20 вересня 2011 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Ізабель Берро-Лефевр (Isabelle Berro-Lefevre), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 28 травня 2007 року,

беручи до уваги односторонню декларацію, подану 9 березня 2011 року Урядом держави-відповідача, щодо вилучення Судом заяви з реєстру справ та відповідь заявниці на цю декларацію,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявниця, пані Валентина Родіонівна Супрунова, 1935 року народження, є громадянкою України та проживає в м. Харкові. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - пані Валерією Лутковською з Міністерства юстиції України.

Факти справи, які були викладені сторонами, можуть бути узагальнені наступним чином.

У липні 2002 року заявниця звернулась до національних судів з позовом до своєї сусідки (пані К.) та місцевих органів влади. Вона скаржилась, що пані К. заблокувала прохід до спільного коридору, який вів до квартири заявниці і що в результаті цього вона мала користуватись "чорним ходом". Також у своїх позовних вимогах заявниця просила суд скасувати рішення органів влади щодо надання права пані К. на коридор.

11 червня 2009 року місцевий суд відмовив у задоволенні позову заявниці. 2 грудня 2009 року апеляційний суд змінив вищезазначене рішення, задовольнив позов та скасував вищезгадані рішення органів влади, а також визнав право заявниці на користування коридором та зобов'язав пані К. розблокувати до нього прохід.

24 березня 2010 року за касаційною скаргою пані К. Верховний Суд України залишив рішення від 2 грудня 2009 року без змін. За твердженнями заявниці рішення залишається невиконаним, оскільки пані К. відмовляється його виконувати.

Заявниця скаржилась за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції щодо надмірної тривалості провадження у її справі.

Вона також скаржилась за статтею 1, пунктом 1 статті 6, статтями 8, 13 та 14 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції у зв'язку з несправедливістю провадження. Не посилаючись на положення Конвенції, заявниця також скаржилась на невиконання рішення від 2 грудня 2009 року.

A. Скарга щодо тривалості провадження

Заявниця скаржилась за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції щодо надмірної тривалості провадження у її справі. Скарга повинна бути розглянута лише за пунктом 1 статті 6, який у відповідних положеннях передбачає таке:

"Кожен має право на справедливий... розгляд його справи упродовж розумного строку... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Листом від 9 березня 2011 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію щодо врегулювання питання, яке порушувалось у скарзі. Уряд також просив Суд вилучити заяву з реєстру відповідно до статті 37 Конвенції. Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявниці в національних судах.

Я, Валерія Лутковська, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України сплатить пані Валентині Родіонівні Супруновій ex gratia суму 1800 (одна тисяча вісімсот) євро.

Таким чином, Уряд України закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяви із реєстру справ відповідно до пункту 1 (с) статті 37 Конвенції ("з будь-якої іншої підстави").