Текст рішення може зазнати редакційної правки.

У справі "Лазаренко проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голова,

Рената Ягер (Renate Jager),

Райт Маруст (Rait Maruste),

Марк Віллігер (Mark Villiger),

Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska),

Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva), судді,

Михайло Буроменський (Mykhaylo Buromenskiy), суддя ad hoc,

та Стефан Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 20 жовтня 2009 року, виносить таке рішення, що було прийняте в той день:

1. Справа порушена за заявою (N 26855/05), поданою проти України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України п. Віктором Тимофійовичем Лазаренком (далі - заявник) 30 червня 2005 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Ю.Зайцевим.

3. 15 жовтня 2008 року Суд вирішив направити заяву Уряду. Відповідно до положень пункту 3 статті 29 Конвенції Суд також вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1953 році та проживає у місті Олександрії.

5. 28 травня 2004 року Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області зобов'язав державне підприємство "Олександріявугілля" сплатити заявнику 14632 грн 02 коп. (1) заборгованості із заробітної плати та інших виплат. Рішення набрало законної сили, але виконане було частково через відсутність коштів у підприємства. Несплачений борг складає 2189 грн 18 коп. (2)

(1) Приблизно 3145,81 євро.

(2) Приблизно 206 євро.

6. У невизначену дату було розпочато процедуру ліквідації державного підприємства "Олександріявугілля" та виконавчий лист заявника було надіслано до ліквідаційній комісії підприємства.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6, СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ ТА СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ

7. Заявник скаржився на те, що органи державної влади не виконали рішення від 28 травня 2004 року. Він посилався на пункт 1 статті 6, на статтю 13 Конвенції, а також на статтю 1 Першого протоколу. Суд, як контролююча інстанція з юридичної характеристики фактів у справі, вважає, що скарга заявника має розглядатися виключно за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу. В цих положеннях зазначене наступне:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи... незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."

A. Щодо прийнятності

8. Уряд стверджував, що заявник не вичерпав всіх національних засобів юридичного захисту, оскільки оскаржив до національних судів дії або бездіяльність державного виконавця та ліквідаційної комісії.

9. Заявник не погодився з цим твердженням.

10. Суд зазначає, що у світлі своїх висловів у подібних справах заперечення Уряду мають бути відхилені (див. "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, пп. 28-33, рішення від 27 липня 2004 року, та "Шмалько проти України" (Shmalko v. Ukraine), N 60750/00, пп. 35-40, рішення від 20 липня 2004 року).

11. Суд зазначає, що ця скарга заявника не є очевидно необґрунтованою у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною.

B. Щодо суті

12. Уряд повторював, що він вжив всіх заходів відповідно до національного законодавства, щоб виконати рішення, винесене на користь заявника, та що затримки у виконанні спричинені складною фінансовою ситуацією компанії-боржника.