Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції . Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Жуковський проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) (далі

- Суд), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Дін Шпільманн (Dean Spielmann), Голова,

Боштьян М. Зупанчіч (Bostjan M. Zupancic),

Марк Віллігер (Mark Villiger),

Ізабель Берро-Лефевр (fsabelle Berro-Lefevre),

Енн Пауер (Ann Power),

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

Ангеліка Нусбергер (Angelika Nusberger), судді,

а також Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар

секції,

після обговорення за зачиненими дверима 8 лютого

2011 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено в той день:

1. Справу розпочато за заявою (№ 31240/03), поданою до Суду проти України відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України Андрієм Васильовичем Жуковським (далі - заявник) 13 вересня 2003 року.

2. Заявника, якому було надано юридичну допомогу, представляла пані О.В. Шевченко, юрист, яка практикує в м. Києві. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пан Ю. Зайцев, Міністерство юстиції.

3. Заявник стверджував, що кримінальне провадження щодо нього було несправедливим і що в основу вироку стосовно нього суди поклали показання свідків, яких йому не надали можливості допитати.

4. 8 вересня 2009 року Суд оголосив заяву частково неприйнятною та вирішив повідомити Уряд про скаргу за пунктом 1 та підпунктом "d" пункту 3 статті 6 Конвенції стосовно несправедливості судового провадження та ненадання заявнику можливості поставити питання свідкам. Суд також вирішив розглядати заяву по суті одночасно з питанням щодо її прийнятності (пункт 3 статті 29).

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявник народився у 1979 році та відбуває покарання.

6. У1996 році він переїхав з України до Республіки Саха (Якутія) у Російській Федерації.

7. 21 червня 1998 року в м. Якутську (Росія) було вбито пана Г. Згідно з твердженнями заявника вбивство було вчинено паном Гл., а заявник лише допомагав перевезти та сховати тіло.

8. 14 вересня 1998 року міліція порушила кримінальну справу за фактом вбивства пана Г. Того ж дня заявника затримали та допитали як підозрюваного. Він показав працівникам міліції місце, де було заховано обезголовлене тіло пана Г.

9. 10 жовтня 1998 року подруга заявника, пані Р, вказала працівникам міліції на місце, в якому було заховано голову вбитого пана Г.

10. У ході слідства було проведено низку судових експертиз і допитів, включаючи перехресні допити заявником деяких свідків.

11. 12 лютого 1999 року заявника звільнили під підписку про невиїзд.

12. 11 березня 1999 року пана Гл., який перебував у розшуку, було заарештовано. Наступного дня заявник порушив умови своєї підписки про невиїзд і виїхав в Україну.

13. 19 листопада 1999 року Верховний Суд Республіки Саха (Якутія, Російська Федерація) засудив пана Гл. на п'ятнадцять років позбавлення волі за вбивство пана Г. Цей вирок був залишений без зміни Верховним Судом Російської Федерації та став остаточним 19 квітня 2000 року.

14. 2 грудня 1999 року Генеральна прокуратура Російської Федерації надіслала у Генеральну прокуратуру України відповідно до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (СНД) (далі - Мінська Конвенція) доручення про здійснення карного переслідування заявника за злочин, вчинений на території Російської Федерації, посилаючись на те, що заявник як громадянин України не підлягав видачі до Росії.

15. 4 квітня 2001 року заявника було затримано в рамках іншого кримінального провадження і 31 липня 2001 року Чорнобаївський районний суд засудив його на шість місяців позбавлення волі за інший, не пов'язаний із зазначеною справою, злочин. 25 вересня 2001 року апеляційний суд Черкаської області (далі - Черкаський суд) залишив зазначений вирок без зміни.

16. 4 жовтня 2001 року за дорученням від 2 грудня 1999 року заявникові було пред'явлено обвинувачення у вчиненні вбивства на території Російської Федерації в червні 1998 року.

17. 18 грудня 2001 року Черкаський суд, діючи як суд першої інстанції, провів своє перше засідання у кримінальній справі щодо заявника. Захисник заявника подав до суду клопотання про виклик і допит свідків, які брали участь у судовому провадженні на території Російської Федерації, а також пана Гл.

18. Черкаський суд викликав свідків на 15 січня, а потім - на 19 лютого 2002 року.

19. 22 лютого 2002 року Черкаський суд задовольнив клопотання захисника заявника про перехресний допит свідків у кримінальній справі, які проживали в Російській Федерації. Суд зазначив, що деякі свідки підтвердили свої показання телеграмою і заявили, що не можуть приїхати у Черкаси з фінансових причин-1. Суд постановив, що необхідно допитати свідків або в Україні, або за місцем їхнього проживання через місцевий судовий орган, який є компетентним відповідно до Мінської Конвенції . Враховуючи недостатнє фінансування для оплати за проїзд і забезпечення житлом у Черкасах свідків з Якутська, суд обрав механізм міжнародної правової допомоги та постановив доручити відповідним російським органам провести судовий допит свідків у Російській Федерації. Протоколи цих допитів мали бути використані Черкаським судом у кримінальному провадженні щодо заявника як докази. Суд також зазначив, що в якості альтернативи свідки можуть приїхати у м. Черкаси, якщо відповідні органи Російської Федерації компенсують їхні витрати.

