Текст рішення може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Гавриляк проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Пеер Лоренцен (<…>), Голова,

Карел Юнгвірт (<…>),

Рената Ягер (<…>),

Марк Віллігер (<…>),

Миряна Лазарова-Трайковська (<…>),

Здравка Калайджиєва (<…>), судді,

Станіслав Шевчук (<…>), суддя ad hoc,

та Клаудія Вестердік (<…>), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 26 травня

2009 року

виносить таке рішення, яке було ухвалено в той день:

1. Справу розпочато за заявою (№ 39447/03), яку 24 квітня 2003 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України пан Богдан Степанович Гавриляк (далі - заявник).

2. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пан Ю. Зайцев з Міністерства юстиції України.

3. 23 січня 2008 року Суд вирішив направити Уряду скаргу заявника на тривалість провадження у кримінальній справі, порушеній щодо нього. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті та прийнятності заяви одночасно.

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник, 1962 року народження, проживає у м. Львові.

A. Факти, які стосуються підприємств, що належать заявникові

5. Заявник є власником 99 % акцій товариства з обмеженою відповідальністю "Сихів" (далі - TOB "Сихів") і єдиним власником приватного підприємства "Сихів МБ" (далі - ПП "Сихів МБ").

6. У лютому 1997 року "Укрсоцбанк" (далі - банк "У") надав ПП "Сихів МБ" кредит з умовою погашення протягом року. Гарантією погашення кредиту була нерухомість підприємства.

7. У вересні 1997 року "Промінвестбанк" надав TOB "Сихів" кредит під заставу майна підприємства. Як згодом було встановлено в ході слідства у справі заявника, цей договір було укладено на підставі фіктивних операцій та з метою отримання підприємством "Сихів МБ" коштів для погашення боргу перед банком "У" (див. пункт 11 нижче).

8. За твердженням заявника, у жовтні-листопаді 1997 року Державна податкова адміністрація і міліція вилучили деякі фінансові документи як TOB "Сихів", так і ПП "Сихів МБ".

9. Борг перед банком "У" ПП "Сихів МБ" вчасно не погасило, тому в березні 1998 року нотаріус, який засвідчував договір застави майна на забезпечення кредиту, вчинив виконавчий напис про реалізацію заставленого майна. У травні 1998 року Галицький районний суд м. Львова (далі - Галицький суд) виніс ухвалу про накладення арешту на це майно, і в червні 1998 року його було продано на відкритому аукціоні.

B. Кримінальна справа стосовно заявника

10. 18 березня 1997 року Личаківський PB ГУ МВС України в м. Львові порушив кримінальну справу за обвинуваченням заявника у привласненні державного (або колективного) майна. 9 травня 1997 року провадження у справі було закрито у зв'язку з декриміналізацією інкримінованого діяння.

11. 12 лютого 1999 року прокурор Львівської області порушив щодо заявника нову кримінальну справу за обвинуваченням у шахрайстві з фінансовими ресурсами. Заявника підозрювали в наданні банку неправдивої інформації про фінансовий стан його підприємства з метою одержання кредиту, що, як стверджувалося, завдало банку значних збитків.

1. Досудове слідство

а) 3 лютого 1999 року до серпня 2003 року

12. Версії сторін щодо подій, які мали місце протягом цього періоду, різняться.

13. За твердженнями заявника, до серпня 2003 року йому було невідомо про порушену 12 лютого 1999 року щодо нього кримінальну справу. Водночас він стверджував, що на початку травня 2000 року він дізнався з листа Львівської обласної державної адміністрації про те, що 24 лютого 1999 року щодо нього було порушено кримінальну справу за обвинуваченням у вчиненні шахрайства з фінансовими ресурсами і що згодом, 15 жовтня 1999 року, провадження у справі було закрито. Уряд цього не заперечував.

14. У період з травня до липня 2000 року заявник звертався зі скаргами до прокурора м. Львова, прокурора Львівської області та Генерального прокурора України, стверджуючи, що кримінальне розслідування щодо нього було неправомірним, що його не поінформували про підстави порушення і закриття справи та не залучали до слідчих дій. Відомості про результат розгляду скарг заявника відсутні.

15. За інформацією Уряду (див. також пункт 13 вище), після порушення 12 лютого 1999 року кримінальної справи слідчий неодноразово викликав заявника для допиту, але той не з'являвся.

16. Згідно з наданими Урядом документами, 29 травня 1999 року провадження у кримінальній справі, порушеній щодо заявника за обвинуваченням у шахрайстві, було зупинено до встановлення осіб, які вчинили злочин. У серпні-грудні 2000 року слідчий виніс три постанови про примусовий привід заявника органами внутрішніх справ для допиту як свідка, а 12 березня 2001 року слідчий виніс ще одну постанову про привід заявника, але вже як обвинуваченого.

