Текст рішення може підлягати редакційним правкам.

У справі "Гаважук проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голова,

Рената Ягер (Renate Jaeger),

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Марк Віллігер (Mark Villiger),

Ізабель Берро-Лефевр (Isabelle Berro-Lefevre),

Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska), судді,

Михайло Буроменський (Mykhaylo Buromenskiy), суддя ad hoc,

а також Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

після наради за зачиненими дверима 26 січня 2010 року, постановляє таке рішення, винесене того самого дня:

1. Справа порушена за заявою (N 17650/02), поданою проти України до Суду на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України п. Борисом Михайловичем Гаважуком (далі - заявник) 28 вересня 2001 року.

2. Заявник був представлений п. А.Шелепою, юристом із м. Житомира. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Ю.Зайцевим, Міністерство юстиції України.

3. 8 лютого 2007 року Голова п'ятої секції вирішив направити скаргу Уряду. Суд також вирішив розглядати питання щодо суті та прийнятності заяви одночасно (пункт 3 статті 29 Конвенції) .

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1971 році. Наразі він відбуває покарання у вигляді позбавлення волі у Бердичівській виправній колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Житомирській області N 70 (далі - колонія).

5. 4 листопада 1998 року заступник прокурора м. Чернівців порушив кримінальну справу за фактом смерті пані С.

6. 30 липня 1999 року дружина заявника була арештована за підозрою у скоєнні вбивства пані С. 2 серпня 1999 року її було звільнено.

7. 4 серпня 1999 року прокуратурою до списку осіб, підозрюваних у скоєнні цього злочину, було включено пана В. Розслідування було зупинено.

8. 2 вересня 1999 року заявника було заарештовано на підставі санкції на арешт начальника слідчого відділу прокуратури м. Чернівців за підозрою у вчиненні вбивства пані С. Розслідування було відновлене. Заявник обрав п. Шелепу у якості свого захисника у справі.

9. 4 вересня 1999 року прокурор м. Чернівців погодив подання про тримання заявника під вартою, враховуючи розслідування кримінальної справи щодо нього. Заявник тримався під вартою протягом усього часу провадження досудового слідства.

10. 7 вересня 1999 року заявнику та пану В. було пред'явлено обвинувачення у вчиненні убивства за обтяжуючих обставин.

11. 18 жовтня 1999 року прокурор м. Чернівців продовжив максимальний строк тримання заявника під вартою до трьох місяців.

12. 23 листопада 1999 року досудове слідство було закінчено, і заявнику та його захиснику було надано можливість ознайомитися із матеріалами справи.

13. 20 грудня 1999 року заявник і його захисник завершили ознайомлення з матеріалами справи.

14. 28 січня 2000 року справу разом із обвинувальним висновком щодо скоєння убивства за обтяжуючих обставин і крадіжки було направлено до Чернівецького обласного суду (далі - Чернівецький суд). До суду справа надійшла 4 лютого 2000 року.

15. 25 лютого 2000 року суд повернув справу на додаткове розслідування через неповноту проведеного розслідування. Суд також продовжив строк тримання заявника під вартою. 6 березня 2000 року справа надійшла до прокуратури.

16. 9 березня 2000 року прокуратурою досудове слідство було відновлене.

17. 13 березня 2000 року прокурор Чернівецької області продовжив строк тримання заявника під вартою до 5 місяців з підстав неможливості закінчити розслідування справи.

18. 15 травня 2000 року розслідування було закінчено, і заявник разом із своїм захисником отримав можливість ознайомитися із матеріалами справи. 5 червня 2000 року ознайомлення було завершено.

19. 22 червня 2000 року прокуратура направила справу до Чернівецького суду.

20. 30 червня 2000 року справа надійшла до суду, і 19 вересня 2000 року суд повернув справу на додаткове розслідування. Суд залишив запобіжний захід щодо заявника без змін.

21. 26 вересня 2000 року справа надійшла до прокуратури.

22. 10 жовтня 2000 року прокурор Чернівецької області продовжив строк тримання заявника під вартою до 6 місяців.

23. 25 жовтня 2000 року Генеральний прокурор України продовжив строк тримання заявника під вартою до 9 місяців.

24. 28 листопада 2000 року досудове розслідування було закінчено, і заявник разом із своїм захисником отримав можливість ознайомитися із матеріалами справи. Того ж дня ознайомлення було завершено.

25. 22 грудня 2000 року справу було направлено до Чернівецького суду.

26. 12 січня 2001 року заступник прокурора Чернівецької області відкликав справу з суду, і розслідування було відновлене.

