Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 751/2322/17
провадження № 61-12525св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 липня 2018 року у складі судді Маслюк Н. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") та просив: розірвати договір вкладу "Депозит Плюс на 12 місяців" від 20 травня
2013 року, укладений між ним та АТ КБ "ПриватБанк"; стягнути з відповідача суму вкладу в розмірі 6 012 193,69 грн, проценти на вклад у сумі 2 558 147,24 грн, пеню у сумі 109 121 315,47 грн, а також три проценти річних у сумі 298 962,51 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 270 516,54 грн.
На обґрунтування позову зазначав, що 20 травня 2013 року уклав з ПАТ КБ "ПриватБанк" договір № SAMDN25000735289172 (вклад "Депозит Плюс на 12 місяців"), за умовами якого він передав банку грошові кошти для розміщення їх на депозитному рахунку.
Станом на 24 червня 2015 року залишок вкладу становив
6 012 193,69 грн. За змістом цього договору на суму вкладу нараховуються проценти за ставкою 23 % річних, строк вкладу - до 20 травня 2014 року, проте надалі строк дії договору неодноразово продовжувався.
26 травня 2016 року він повідомив банк про своє небажання продовжувати строк дії договору та просив перерахувати 5 858 020,00 грн
вкладу в рахунок погашення третього платежу за додатковою угодою
від 20 травня 2013 року № 3 до кредитного договору від 04 червня 2007 року
№ К4VIGE0000005.
12 липня 2016 року АТ КБ "ПриватБанк" повідомило його про неможливість повернення коштів у зв`язку з розірванням договору депозиту та направленням 26 серпня 2015 року коштів на погашення заборгованості за кредитним договором.
Вважав, що 26 серпня 2015 року АТ КБ "ПриватБанк" неправомірно списало суми вкладу з його особового рахунку.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 липня
2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано договір вкладу "Депозит Плюс на 12 місяців" від 20 травня
2013 року № SАMDN25000735289172, укладений між ОСОБА_1 та
ПАТ КБ "ПриватБанк".
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 5 585 020,00 грн суми вкладу за договором вкладу "Депозит Плюс на 12 місяців"
від 20 травня 2013 року № SАMDN25000735289172.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова
від 31 липня 2018 року стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь
ОСОБА_1 5 585 020,00 грн пені в розмірі трьох відсотків вартості послуги, 149 188,89 грн - три проценти річних, 680 255,44 грн - втрат від інфляції,
а всього 6 414 464,33 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені мотивоване тим, що відповідач не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 10 Закону України "Про захист прав споживачів", проте нарахування такої пені слід проводити
виходячи з підтвердженої суми вкладу 5 585 020,00 грн з 31 травня 2016 року в межах одного року, що передував зверненню до суду з цим позовом, врахувавши при цьому положення частини третьої статті 551 ЦК України.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 липня
2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за період з 24 червня 2015 року до 21 квітня 2017 року скасовано, позовні вимоги в цій частині задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 1 338 147,21 грн процентів на банківський вклад.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 липня
2018 року в частині стягнення судових витрат з АТ КБ "ПриватБанк" змінено.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1 122,40 грн.
В іншій частині рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 липня 2018 року залишено без змін.
Додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова
від 31 липня 2018 року в частині стягнення пені в розмірі трьох процентів вартості послуги змінено, зменшено суму, визначену судом першої інстанції до стягнення, з 5 585 020,00 грн до 40 212,14 грн.
Додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова
від 31 липня 2018 року в частині стягнення судових витрат з АТ КБ "ПриватБанк" скасовано.
В іншій частині додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2018 року залишено без змін.
Компенсовано АТ КБ "ПриватБанк" у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 4 207,20 грн.
Постановою касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 04 березня 2020 року постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року в частині позовних вимог про стягнення пені скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 липня
2018 року та додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2018 року у незміненій частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 листопада 2018 рокув іншій частині залишено без змін.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова
від 31 липня 2018 року в частині стягнення пені в розмірі трьох процентів вартості послуги змінено, збільшено суму, визначену судом першої інстанції до стягнення, з 5 585 020,00 до 6 923 167,00 грн.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності у вигляді сплати пені в розмірі трьох процентів від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.
Сума утримуваних банком коштів ОСОБА_1 становила
6 923 167,21 грн. З вимогою про видачу коштів позивач звернувся до банку 26 травня 2016 року, отже, саме з цієї дати необхідно обчислювати період затримки видачі клієнту коштів. Кількість днів прострочення за період з 26 травня 2016 року до 21 квітня 2017 року (межі заявлених позовних вимог) складає 331 день. 3 % вартості послуги за 331 день становить 68 747 050,40 грн. Ураховуючи приписи частини третьої статті 551 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновку про зменшення розміру неустойки до 6 923 167,00 грн, що відповідає принципу пропорційності у цивільному судочинстві. Підстави для стягнення пені за період з 26 серпня 2015 року по 25 травня 2016 року відсутні з огляду на положення частини пʼятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені та ухвалити
в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц (провадження № 61-461св19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 201/18575/17 (провадження № 61- 9759св19), від 20 грудня 2019 року у справі № 757/18977/18-ц (провадження № 61-19786св19), від 29 січня 2019 року у справі № 757/53464/18 (провадження № 61-14248св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 757/42043/18-ц (провадження № 61-8130св19), від 19 лютого 2020 року у справі № 757/49408/18-ц (провадження № 61-13488св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Апеляційний суд неправильно застосував положення частини третьої статті 551 ЦК України та стягнув із банку завищений розмір пені, що не відповідає засадам розумності та справедливості.
Суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували позовну давність щодо стягнення пені. Позивач дізнався про порушення свого права 31 жовтня
2015 року, а звернувся до суду з позовом лише 21 квітня 2017 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У вересні 2020 року справа № 751/2322/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року поновлено касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду
у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи
№ 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21) .
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені за період з 26 травня 2016 року по 21 квітня 2017 року, в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: