проведення такого щеплення; наслідки відмови або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення тощо).