Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 522/713/19
провадження № 61-9080св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року в складі судді Абухіна Р. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 19 травня 2020 року в складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 19 травня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") та просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором вкладу в загальному розмірі 52 742 118,04 грн, з яких: пеня у розмірі трьох процентрів за кожен день прострочення відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 15 січня 2018 року по 15 січня 2019 року в розмірі 52 327 348,42 грн; три проценти річних на підставі статті 625 ЦК України за 1056 днів прострочення у розмірі 414 769,62 грн.
На обґрунтування позову зазначала, що 25 травня 2010 року вона уклала з АТ КБ "ПриватБанк" договір банківського вкладу № SAMDN01000710652440 (Вклад "Депозит "VIP"), відповідно до умов якого банк прийняв від неї грошові кошти в розмірі 150 000 доларів США строком на 12 місяців з можливістю пролонгації зі сплатою 11 % річних. З березня 2014 року банк припинив виплату відсотків за користування вкладом та заблокував її рахунок. 16 лютого 2016 року вона звернулась до банку із заявою про дострокове розірвання договору, яку банк отримав 19 лютого 2016 року. Відповідно до вимог пункту 16 договору, його розірвано з 23 лютого 2016 року.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2017 року з АТ КБ "Приватбанк" на її користь стягнуто заборгованість за договором вкладу в сумі 170 547,94 доларів США, з яких: сума вкладу - 150 000 доларів США, сума процентів за вкладом - 20 547,94 доларів США. Разом з тим, на момент звернення до суду з позовом, вказана заборгованість банком не була погашена.
Посилаючись на те, що банк прострочив виконання грошового зобов`язання за договором банківського вкладу, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором вкладу від 28 травня 2010 року в сумі 52 742 118,04 грн, з яких: пеня в розмірі 52 327 348, 42 грн та три проценти річних в розмірі 414 769, 62 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів". Окрім того, у зв`язку з несвоєчасним виконанням боржником своїх зобов`язань з повернення вкладу ОСОБА_1 наявні підстави для стягнення з банку на її користь трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 травня 2020 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року змінено, викладено резолютивну частину в новій редакції.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4 946 398,93 грн за договором вкладу №SAMDN01000710652440 від 28 травня 2010 року, з яких: пеня у розмірі 4 531 629,31 грн, три проценти річних у розмірі 414 769,62 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, стягуючи пеню у визначеному розмірі, не врахував вимоги частини третьої статті 551 ЦК України.
У цій справі розмір пені (52 327 348,42 грн) значно перевищує розмір збитків (4 778 753,28 грн). Застосовуючи принципи пропорційності, розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру неустойки до 4 531 629,31 грн, що дорівнюватиме розміру заподіяних позивачці збитків.
Враховуючи, що договір банківського вкладу розірваний з 23 лютого 2016 року, банк, не сплативши ОСОБА_1 належні їй грошові кошти, з 24 лютого 2016 року є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про стягнення трьох процентів річних на підставі статті 625 ЦК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У червні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило змінити рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 травня 2020 року в частині стягнення пені та зменшити її розмір, а також зменшити розмір стягнутих з банку 3 % річних до 364 797,14 грн.
На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 201/18575/17, від 20 грудня 2019 року у справі № 757/18977/18-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 757/53464/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 757/49408/18-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Стягнення пені у розмірі суми вкладу та відсотків не відповідає засадам справедливості та розумності і суперечить частині третій статті 551 ЦК України, оскільки сума депозитного вкладу не є збитками для вкладника. Лише несплачені банком відсотки за таким депозитним вкладом можуть вважатися його збитками.
Три проценти річних на підставі статті 625 ЦК України повинні нараховуватися на суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами.
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 19 травня 2020 року та залишити в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 914/730/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Стаття 551 ЦК України не застосовується до неустойки, яка обраховується за спеціальними нормами чинного законодавства та не може бути ототожнена з неустойкою, передбаченою статтею 549 ЦК України. Неустойка, нарахована на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" є самостійною майновою відповідальністю у правовідносинах між споживачами послуг та особами, що надають такі послуги, тому вона не підлягає зменшенню.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк", зупинено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 19 травня 2020 року до закінчення касаційного провадження.
27 липня 2020 року справа № 522/713/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21).
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 рокупоновлено касаційне провадження у справі.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 направив відзив на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", в якій просив залишити її без задоволення.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" - частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 25 травня 2010 року ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" уклали договір банківського вкладу № SAMDN01000710652440 (Вклад "Депозит "VIP"), за умовами якого ОСОБА_1 внесла на депозит 150 000 доларів США строком на 12 місяців з можливістю пролонгації під 11 % річних. Строк дії договору неодноразово продовжувався.
У березні 2014 року банк припинив виплату відсотків за користування вкладом та заблокував рахунок.
16 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулась до банку із заявою про дострокове розірвання договору та виплату грошових коштів, яку банк отримав 19 лютого 2016 року.
Відповідно до вимог пункту 16 договору банківського вкладу, він вважається розірваним з 23 лютого 2016 року.
У зв`язку з невиплатою грошових коштів за договором банківського вкладу, ОСОБА_1 у березні 2016 року звернулась до суду з відповідним позовом та рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2017 року, яке набрало законної сили, з АТ КБ "Приватбанк" на її користь стягнуто заборгованість за договором вкладу в сумі 170 547,94 доларів США, що еквівалентно 4 649 136,84 грн, з яких: вклад - 150 000 доларів США; проценти за користування вкладом - 20 547,94 доларів США.
Вказане рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 грошових коштів виконано в червні 2019 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо вимог про стягнення пені на підставі частини пʼятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів"
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).