Текст рішення може підлягати редакційним правкам.

У справі "Халак проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голова,

Рената Ягер (Renate Jaeger),

Райт Маруст (Rait Maruste),

Ізабель Берро-Лефевр (Isabelle Berro-Lefevre),

Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska),

Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva), судді,

Михайло Буроменський (Mykhaylo Buromenskiy), суддя ad hoc,

та Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 26 січня 2010 року, виносить таке рішення, що було прийняте в той же день:

1. Справу порушено за заявою (N 39028/04), поданою проти України до Суду 22 жовтня 2004 року громадянкою України пані Ярославою Степанівною Халак (далі - заявниця) відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - п. Ю.Зайцев.

3. 14 січня 2008 року Суд вирішив направити цю заяву Уряду. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

4. Заявниця - громадянка України, яка народилась в 1970 році та проживає в Івано-Франківській області.

5. У жовтні 1994 року заявниця була поранена громадянином В. Незабаром було порушено кримінальну справу відносно вказаної особи. У ході кримінального провадження заявниця вимагала відшкодування заподіяної їй шкоди.

6. 8 грудня 1995 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області визнав В. винним у заподіянні заявниці тілесних ушкоджень та зобов'язав його виплатити заявниці 8 000 000 карбованців (колишня українська валюта).

7. 10 січня 1996 року Івано-Франківський обласний суд скасував це рішення в частині задоволення вимог заявниці та направив справу на новий розгляд. У травні 1996 року заявниця змінила свої позовні вимоги.

8. У період з 10 січня 1996 року до 10 вересня 1997 року справа двічі переглядалась судами першої та апеляційної інстанцій. 10 вересня 1997 року заявниця просила суд першої інстанції відкласти судовий розгляд до січня - лютого 1998 року за станом її здоров'я.

9. 29 вересня 1997 року суд задовольнив її клопотання.

10. У жовтні 1998 року судовий розгляд було поновлено.

11. 19 листопада 1998 року Тисменицький районний суд Івано-Франківської області, до якого була передана справа, призначив за власною ініціативою судово-медичну експертизу для оцінки тяжкості тілесних ушкоджень заявниці. Експертиза була завершена 2 лютого 1999 року.

12. 22 липня 1999 року за клопотанням заявниці суд призначив додаткову судово-медичну експертизу. Ця експертиза була завершена 27 грудня 2000 року.

13. 8 лютого 2002 року суд частково задовольнив вимоги заявниці та присудив їй 22 316 грн (1) компенсації за лікування, втрату слуху, моральну шкоду та витрати на юридичні послуги.

(1) Приблизно 5011,09 євро.

14. 28 травня 2002 року апеляційний суд Івано-Франківської області змінив зазначене рішення, зменшивши суму виплати до 9315 грн (2).

(2) Приблизно 1972,17 євро.

15. У червні 2002 року заявниця та В. оскаржили рішення в касаційному порядку.

16. 24 квітня 2003 року, після кількох розглядів щодо прийнятності скарги В., справу було передано на розгляд до Верховного Суду України.

17. 4 червня 2004 року Верховний Суд України відмовив заявниці та В. у задоволенні касаційних скарг, визнавши їх необґрунтованими.

18. Уряд стверджував, що рішення від 8 лютого 2002 року (до якого були внесені зміни рішенням від 28 травня 2002 року) було виконано в повному обсязі в кінці 2004 року.

19. В процесі судового розгляду дев'ять судових засідань були відкладені за клопотанням заявниці або через її неявку, чотири - через неявку обох сторін та одне - у зв'язку з відсутністю судді.

I. СКАРГА НА ТРИВАЛІСТЬ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ

20. Посилаючись на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, заявниця скаржилась на надмірну тривалість судового провадження. Суд, як контролююча інстанція з юридичної характеристики фактів у справі, вважає, що зазначену скаргу слід розглянути за пунктом 1 статті 6 Конвенції, який передбачає наступне:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий... розгляд його справи упродовж розумного строку... судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

A. Щодо прийнятності

21. Суд вважає, що ця частина скарги не є явно необґрунтованою у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також вважає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Відповідно скарга визнається прийнятною.

B. Щодо суті

22. На думку Уряду, період, який має розглядатись, повинен починатися з 11 вересня 1997 року (з моменту, коли Конвенція набрала чинності в Україні). Уряд вважає, що заявниця сприяла тривалості судового провадження шляхом заявлення клопотань про відкладення судових засідань, неявки кілька разів у судові засідання, а також шляхом подачі клопотань та скарг. Уряд зазначив, що не було значних періодів бездіяльності національних органів державної влади. Уряд стверджував, що судове провадження, включаючи стадію виконання, було завершено в розумні строки.