Відділ організації заробітної плати та удосконалення законодавства з оплати праці Департаменту з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці розглянув лист і повідомляє.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оплату праці" (далі - Закон) підприємства самостійно в колективному договорі встановлюють форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Основою організації оплати праці в Україні згідно з чинним законодавством (стаття 96 КЗпП України, стаття 6 Закону ) є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Норми Закону та КЗпП України поширюються на підприємства, установи, організації всіх форм власності та господарювання.

У випадку, коли працівники знаходяться у трудових відносинах з підприємствами (з ними укладено трудові договори), оплата їх праці проводиться згідно з чинним трудовим законодавством.

Тобто працівнику має бути встановлено тарифну ставку чи оклад. При цьому необхідно враховувати норми статті 3 Закону, згідно з якою при виконанні норми праці (обсягу робіт) некваліфікованим працівником основна заробітна плата не може бути нижче, ніж мінімальна заробітна плата, та статті 6 Закону, якою встановлено, що на підприємствах організація оплати праці має здійснюватися з урахуванням міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів тарифних ставок (окладів).

Оскільки всі інші види виплат та їх розміри підприємства визначають самостійно, то не буде порушенням, коли працівнику призначено тарифну ставку (оклад), яка для кваліфікованого працівника має встановлюватися у розмірі, що перевищує законодавчо визначений розмір мінімальної заробітної плати, та фіксований відсоток від виручки.