Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Будівельно-інвестиційна Група 1" проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Стефані Моро-Вікстром (<…>), Голова,

Маттіас Гуйомар (<…>),

Катержіна Шімачкова (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 30 листопада 2023 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується скарги підприємства-заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на те, що органи місцевого самоврядування перешкодили йому побудувати багатоповерховий житловий будинок, і воно не отримало жодного відшкодування у зв’язку з цим.

2. У рішенні , ухваленому 17 грудня 2020 року (далі - основне рішення), Суд постановив, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції у зв’язку з рішенням органів місцевого самоврядування скасувати своє попереднє рішення про передання земельної ділянки в оренду підприємству-заявнику для цілей будівництва та надати цій ділянці статус скверу. Зокрема, Суд встановив існування серйозних недоліків у поведінці органів місцевого самоврядування, які, з одного боку, дозволили будівництво, попри поінформованість про громадське занепокоєння щодо цього, а з іншого боку, не розглянули альтернативних варіантів вирішення з метою пом’якшення несприятливих наслідків для підприємства-заявника у зв’язку з розірванням договору оренди. Крім того, Суд встановив, що, відмовляючи у задоволенні позову підприємства-заявника про відшкодування шкоди, національні суди не забезпечили належний баланс між приватними інтересами та відповідними інтересами суспільства, а також не навели достатнього обґрунтування у своїх рішеннях. На думку Суду, на підприємство-заявника було покладено надмірний індивідуальний тягар. Суд також постановив, що не було необхідності окремо розглядати скаргу підприємства-заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. рішення у справі "Будівельно-інвестиційна група 1" проти України""[Комітет] (Budivelno Investytsiyna Grupa 1 v. Ukraine) [Committee], заява № 56903/10, пункти 44-56 і 59, від 17 грудня 2020 року).

3. Відповідно до статті 41 Конвенції підприємство-заявник вимагало надання справедливої сатисфакції матеріальної шкоди, яка включала (i) 57 202 743,63 українських гривень (далі - грн) збитків, які, як стверджується, були понесені у зв’язку з невиконанням підприємством-заявником своїх зобов’язань за інвестиційним договором від 11 березня 2008 року, укладеного з іноземним інвестором; і (ii) 11 689 920 доларів США (далі - доларів) втраченого прибутку. Підприємство-заявник також стверджувало, що внаслідок дій національних органів влади, які перешкодили його господарській діяльності, його репутації була завдана серйозна шкода. Підприємство-заявник стверджувало, що заподіяна шкода не підлягала кількісній оцінці, і просило Суд визначити справедливу сатисфакцію моральної шкоди на засадах справедливості. Насамкінець підприємство-заявник вимагало 10 000 доларів та 63 604 гривні в якості компенсації судових та інших витрат (там само, пункт 61).

4. Оскільки питання застосування статті 41 Конвенції було не готове до вирішення, Суд відклав його розгляд та запропонував Уряду і заявнику протягом трьох місяців надати свої письмові зауваження та, зокрема, повідомити Суд про будь-яку угоду, якої вони могли досягти (там само, пункт 62 та пункт 4 резолютивної частини).

5. Заявник і Уряд подали свої зауваження.

6. У своїх зауваженнях щодо справедливої сатисфакції підприємство-заявник повторило свої вимоги, подані на стадії розгляду справи по суті, і висунуло нові вимоги. Останні наведені в пунктах 9, 42 і 46.

7. Стаття 41 Конвенції передбачає:

"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".

8. Застосовні принципи наведено в рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (East West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04, пункти 245-253, від 23 січня 2014 року.

А. Втрата права на оренду спірної земельної ділянки

9. Підприємство-заявник вимагало 13 452 089-1 доларів США (далі - доларів) в якості відшкодування за втрату права на оренду відповідної земельної ділянки. Воно надало звіт приватного оцінювача, який визначив вартість цього активу як різницю між стверджуваним доходом від продажу об’єктів, які були б побудовані на ділянці (житлових квартир, комерційних приміщень і паркомісць), та витратами на будівельні роботи, проведені станом на 01 листопада 2008 року. Підприємство-заявник також вимагало сплати пені на вказану суму та врахування інфляції.

__________

-1 Приблизно 10 319 951 євро.

10. Уряд зазначив, що підприємство-заявник не висувало цю вимогу до розгляду питання про справедливу сатисфакцію. Крім того, на його думку, ця вимога була необґрунтованою.

11. Суд зауважує, що використаний у звіті метод по суті мав на меті встановлення суми втраченого прибутку. Однак, оскільки у звіті містилася оцінка різниці між стверджуваною вартістю продажу земельної ділянки після будівництва і витратами на будівництво, Суд зазначає, що підприємство-заявник не мало ані нести ці витрати, ані отримати відповідні кошти від продажу.

12. Справді, підприємство-заявник уклало договір з іноземною компанією щодо інвестування у проєкт будівництва (див. пункт 15 основного рішення ). Згідно з умовами інвестиційного договору, саме інвестор фінансував будівництво та ставав повноправним власником об’єктів, які мали бути побудовані на земельній ділянці. Підприємство-заявник, у свою чергу, мало отримати винагороду від інвестора.