-1 Відстань між Черкасами та Якутськом складає 5667 кілометрів.

20. 6 березня 2002 року та 19 квітня 2002 року відповідно до процедури, передбаченої Європейською конвенцією про взаємну допомогу у кримінальних справах , суд скерував у Міністерство юстиції України запит щодо надіслання російським органам судових доручень про допити або забезпечення явки в суд дев'яти осіб, які проживають у Російській Федерації.

21. Допити відбулися у лютому та березні 2003 року.

22. 5 травня 2003 року після одержання з Міністерства юстиції Російської Федерації матеріалів, про які йшлося в судових дорученнях, Міністерство юстиції України передало їх до суду.

23. 29 липня 2003 року Черкаський суд визнав заявника винним у вчиненні вбивства та засудив його на чотирнадцять років позбавлення волі. Суд обґрунтував свої висновки матеріалами кримінальної справи, отриманими від відповідних російських органів, і матеріалами, отриманими під час допитів свідків судом у Росії в лютому та березні 2003 року. Суд також постановив окрему ухвалу, зазначивши про незаконність тримання заявника під вартою протягом окремих періодів та недостатню співпрацю з боку органів влади України, відповідальних за міжнародну правову допомогу.

24. Заявник подав касаційну скаргу, крім іншого, посилаючись на те, що докази, отримані в Російській Федерації, були недопустимі, оскільки він і його захисники не брали участь у допитах.

25. 18 листопада 2003 року Верховний Суд України залишив вирок Черкаського суду без зміни. В ухвалі Верховний Суд України зазначив, що заявник і його захисники знали про складнощі, з якими було пов'язано забезпечення явки свідків з Росії, і погодилися з пропозицією надіслати доручення суду Російської Федерації провести допити свідків у цій країні та підтримали її, але вони не виявили заінтересованості щодо присутності на допитах, хоча мали на це право. Через відсутність будь-яких дій з боку заявника та його захисника щодо цього питання суд не встановив будь-якого порушення права на захист заявника.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

A. Конституція України

26. Стаття 9 Конституції передбачає:

"Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України".

B. Кримінально-процесуальний кодекс України

27. Відповідні положення Кодексу передбачають:

Стаття 31

Порядок зносин судів, прокурорів, слідчих і органів дізнання

з відповідними установами іноземних держав

"Порядок зносин судів, прокурорів, слідчих і органів дізнання з відповідними установами іноземних держав, а також порядок виконання взаємних доручень визначається законодавством України і міжнародними договорами України".

Стаття 48

Обов'язки і права захисника

"Захисник зобов'язаний використовувати передбачені в цьому Кодексі та в інших законодавчих актах засоби захисту з метою з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого та надавати їм необхідну юридичну допомогу.

З моменту допуску до участі у справі захисник має право:

...

7) ставити в судовому засіданні питання підсудним, потерпілому, свідкам, експерту, спеціалісту, позивачу і відповідачу, брати участь у дослідженні інших доказів;

8) подавати докази, заявляти клопотання і відводи, висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, оскаржувати дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду;...

13) збирати відомості про факти, що можуть використовуватися як докази у справі..."

Стаття 65

Докази

"Доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами".

Стаття 67

Оцінка доказів

"Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили".

Стаття 68

Показання свідків

"Як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи.

Свідок може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ними".

C. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року (" Мінська Конвенція")

28. Відповідні положення Конвенції передбачають:

Стаття 8

Порядок виконання

"1. При виконанні доручення про надання правової допомоги запитувана установа застосовує законодавство своєї країни. На прохання запитуючої установи вона може застосувати і процесуальні норми запитуючої Договірної Сторони...

...

3. На прохання запитуючої установи запитувана установа своєчасно повідомляє їй і зацікавленим сторонам про час і місце виконання доручення для того, щоб вони могли бути присутніми при виконанні доручення відповідно до законодавства запитуваної Договірної Сторони".

Стаття 13

Дійсність документів

"1. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-не-будь спеціального посвідчення.

2. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів".

Стаття 60

Зміст та форма доручення щодо надання правової допомоги у кримінальній справі

1. Доручення щодо надання правової допомоги у кримінальній справі складається відповідно до вимог статті 7 цієї Конвенції.

2. У дорученні також повинно бути зазначено:

...

в) перелік питань, які необхідно з'ясувати при допиті;

..."

D. Європейська Конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах

29. Відповідні положення Конвенції передбачають:

Стаття 1

"Договірні Сторони зобов'язуються надавати одна одній, відповідно до положень цієї Конвенції, якнайширшу взаємну допомогу у кримінальному переслідуванні правопорушень, покарання яких, на момент прохання про надання допомоги, підпадає під юрисдикцію судових властей запитуючої Сторони".