14 грудня 2010 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи Комітетом, до складу якого увійшли:

Райт Маруст (Rait Maruste), Голова,

Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska),

Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva), судді

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги вищезазначені заяви, подані у різні дати, що наведені у доданій нижче таблиці,

беручи до уваги застосування процедури пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) (заява N 40450/04, ЄСПЛ 2009-... (витяги)),

та з огляду на односторонню декларацію, подану Урядом держави-відповідача 2 серпня 2010 року, щодо вилучення Судом заяв з реєстру справ, відповіді заявників щодо вказаної декларації, та лист Уряду від 9 грудня 2010 року про внесення змін до вищезазначеної декларації,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявники - громадяни України, чиї імена та роки народження наведені нижче у таблиці. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Ю.Зайцевим.

У дати, зазначені у доданій нижче таблиці, національні суди ухвалили на користь заявників рішення, якими відповідачів (суб'єктів владних повноважень) було зобов'язано вжити певні заходи або сплатити різні суми заявникам. Ці рішення набрали законної сили, проте відповідачі затримали їх виконання.

Заявники скаржилися на затримки виконання рішень судів, винесених на їх користь, та у деяких справах на різні недоліки, які, як вони стверджували, мали місце під час судового чи виконавчого проваджень. Деякі заявники також подали інші скарги.

В першу чергу Суд вважає, що відповідно до пункту 1 правила 42 Реґламенту Суду заяви мають бути об'єднані, враховуючи спільність їх юридичного підґрунтя.

A. Скарги щодо тривалого невиконання рішень судів, винесених на користь заявників

Після згаданого вище пілотного рішення "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) листом від 2 серпня 2010 року Уряд направив Суду односторонню декларацію, підписану 30 липня 2010 року, щодо врегулювання питань, які порушуються у заявах. Уряд закликав Суд вилучити заяви з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

У декларації зазначено:

"Уряд України визнає надмірну тривалість виконання рішень у справах заявників.

Уряд України готовий виплатити заявникам залишок заборгованості за рішеннями національних органів та ex gratia суми, наведені відповідно до додатку до цієї декларації.

Уряд України закликає Суд вилучити заяви з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяв із реєстру справ відповідно до пункту 1(c) статті 37 Конвенції ("з будь-якої іншої підстави").

Суми, зазначені у додатку, є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, в тому числі судових витрат, та звільнені від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі несплати цих сум протягом трьохмісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справ".

У відповідь заявники висловили свою згоду з умовами, викладеними у декларації Уряду. Однак, деякі з них зазначили, що декларація Уряду не стосується інших поданих ними скарг.

9 грудня 2010 року Уряд надіслав лист, в якому вказувалось, що для виконання рішення необхідно внести до декларації зміни, шляхом включення до неї положення стосовно того, що суми ex gratia "мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу".

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах (a), (b) чи (c) пункту 1 цієї статті. Зокрема, підпункти (b) та (c) пункту 1 статті 37 Конвенції надають Суду право вилучити заяву з реєстру якщо:

"спір уже вирішено"

або

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Пункт 1 статті 37 in fine передбачає:

"Проте Суд продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та Протоколами до неї".

Суд також нагадує, що у пілотному рішенні ( "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), згадане вище) він зобов'язав Україну

"упродовж одного року від дати, на яку це рішення набуває статусу остаточного,... забезпечити адекватне й достатнє відшкодування всім заявникам..., про скарги яких стосовно тривалого невиконання рішень національних органів вже був повідомлений Уряд-відповідач".

У цьому ж рішенні Суд також постановив:

"Провадження у справах, які раніше були комуніковані Уряду на підставі пункту 2 правила 54 Реґламенту Суду, але в яких Суд ще не вирішив питання щодо суті, відкладається [на один рік від дати, на яку це рішення набуває статусу остаточного].

... "Рішення про відкладення розгляду зазначених вище справ Суд ухвалюватиме, зберігаючи за собою право в будь-який момент оголосити будь-яку з таких справ неприйнятною або вилучити її зі свого реєстру після досягнення сторонами дружнього врегулювання або вирішення спору іншими засобами відповідно до статей 37 або 39 Конвенції" .

Суд бере до уваги факт врегулювання спору між сторонами. Це, на думку суду, відповідає пілотному рішенню (див. згадане вище рішення "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), п. 99 мотивувальної та п. 6 резолютивної частини рішення) і не вбачає публічно-правових підстав продовжувати розгляд цих заяв.

Таким чином, ця частина заяв має бути виключена із реєстру справ Суду.