27. 18 січня 2001 року заявника повідомили про те, що розслідування у справі було закінчено і що він обвинувачується у приховуванні злочину.

28. 26 січня 2001 року заявнику та його захиснику було надано можливість ознайомитися із матеріалами справи. Того ж дня ознайомлення було завершено.

29. 1 лютого 2001 року справу було направлено до Чернівецького суду.

30. 5 лютого 2001 року справа надійшла до суду.

31. 14 березня 2001 року суд повернув справу на додаткове розслідування. Запобіжний захід щодо заявника було залишено без змін.

32. 19 березня 2001 року справа надійшла до прокуратури.

33. 29 березня 2001 року заявника повідомили про те, що розслідування у справі було закінчено, і вручили копію обвинувального висновку, за яким він обвинувачувався у скоєнні вбивства за обтяжуючих обставин та крадіжки. У період між 29 березня і 2 квітня 2001 року заявник і його захисник знайомилися із матеріалами справи.

34. 6 квітня 2001 року справу було направлено до Чернівецького суду.

35. 17 квітня 2001 року прокуратура відкликала справу із суду та відновила слідство. Того ж дня було складено обвинувальний висновок, який містив ті самі обвинувачення й засновувався на тих самих фактах, що й обвинувальний висновок від 29 березня 2001 року.

36. 16 травня 2001 року заявника повідомили про те, що розслідування у справі було закінчено, і вручили копію обвинувального висновку від 17 квітня 2001 року. Того ж дня заявнику було призначено іншого захисника, пана Б., та надано можливість ознайомитися із матеріалами справи.

37. За твердженнями заявника, він погодився на призначення іншого захисника, оскільки працівники прокуратури повідомили його про те, що п. Шелепа не може брати участь у справі через хворобу. З середини квітня до 5 травня 2001 року п. Шелепа проходив лікування у лікарні у м. Києві. Його не було повідомлено про те, що 16 травня досудове слідство було закінчено.

38. Того ж дня заявник і його новий захисник завершили ознайомлення з матеріалами справи, і 18 травня 2001 року справу було направлено до Чернівецького суду, який отримав її 24 травня 2001 року.

39. 29 травня 2001 року п. Шелепа був знову залучений до участі у справі.

40. Під час провадження досудового слідства тричі, а саме 11 червня і 28 листопада 2000 року, а також 30 березня 2001 року, захисник заявника заявляв клопотання про закриття справи у зв'язку із відсутністю у діях заявника складу злочину. Постановами від 13 червня, 30 листопада 2000 року та 3 квітня 2001 року у зв'язку з безпідставністю у задоволенні цих клопотань було відмовлено.

41. Під час провадження досудового слідства заявник і його адвокат скаржилися, що деякі докази, надані прокуратурою, були отримані уже після закінчення строків провадження досудового слідства і тримання заявника під вартою, і відповідно вони не можуть бути прийняті судом.

42. 26 червня 2001 року суд визнав заявника і пана В. винними у вчиненні убивства за обтяжуючих обставин та призначив заявнику покарання у вигляді позбавлення волі строком на 12 років. Суд відмовив у задоволенні клопотань заявника і його захисника стосовно допустимості доказів, вказавши, зокрема, що встановлені Кримінально-процесуальним кодексом максимальні строки провадження досудового слідства у цій справі не спливли, і що їх сплив зупиняється на час ознайомлення заявника і його захисника із матеріалами справи, при направленні справи до суду та протягом розгляду клопотань захисника прокурорами. Суд, посилаючись на статті 120 і 156 вказаного Кодексу, також зазначив, що строки провадження досудового слідства фактично були продовжені до 12 місяців, і що справа тричі поверталася на додаткове розслідування.

43. У своїй касаційній скарзі заявник скаржився на неправильну оцінку обставин справи та на те, що у ході досудового слідства і судового розгляду його процесуальні права були порушені.

44. 25 вересня 2001 року Верховний Суд України відмовив у задоволенні касаційної скарги заявника у зв'язку з її необґрунтованістю.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

A. Конституція України

45. Відповідні положення Конституції України передбачають таке:

Стаття 29

"Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом..."

Розділ XV Перехідні положення

"...13. Протягом п'яти років після набуття чинності цією Конституцією зберігається існуючий порядок арешту, тримання під вартою і затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, а також порядок проведення огляду та обшуку житла або іншого володіння особи..."

B. Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року

46. Відповідні положення Кодексу на момент його чинності передбачали таке:

Стаття 115 Затримання слідчим підозрюваного у вчиненні злочину

"Слідчий вправі затримати і допитати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за підставами і в порядку, передбаченими статтями 106, 106-1 і 107 цього Кодексу".

