Це рішення набуде статусу остаточного відповідно до умов пункту 2 статті 44 Конвенції. Воно може зазнати редакційної правки.

У справі "Бевз проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голова,

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Рената Ягер (Renate Jaeger),

Ізабель Берро-Лефевр (Isabelle Berro-Lefevre),

Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska),

Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva), судді,

Станіслав Шевчук (Stanislav Shevchuk), суддя ad hoc,

та Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

після наради за зачиненими дверима 26 травня 2009 року виносить таке рішення, ухвалене того самого дня:

1. Справу розпочато за заявою (N 7307/05), поданою до Суду проти України відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянкою України Людмилою Володимирівною Бевз (далі - заявниця) 8 лютого 2005 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - п. Ю.Зайцев.

3. 29 травня 2008 року Голова п'ятої секції вирішив направити заяву на комунікацію з Урядом. Суд також вирішив проводити розгляд питання щодо прийнятності заяви одночасно з розглядом її по суті (пункт 3 статті 29) .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця, 1950 року народження, проживає у місті Монастирище Черкаської області (Україна).

5. 31 травня 2002 року на підставі скарг від кількох осіб щодо заявниці районний відділ внутрішніх справ порушив кримінальну справу за фактом шахрайства. Текст відповідної постанови починається так: "З 2000 до 2001 року [заявниця], будучи керівником [приватного підприємства Н.], отримала гроші від [перелік осіб] під приводом [що вона забезпечить] працевлаштування їх за кордоном, ошукавши їх таким чином і зловживши їхньою довірою [...]".

6. Офіційно обвинувачення заявниці пред'явлено не було, і вона брала участь у провадженні як свідок. Проте, за її твердженням, до січня 2003 року її залучали до цілої низки очних ставок з потерпілими. Крім того, 7 червня 2002 року у її будинку було проведено обшук.

7. З 4 липня до 26 грудня 2002 року слідство зупинялося вісім разів через хворобу заявниці. Як видається, протягом зазначеного періоду ніяких інших слідчих дій не проводилося. Згодом районний суд визнав, що підстави, на яких слідчий виносив відповідні постанови про зупинення слідства в зазначений період, були пов'язані лише з поведінкою підозрюваної.

8. 9 січня 2003 року органи внутрішніх справ порушили стосовно заявниці дві кримінальні справи за підозрою у зловживанні нею своїм службовим становищем і підробці документів. Згодом інші справи, порушені проти заявниці за пов'язаними між собою обвинуваченнями, були об'єднані в основне провадження; зрештою, було об'єднано дев'ять справ, які в загальному підсумку містили шістнадцять пунктів обвинувачення.

9. Заявницю продовжували допитувати як свідка до 29 січня 2003 року, коли їй офіційно пред'явили обвинувачення і обрали запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

10. 23 червня 2003 року досудове слідство було завершено і справу було передано до Монастирищенського районного суду Черкаської області (далі - районний суд).

11. 7 липня 2003 року відбувся попередній розгляд справи.

12. 23 вересня 2003 року заявницю було затримано.

13. 25 вересня 2003 року слідчий виніс постанову про накладення арешту на автомобіль та інші об'єкти майна заявниці.

14. Наступного дня районний суд виніс постанову про обрання щодо заявниці запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Згодом, 16 жовтня 2003 року, апеляційний суд Черкаської області скасував цю постанову і заявницю було звільнено з-під варти.

15. 1 жовтня 2003 року районний суд повернув справу на додаткове розслідування.

16. 10 жовтня 2003 року слідчий виніс постанову про призначення судово-технічної експертизи документа у справі. Експертний висновок було підготовлено до 29 жовтня 2003 року.

17. З 30 жовтня 2003 року до 18 липня 2005 року слідство було зупинено через хворобу заявниці. Однак протягом зазначеного періоду національні органи провели додаткові судово-технічні експертизи і звернулися по допомогу до органів влади Російської Федерації. Через місяць було підготовлено експертний висновок, а через два місяці виконано міжнародне судове доручення.