17. 14 березня 2001 року слідчий, вирішивши, що заявник переховується від слідства, оголосив його в розшук.

18. Уряд стверджував, що досудове слідство зупинялось чотири рази до встановлення місцезнаходження заявника. Заявник стверджував, що він постійно перебував за адресою свого звичайного місця проживання, на яку він не отримував жодних повісток. На підтвердження своїх слів він наводив той факт, що у травні 2000 року він неодноразово звертався зі скаргами до органів прокуратури і деякі з них подав під час особистої зустрічі з посадовими особами цих органів.

19. 12 червня 2003 року Галицький суд виніс постанову про проведення обшуку житла заявника.

20. 5 серпня 2003 року працівники міліції затримали заявника та здійснили обшук його квартири. На час досудового слідства до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

b) 3 серпня до листопада 2003 року

21. 17 листопада 2003 року заявника повідомили про закінчення досудового слідства і надали можливість ознайомитися з матеріалами справи.

22. 24 листопада 2003 року заявнику було пред'явлено обвинувачення, а матеріали справи направлено до суду.

2. Судовий розгляд

23. 8 грудня 2003 року Галицький суд провів розпорядче засідання у справі. 19 грудня 2003 року призначене судове засідання було відкладено через неявку заявника та свідків у судове засідання.

24. 19 січня 2004 року заявник подав клопотання про відвід складу суду, який розглядав його справу.

25. 21 січня 2004 року судове засідання було перенесено до ухвалення рішення з вищезазначеного питання. Справу було передано на розгляд до Сихівського районного суду м. Львова (далі - Сихівський суд), який 1 березня 2004 року провів розпорядче засідання у справі. Після цього у справі було проведено одинадцять судових засідань. Судові засідання відкладалися сім разів; з них тричі-у зв'язку з відсутністю свідків і прокурора, один раз - у зв'язку з хворобою судді. Ще одне судове засідання було відкладено на підставі клопотання заявника про виклик свідків.

26. 20 травня 2005 року, визнавши проведене розслідування незадовільним і поверховим, Сихівський суд виніс постанову про повернення справи на додаткове розслідування. Ця постанова була оскаржена як прокурором, так і заявником: прокурор доводив, що матеріали справи вже містять неспростовні докази вини заявника, тоді як заявник стверджував про очевидність своєї невинуватості та непотрібність додаткового розслідування. 11 жовтня 2005 року апеляційний суд Львівської області залишив зазначену постанову без змін. 26 січня 2006 року Верховний Суд відхилив клопотання заявника про перегляд справи в касаційному порядку як необґрунтоване.

3. Додаткове розслідування на підставі постанови суду

27. За інформацією Уряду, у грудні 2005 року і пізніше, у квітні-вересні 2006 року, розслідування п'ять разів тимчасово зупиняли через хворобу заявника. Заявник заперечив це твердження.

28. У березні 2006 року заявник звернувся до прокурора області зі скаргою на відсутність будь-якого помітного прогресу в проведенні додаткового розслідування, призначеного постановою суду. У відповідь на скаргу його поінформували про те, що слідчого, у провадженні якого перебувала справа, було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за різні процесуальні порушення.

29. 29 серпня 2006 року було винесено постанову про вилучення з банку певних конфіденційних фінансових документів, необхідних для розслідування, та у вересні 2006 року їх було вилучено.

30. 30 серпня 2006 року слідчий виніс постанову про встановлення місцезнаходження кількох свідків.

31. 19 жовтня 2006 року заявника було повідомлено про закінчення досудового слідства та надано можливість ознайомитися з матеріалами справи.

32. 30 жовтня 2006 року справу було направлено до Галицького суду.

4. Судовий розгляд після додаткового розслідування

33. 10 листопада 2006 року суд провів попередній розгляд справи, на який заявник і скаржник не з'явилися.

34. Згодом справу було передано до Сихівського суду, який провів близько десяти судових засідань. За інформацією, наданою Урядом, судові засідання відкладалися дев'ять разів: тричі - у зв'язку з відсутністю прокурора, тричі - за клопотаннями заявника і ще тричі - з інших причин. Заявник стверджував, що прокурор був відсутнім на більш ніж десяти судових засіданнях.

35. 17 квітня 2008 року заявник подав клопотання про відвід складу суду, але безуспішно.

36. 18 квітня 2008 року він також безуспішно скаржився до Верховного Суду на колегію апеляційного суду Львівської області, стверджуючи, що зазначена колегія суду брала участь у його "пограбуванні".