Стаття 120 Строки досудового слідства

"Попереднє слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців. В цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі. Цей строк може бути продовжено районним, міським прокурором, військовим прокурором армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та прирівняним до них прокурором у разі неможливості закінчити розслідування - до трьох місяців. Час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи при обчисленні строку попереднього слідства не враховується.

В особливо складних справах строк попереднього слідства, встановлений частиною 1 цієї статті, може бути продовжено прокурором Республіки Крим, прокурором області, прокурором міста Києва, військовим прокурором округу, флоту і прирівняним до них прокурором або їх заступниками на підставі мотивованої постанови слідчого - до шести місяців.

Далі продовжувати строк попереднього слідства можуть лише у виняткових випадках Генеральний прокурор України або його заступники.

При поверненні судом справи для провадження додаткового слідства, а також відновленні закритої справи строк додаткового слідства встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця з моменту прийняття справи до провадження. Дальше продовження зазначеного строку провадиться на загальних підставах.

Правила, викладені в цій статті, не поширюються на справи, в яких не встановлено особу, що вчинила злочин. Перебіг строку слідства в таких справах починається з дня встановлення особи, яка вчинила злочин".

Стаття 148 Підстави для застосування запобіжного заходу

"При наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, скриється від слідства і суду або перешкодить встановленню істини в кримінальній справі, або займатиметься злочинною діяльністю, а також для забезпечення виконання вироку слідчий, прокурор вправі застосувати щодо обвинуваченого один із запобіжних заходів, передбачених статтею 149 цього Кодексу.

У виняткових випадках запобіжний захід може бути застосований щодо особи, підозрюваної у вчиненні злочину, і до пред'явлення їй обвинувачення. В цьому разі обвинувачення повинно бути пред'явлене не пізніше десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу..."

Стаття 149 Запобіжні заходи

"Запобіжними заходами є:

1) підписка про невиїзд;

2) особиста порука;

3) порука громадської організації або трудового колективу;

3-1) застава;

4) взяття під варту;

5) нагляд командування військової частини".

Стаття 155 Взяття під варту

"Взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад один рік. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі і на строк не більше одного року..."

Стаття 156 (у редакції, чинній до внесення змін від 21 червня 2001 року) Строки тримання під вартою

"Тримання під вартою при розслідуванні злочинів у кримінальних справах не може тривати більше двох місяців. Цей строк може бути продовжено районним, міським прокурором, військовим прокурором армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та прирівняним до них прокурором у разі неможливості закінчити розслідування та при відсутності підстав для зміни запобіжного заходу - до трьох місяців. Дальше продовження строку може бути здійснено лише через особливу складність справи прокурором Республіки Крим, області, прокурором міста Києва, військовим прокурором округу, флоту і прирівняним до них прокурором - до шести місяців з дня взяття під варту.

Строк тримання під вартою понад шість місяців може бути продовжений заступником Генерального прокурора України - до одного року і Генеральним прокурором України - до півтора року.

Дальше продовження строку не допускається, обвинувачений, якого тримають під вартою, підлягає негайному звільненню.

У разі неможливості закінчити розслідування в повному обсязі у наданий законом строк тримання під вартою і при відсутності підстав для зміни запобіжного заходу Генеральний прокурор України або його заступник дають згоду про направлення справи до суду в частині доказаного обвинувачення. Відносно нерозслідуваних злочинів справа виділяється в окреме провадження і закінчується загальним порядком.

Матеріали закінченої розслідуванням кримінальної справи повинні бути пред'явлені для ознайомлення обвинуваченому та його захиснику не пізніш як за місяць до скінчення граничного строку тримання під вартою, встановленого частиною 2 цієї статті.

Час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи при обчисленні строку тримання під вартою як запобіжного заходу не враховується.

При поверненні судом на нове розслідування справи, по якій строк тримання обвинуваченого під вартою скінчився, а за обставинами справи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінено бути не може, продовження строку тримання під вартою провадиться прокурором, який здійснює нагляд за слідством, у межах одного місяця з моменту надходження до нього справи. Дальше продовження зазначеного строку провадиться з урахуванням часу перебування обвинуваченого під вартою до направлення справи до суду в порядку і в межах, встановлених частинами 1, 2 і 6 цієї статті".

Стаття 156 (у редакції, чинній після внесення змін від 21 червня 2001 року) Строки тримання під вартою

"Тримання під вартою під час попереднього розслідування не повинно тривати більше двох місяців.