18. До 5 вересня 2005 року додаткове розслідування було завершено і справу передали до районного суду.

19. 6 жовтня 2005 року відбувся попередній розгляд справи.

20. 23 жовтня 2006 року прокурор закрив справу в частині двох пунктів пред'явленого обвинувачення, оскільки вони не знайшли свого підтвердження.

21. 4 грудня 2006 року районний суд повернув справу на додаткове розслідування.

22. 27 лютого 2007 року апеляційний суд Черкаської області скасував цю постанову і повернув справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

23. З 23 серпня до 26 листопада 2007 року провадження у справі було тимчасово зупинено через хворобу заявниці. Як зазначено у відповідних судових постановах, провадження у справі було зупинено і згодом відновлено за клопотанням заявниці. Ці постанови оскарженню не підлягали.

24. 8 липня 2008 року прокурор закрив справу в частині ще чотирьох пунктів пред'явленого обвинувачення у зв'язку з порушенням кримінально-процесуальних норм під час досудового слідства.

25. Справа досі перебуває на розгляді в районному суді. У період з 6 жовтня 2005 року до 18 серпня 2008 року було проведено тридцять два судових засідання; крім того, п'ять судових засідань було відкладено через хворобу прокурора чи судді або з огляду на попередні домовленості, сім - через неявку потерпілих і свідків і сім - через неявку захисника заявниці. 22 листопада 2005 року жоден із зазначених учасників провадження у справі не з'явився в судове засідання. З огляду на систематичну неявку сторін (особливо потерпілих і свідків), районний суд дев'ять разів постановляв про їх примусовий привід, який здійснювався органами внутрішніх справ.

26. Під час провадження у справі заявниця зверталася до різних державних органів зі скаргами на тривалість провадження, але безрезультатно.

27. Згідно з листом центральної районної лікарні м. Монастирище від 10 листопада 2008 року в 2002-2008 роках заявниця неодноразово проходила стаціонарне лікування, а саме: 6-15 квітня 2002 року, 11-26 лютого та 8-13 жовтня 2003 року, а також 1-16 листопада 2004 року.

28. За твердженням заявниці, її підписка про невиїзд і постанова слідчого про накладення арешту на майно від 25 вересня 2003 року досі залишаються в силі.

I. СКАРГА ЩОДО ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

29. Заявниця скаржилася, що тривалість провадження в її справі не відповідає вимозі "розумного строку", встановленій пунктом 1 статті 6 Конвенції, в якому зазначено:

"Кожен має право на... розгляд його справи упродовж розумного строку... судом,... який... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. ..."

A. Щодо прийнятності

30. Суд вважає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з інших підстав. Отже, вона має бути оголошена прийнятною.

B. Щодо суті

1. Період, який має братися до уваги

31. Заявниця стверджувала, що зазначений період розпочався 31 травня 2002 року і триває досі.

32. Уряд не погоджувався з вказаною датою початку зазначеного періоду, посилаючись на те, що спершу заявниця брала участь у провадженні як свідок. За інформацією Уряду, їй було "пред'явлено обвинувачення" лише 9 січня 2003 року, а отже, період, який має братися до уваги, розпочався з цієї дати.

33. Беручи до уваги текст постанови про порушення кримінальної справи та подальші слідчі дії, вчинені стосовно заявниці (див. пункти 5-7 вище), Суд вважає, що "пред'явлення обвинувачення" заявниці, у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції, відбулося 31 травня 2002 року (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Девір проти Бельгії" (Deweer v. Belgium) від 27 лютого 1980 року, п. 46, серія A, N 35).

34. Отже, період, який має братися до уваги, розпочався 31 травня 2002 року і триває досі. Таким чином, тривалість цього періоду, що охоплює стадію досудового слідства і стадію розгляду справи в суді першої інстанції, становить сім років.