37. 22 квітня 2008 року Сихівський суд визнав заявника винним у шахрайстві з фінансовими ресурсами та призначив йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на один рік. Проте заявника було звільнено від відбування покарання у зв'язку зі спливом строку давності. Суд також визнав необґрунтованим твердження прокуратури про переховування заявника під час досудового слідства, зауваживши, що в зазначений період заявник звертався зі скаргами до різних органів влади, а отже, не було підстав вважати, що він переховується від слідства.

38. 30 квітня 2008 року заявник оскаржив вирок суду, подавши скаргу, яка, на його думку, була касаційною, тоді як апеляційний суд вважав її звичайною апеляційною скаргою. Оскільки заявник наполягав на тому, що його скарга є касаційною і має бути розглянута Верховним Судом, апеляційний суд 8 липня 2008 року залишив її без розгляду.

39. 26 лютого 2009 року Верховний Суд відхилив клопотання заявника про перегляд справи в касаційному порядку як необґрунтоване.

С. Провадження у справі, порушеній за позовом ПП "Сихів МБ"

1. Провадження в господарських судах

40. У липні 1998 року ПП "Сихів МБ" звернулося до арбітражного суду Львівської області з позовом до банку "У", вимагаючи повернення частини майна підприємства, вартість якого, як стверджувалося, перевищувала суму стягнутої з нього заборгованості (див. пункт 9 вище).

41. У серпні 2002 року підприємство змінило позовні вимоги.

42. 26 вересня 2002 року господарський суд Львівської області виніс ухвалу про припинення провадження у справі, посилаючись на те, що змінені позовні вимоги виходять за межі підвідомчості господарських справ.

43. 14 жовтня 2002 року Львівський апеляційний господарський суд повернув підприємству апеляційну скаргу у зв'язку з неусунутими процесуальними недоліками.

44. 14 січня 2003 року Вищий господарський суд залишив касаційну скаргу підприємства без розгляду, оскільки її було подано з порушенням строків.

45. 10 квітня 2003 року Верховний Суд відхилив клопотання підприємства про перегляд справи в касаційному порядку як необґрунтоване.

2. Провадження в цивільних судах

46. ПП "Сихів МБ" звернулося до Галицького суду в рамках окремого провадження зі скаргою на дії державного виконавця, відповідального за проведення аукціону, на якому було продано майно підприємства.

47. 4 березня 1999 року суд залишив скаргу без розгляду на тій підставі, що її необхідно було розглядати в рамках змагального позовного провадження, яке підприємство могло ініціювати, подавши відповідний позов. 29 березня 1999 року Львівський обласний суд залишив зазначену вище ухвалу без змін. Як видається, ПП "Сихів МБ" не подало такого позову.

D. Спір щодо спадщини

48. 26 липня 2004 року помер батько заявника. Рішенням від 27 серпня 2004 року Рогатинський районний суд Івано-Франківської області визнав за братом заявника, Д., право власності на будинок, який заповідав йому його (і заявника) покійний батько.

49. 14 вересня 2004 року заявник звернувся до суду із заявою про перегляд зазначеного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

50. 17 листопада 2004 року суд відмовив у задоволенні цієї заяви.

51. 8 лютого 2005 року апеляційний суд Івано-Франківської області залишив зазначену ухвалу без змін.

52. Заявник подав касаційну скаргу, яку, як вбачається, ще наразі не розглянуто.

E. Звернення заявника із заявами про вчинення злочинів

53. Заявник неодноразово скаржився до органів внутрішніх справ і прокуратури у зв'язку зі спробами підпалу його квартири, погрози йому та його сім'ї з боку "посадових осіб державних органів", на неправомірну поведінку працівників міліції під час його затримання у серпні 2003 року, а також на те, що він був "пограбований" судом, який відмовив йому у задоволенні заяви.

І. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ У ЗВ'ЯЗКУ З НАДМІРНОЮ ТРИВАЛІСТЮ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

54. Заявник скаржився, що провадження в порушеній щодо нього кримінальній справі було надмірно тривалим. Він посилався на пункт 1 статті 6 і на статтю 13 Конвенції , відповідні положення яких передбачають:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на ... справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, ..., який ... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого щодо нього кримінального обвинувачення...".

Стаття 13

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

A. Прийнятність

55. Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні пункту 3 статті 35 Конвенції . Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною.

B. Суть

1. Період, який має бути взято до уваги

56. Уряд стверджував, що період, який має бути взято до уваги, почався з 12 лютого 1999 року, коли щодо заявника було порушено кримінальну справу за обвинуваченням у вчиненні шахрайства з фінансовими ресурсами, та закінчився 8 липня 2008 року, коли апеляційний суд Львівської області залишив апеляційну скаргу заявника без розгляду (див. пункти 11 і 38 вище).