Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Воляник проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (<…>), Голова,

Хелена Єдерблом (<…>),

Алеш Пейхал (<…>), судді,

та Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря Секції,

після обговорення за зачиненими дверима 9 вересня 2014 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою ( № 7554/10), яку 22 січня 2010 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Олег Маркіянович Воляник (далі - заявник).

2. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пані Ольга Давидчук.

3. 6 травня 2013 року про заяву було повідомлено Уряд.

4. Заявник працював заступником командира з оперативної роботи відокремленого підрозділу державного підприємства ДТГО "Львівська залізниця".

5. 26 жовтня 2009 року міліція порушила щодо заявника кримінальну справу за підозрою в тому, що він за змовою з С. та Д. за хабарі покривав крадіжки з приміщень підприємства.

6. 3 листопада 2009 року Галицький районний суд м. Львова постановив взяти заявника під варту, зазначивши, що "[заявником] вчинені тяжкі злочини, останній вини своєї не визнає; перебуваючи на волі [він] матиме вплив на свідків та інших осіб, причетних до цієї справи. Крім цього, обвинувачений, будучи працівником міліції, достовірно знає, яким чином перешкодити проведенню досудового слідства та ввести в оману суд". У матеріалах справи немає доказів того, що заявник працював міліціонером до або під час подій, викладених у цій заяві. Залишається невідомим, чи було С. та Д. також затримано або чи залишалися вони на волі.

7. 9 листопада 2009 року апеляційний суд Львівської області залишив цю постанову без змін.

8. 25 грудня 2009 року Галицький районний суд м. Львова продовжив тримання заявника під вартою до 26 лютого 2010 року на тих підставах, що "не всі учасники злочинної групи затримані, органи слідства продовжують стримувати заяви про вимагання хабарів, які слідству належить перевірити..., на волі.... [заявник] матиме можливість перешкоджати слідству і сам ухилятиметься від нього...". 30 грудня 2009 року апеляційний суд Львівської області залишив це рішення без змін.

9. 22 лютого 2010 року Галицький районний суд м. Львова продовжив тримання заявника під вартою до 26 квітня 2010 року, стверджуючи, що "Воляник О.М. обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів ..., він винуватість свою не визнає та відмовляється давати показання, а маючи вищу освіту і великий досвід оперативної роботи, перебуваючи на волі, може впливати на свідків у справі, перешкоджати встановленню істини та ухилятися від слідства".

10. 22 квітня 2010 року апеляційний суд Львівської області продовжив тримання заявника під вартою до 26 липня 2010 року, стверджуючи, що існує потреба у проведенні низки слідчих дій у справі; заявника обвинувачують у вчиненні тяжких злочинів; він може ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини та продовжувати злочинну діяльність.

11. У невстановлену дату у справі заявника досудове слідство було закінчено і справу передано на розгляд до Сихівського районного суду м. Львова.

12. 17 серпня 2010 року Сихівський районний суд м. Львова під час проведення підготовчого засідання у кримінальній справі щодо заявника залишив заявникові запобіжний захід без змін, жодним чином не вмотивувавши таке рішення та не визначивши строк тримання заявника під вартою.

13. 16 лютого 2012 року Сихівський районний суд м. Львова задовольнив клопотання заявника щодо заміни йому запобіжного заходу у зв’язку зі станом здоров'я. Того ж дня заявника було звільнено під підписку про невиїзд.

14. Заявник стверджував, що постанови про тримання його під вартою та продовження строку тримання його під вартою були незаконними та безпідставними і, на його думку, порушували його права, гарантовані статтею 5 Конвенції, у відповідній частині якої зазначено таке:

"1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

…

(с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення...".

A. Прийнятність

15. Суд зазначає, що заява не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що заява не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

В. Суть

16. Уряд заявляв, що у цій справі не було порушення прав, гарантованих статтею 5 Конвенції. Спочатку заявника було поміщено під варту, оскільки існувала "обґрунтована підозра", що він вчинив злочин. Запобіжний захід було обрано відповідно до порядку та підстав, передбачених національним законодавством. Перед ухваленням рішення щодо продовження тримання заявника під вартою суд розглянув матеріали справи та заслухав аргументи зацікавлених сторін, рішення судів були законними та обґрунтованими.