19 листопада 2015 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Андре Потоцький (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Сіофра О'Лірі (<…>), судді,

а також Карен Реід (<…>), Секретар секції,

беручи до уваги вказані вище заяви, подані у різні дати, зазначені в таблиці у додатку,

з огляду на декларації, подані Урядом держави-відповідача, щодо вилучення Судом заяв з реєстру справ, та відповіді заявників на ці декларації,

після обговорення постановляє таке рішення:

Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведено в таблиці у додатку-1.

Про скарги заявників за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції , а також за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на невиконання або тривале виконання рішень національних судів було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

У різні дати Уряд подав декларації з метою врегулювання питань, які порушувались цими скаргами, Уряд також запропонував Суду вилучити заяви з реєстру справ.

Декларації передбачали таке:

"Уряд визнає надмірну тривалість виконання рішень національних судів, зазначених у додатку до цієї односторонньої декларації.

Уряд готовий виконати рішення національних судів, зазначених у додатку, які ще підлягають виконанню, а також сплатити кожному заявнику 1000 євро.

Сума у розмірі 1000 євро є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також судових та інших витрат, буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Держава виплатить вищезазначені кошти і виконає рішення національних судів, які ще підлягають виконанню, протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У випадку несплати цих сум і невиконання рішень національних судів протягом зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню за період з моменту спливу тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Ці виплати та виконання зазначених рішень національних судів становитимуть остаточне вирішення цих справ.

Таким чином, Уряд просить Суд вилучити заяви з реєстру справ. Уряд пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як "будь-яку іншу підставу" вилучення заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції .".

Заявники повідомили Суд, що вони погоджуються на умови декларацій.

Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

Суд зазначає, що після висловлення заявниками згоди із умовами декларацій, запропонованих Урядом, справи мають розглядатися як дружнє врегулювання спору сторонами.

Тому Суд бере до уваги досягнення сторонами дружнього врегулювання спору. Суд погоджується, що врегулювання спору відбулось на підставі поваги до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, і не вбачає причин, які б виправдовували подальший розгляд заяв.

Враховуючи вищезазначене, доцільним видається виключити справи зі скаргами щодо невиконання або тривалого виконання рішень національних судів з реєстру справ.

Деякі заявники також подавали скарги за іншими статтями Конвенції. Суд вважає, що, з урахуванням всіх матеріалів, які знаходяться у його розпорядженні, та належності оскаржуваних питань до його компетенції, ці скарги не розкривають будь-яких ознак порушення прав і свобод, викладених у Конвенції або у протоколах до неї.

Із зазначеного випливає, що ця частина заяв є явно необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до пунктів 3 і 4 статті 35 Конвенції .

Вирішує об'єднати заяви.

Вирішує вилучити заяви зі скаргами щодо невиконання або тривалого виконання рішень національних судів з реєстру справ відповідно до статті 39 Конвенції . Оголошує решту заяв неприйнятними.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 10 грудня 2015 року.