13 вересня 2011 року Європейський суд з прав людини (п'ята

секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М.Зупанчич (Bostjan M.Zupancic), Голова,

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

Ангеліка Нусбергер (Angelika Nusberger), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник

Секретаря секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 12 квітня 2007 року,

розглянувши декларацію, подану Урядом-відповідачем 4 січня

2011 року, якою Суд запрошувався вилучити заяву з реєстру

справ, а також відповідь заявниці на цю декларацію,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заява була подана пані Валентиною Миколаївною Гришанковою, 1960 року народження, яка є громадянкою України та проживає у м. Дніпродзержинську.

Уряд України (далі - Уряд) був представлений своїми Уповноваженими - паном Ю.Зайцевим та пані В.Лутковською з Міністерства юстиції України.

У жовтні 2002 року заявниця ініціювала цивільне провадження проти свого роботодавця, санепідеміологічної станції, вимагаючи стягнення компенсації витрат на комунальні послуги.

У грудні 2007 року провадження, очевидно, все ще тривало у Верховному Суді України, до якого заявниця 4 серпня 2006 року подала свою касаційну скаргу і який трьома листами від 14 березня, 4 серпня та 15 грудня 2006 року відповідно повідомив її про те, що з огляду на завантаженість Верховного Суду, неможливо було визначити дату розгляду її касаційної скарги.

Посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції, заявниця скаржилась на тривалість судового провадження. При цьому вона не подала окремої скарги стосовно відсутності доступу до Верховного Суду України.

Вона також скаржилася на порушення свого права на мирне володіння своїм майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, через неможливість отримати компенсацію, яка була предметом спору.

A. Тривалість провадження

Листом від 4 січня 2011 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію щодо врегулювання питань, які порушуються у заяві. Уряд також просив Суд вилучити заяву з реєстру відповідно до статті 37 Конвенції.

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду національними судами справи заявниці. Я, Валерія Лутковська, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України сплатить Гришанковій Валентині Миколаївні ex gratia суму 1300 (одна тисяча триста) євро.

Сума ex gratia є відшкодуванням будь-якої матеріальної та нематеріальної шкоди, в тому числі судових витрат, звільнена від будь-яких податків та буде конвертована в українські гривні по курсу, чинному на день виплати. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.