Європейський суд з прав людини (п'ята секція) 19 червня 2007 року, засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Ягер (R.Jaeger),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 31 липня 2003 року,

враховуючи рішення Суду розглянути питання щодо прийнятності та суті справи разом, керуючись п. 3 статті 29 Конвенції,

враховуючи надані декларації щодо досягнення мирного врегулювання у справі,

після обговорення виносить таке рішення:

Заявник, п. Михайло Іванович Ільчук, є громадянином України, який народився 1959 року та проживає в м. Селидове Донецької області. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим п. Ю.Зайцевим.

Факти у цій справі, надані заявником, можуть бути узагальнені таким чином.

20 серпня 2002 року Селидівський міський суд виніс рішення про стягнення на користь заявника з ДК "Укрвуглереструктуризація" заборгованості із заробітної плати у розмірі 19 770 грн (1).

(1) 3939,01 євро.

14 січня 2003 року Апеляційний суд Донецької області залишив це рішення без змін.

Протягом 2003-2004 років національні суди кілька разів залишили без розгляду касаційні скарги заявника через недотримання ним вимог, передбачених Цивільним процесуальним кодексом.

У березні 2004 року ДК "Укрвуглереструктуризація" була реорганізована і ДП "Донвуглереструктуризація" стало правонаступником частини її боргів.

30 серпня 2005 року Селидівський міський суд відмовив у задоволенні клопотання відділу державної виконавчої служби Ворошилівського районного управління юстиції м. Донецька про заміну боржника у виконавчому провадженні. Це рішення набрало законної сили 15 листопада 2005 року.

У своєму листі від 30 жовтня 2005 року заявник повідомив Суд, що рішення, винесене на його користь, залишається невиконаним.

Заявник скаржився відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції на результат розгляду цивільної справи у його справі та на тривалість виконання рішення, винесеного судом на його користь. Також він скаржився на порушення його прав, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та пунктом 1 статті 2 Конвенції, з огляду на невиконання національними органами судового рішення, винесеного на його користь.