13. З огляду на наведене Суд вважає, що здійснений у звіті обрахунок не стосується конкретної ситуації підприємства-заявника, а тому є невідповідним. Суд доходить висновку, що вимога підприємства-заявника за цим пунктом має бути відхилена як необґрунтована.

14. Стосовно стверджуваної втрати можливості отримати винагороду за інвестиційним договором, Суд зазначає, що підприємство-заявник висунуло окрему вимогу за цим пунктом. Вона буде розглянута далі (див. пункти 20-29).

В. Штраф за невиконання договірних зобов’язань

15. Підприємство-заявник повторило свою вимогу щодо 57 202 743,63 українських гривень (далі - грн). Ця сума становила штраф, понесений у зв’язку з неможливістю підприємством-заявником виконати свої зобов’язання за інвестиційним договором. Господарський суд міста Києва своїм остаточним та обов’язковим для виконання рішенням від 04 лютого 2010 року зобов’язав підприємство-заявника сплатити штраф інвестору. У перерахунку на євро за курсом, встановленим Національним банком України 04 лютого 2010 року, відповідна сума становила приблизно 5 112 455 євро. Підприємство-заявник також вимагало сплати пені на зазначену суму та врахування інфляції.

16. Уряд зазначив, що вказана сума не була сплачена і виконавче провадження щодо її стягнення відкрито не було. Крім того, заявник не оскаржив зазначене рішення Господарського суду міста Києва. На думку Уряду, не існувало чіткого причинно-наслідкового зв’язку між відшкодуванням шкоди, яка вимагалася у зв’язку зі штрафом, та встановленим в основному рішенні порушенням Конвенції.

17. Суд нагадує, що під час оцінки суми відшкодування він бере до уваги матеріальну шкоду, яка є збитком, фактично понесеним безпосередньо внаслідок стверджуваного порушення (див. рішення у справі "Паннон Плакат Кфт" та інші проти Угорщини" (Pannon Plakat Kft and Others v. Hungary), заява № 39859/14, пункт 68, від 06 грудня 2022 року).

18. Суд зауважує відсутність заперечень у підприємства-заявника стосовно того, що відповідний штраф не був сплачений, або що у зв’язку з цим не було відкрито виконавче провадження. Отже, не можна сказати, що підприємство-заявник зазнало будь-яких фактичних збитків у зв’язку з цим.

19. Суд також зазначає, що підприємство-заявник не пояснило, чому воно не оскаржило зазначене рішення Господарського суду міста Києва.

20. За цих обставин Суд вважає за доцільне не присуджувати жодної суми за цим пунктом.

С. Втрата прибутку

21. Підприємство-заявник вимагало 11 689 920 доларів-2 в якості відшкодування втраченого прибутку, які становили винагороду, яку воно очікувало отримати згідно з умовами інвестиційного договору (12 000 000 доларів, які мали бути сплачені в національній валюті (гривні)). Воно надало звіт приватного оцінювача, який застосував ставку дисконтування для обрахунку коливань обмінних курсів. Підприємство-заявник також вимагало сплати пені та врахування інфляції.

__________

-2 Приблизно 7 997 998 євро.

22. Уряд стверджував, що ця вимога була надмірною та спекулятивною.

23. Насамперед Суд зазначає, що втручання в права підприємства-заявника стосувалося контролю за користуванням майном, а не його позбавлення (див. пункт 46 основного рішення ).

24. У практиці Суду встановлено, що повинен існувати чіткий причинно-наслідковий зв’язок між завданою шкодою, компенсацію якої вимагає заявник, і порушенням Конвенції (див. рішення у справі "Г.І.Е.М. С.Р.Л. та інші проти Італії" (справедлива сатисфакція) [ВП] (G.I.E.M. S.R.L. and Others v. Italy) (just satisfaction) [GC], заява № 1828/06 та 2 інші заяви, пункт 38, від 12 липня 2023 року), і це може за необхідності передбачати компенсацію втраченого прибутку (див. рішення у справі "Басарба ООД" проти Болгарії" (справедлива сатисфакція) (Basarba OOD v. Bulgaria) (just satisfaction), заява № 77660/01, пункт 20, від 20 січня 2011 року).

25. Суд усвідомлює труднощі під час обрахунку втраченого прибутку за обставин, коли такий прибуток може змінюватися внаслідок низки непередбачуваних факторів (див. рішення у справах "Дачія С.Р.Л. проти Молдови" (справедлива сатисфакція) (Dacia S.R.L. v. Moldova) (just satisfaction), заява № 3052/04, пункт 47, від 24 лютого 2009 року, та "Кьонув-Тар Кфт" та інші проти Угорщини" (справедлива сатисфакція) (<...>), заява № 21623/13, пункт 31, від 05 жовтня 2021 року). Особливо це актуально у справах, які стосуються господарської діяльності підприємства, яка передбачає наявність ризиків і певну невизначеність стосовно використання та прибутковості відповідного майна (див. згадані рішення у справах "Басарба ООД" проти Болгарії" (справедлива сатисфакція) (Basarba OOD v. Bulgaria) (just satisfaction), пункт 26, та "East/West Alliance Limited" проти України" (East West Alliance Limited v. Ukraine), пункт 251).