У випадках, коли у строк, передбачений частиною першою цієї статті, розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м'який немає, він може бути продовжений:

1) до чотирьох місяців - за поданням, погодженим з прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів органами дізнання і попереднього слідства, або самим цим прокурором, суддею того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного заходу;

2) до дев'яти місяців - за поданням, погодженим з заступником Генерального прокурора України, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів, або самим цим прокурором у справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини, суддею апеляційного суду;

3) до вісімнадцяти місяців - за поданням, погодженим з Генеральним прокурором України, його заступником, або самим цим прокурором в особливо складних справах про особливо тяжкі злочини, суддею Верховного Суду України.

У кожному випадку, коли розслідування справи у повному обсязі у строки, зазначені у частинах першій чи другій цієї статті, закінчити неможливо і за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу прокурор, який здійснює нагляд за виконанням законів при провадженні розслідування у даній справі, має право дати згоду про направлення справи до суду в частині доведеного обвинувачення. У цьому випадку справа в частині нерозслідуваних злочинів чи епізодів злочинної діяльності з додержанням вимог статті 26 цього Кодексу виділяється в окреме провадження і закінчується у загальному порядку.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного,- з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи на стаціонарному експертному дослідженні у психіатричній медичній установі будь-якого типу. У разі повторного взяття під варту особи у тій самій справі, а також по приєднаній до неї або виділеної з неї справи або пред'явлення нового обвинувачення строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Строки тримання під вартою під час попереднього слідства закінчуються в день надходження справи до суду, проте час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи при обчисленні строку тримання під вартою як запобіжного заходу не враховується. У разі відкликання справи із суду прокурором на підставі статті 232 цього Кодексу перебіг цих строків поновлюється з дня надходження справи до прокурора.

При поверненні судом справи прокуророві на додаткове розслідування строк тримання обвинуваченого під вартою обчислюється з моменту надходження справи прокурору і не може перевищувати двох місяців. Подальше продовження зазначеного строку проводиться з урахуванням часу перебування обвинуваченого під вартою до направлення справи до Суду в порядку і в межах, встановлених частиною другою цієї статті.

У разі закінчення строку тримання під вартою як запобіжного заходу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, якщо цей строк не продовжено у встановленому цим Кодексом порядку, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу з-під варти.

Начальник місця попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти обвинуваченого, щодо якого постанова судді про продовження строку тримання під вартою на день закінчення строків тримання під вартою, передбачених частинами першою, другою і шостою цієї статті, не надійшла. При цьому він направляє повідомлення особі чи органу, у провадженні яких перебуває справа, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням".

Стаття 218 Оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і пред'явлення йому матеріалів справи

"Визнавши зібрані докази достатніми для складання обвинувального висновку і виконавши вимоги статті 217 цього Кодексу, слідчий зобов'язаний оголосити обвинуваченому, що слідство в його справі закінчено і що він має право на ознайомлення з усіма матеріалами справи як особисто, так і з допомогою захисника, а також може заявити клопотання про доповнення попереднього слідства. Слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд його справи у суді першої інстанції одноособово суддею чи колегіально судом у складі трьох осіб у випадках, передбачених законом...

Обвинуваченого і його захисника не можна обмежувати в часі, потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи. Однак якщо обвинувачений і його захисник явно намагатимуться затягнути закінчення справи, слідчий вправі своєю мотивованою постановою визначити певний строк для ознайомлення з матеріалами справи. Така постанова підлягає затвердженню прокурором".

III. ЗАСТЕРЕЖЕННЯ, ЗРОБЛЕНІ УКРАЇНОЮ ДО СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ

47. Відповідні положення Застережень, які містяться у ратифікаційній грамоті, поданій Україною 11 вересня 1997 року (за період з 11 вересня 1997 року по 28 червня 2001 року), передбачають таке:

"...2. Положення пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року застосовуються в частині, що не суперечить пункту 13 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України та статтям 106 і 157 Кримінально-процесуального кодексу України щодо затримання особи та дачі прокурором санкцій на арешт.

Ці застереження діють до внесення відповідних змін до Кримінально-процесуального кодексу України або до прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України, але не довше ніж до 28 червня 2001 року.

Положення пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року застосовуються в частині, що не суперечить статтям 48, 49, 50, 51 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України щодо застосування арешту як дисциплінарного стягнення".

48. Відповідні положення статті 106 Кримінально-процесуального кодексу України, переклад яких англійською мовою був доданий до застережень України, передбачають таке:

"Орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких підстав:

1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного.