Це рішення стане остаточним відповідно до умов пункту 2 статті 44 Конвенції. Текст рішення може зазнати редакційної правки.

У справі "Кушнаренко проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. Райт Маруст (Rait Maruste), Голова,

п. Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

п. Володимир Буткевич (Volodymyr Butkevych),

пані Ренате Ягер (Renate Jaeger),

пані Ізабель Берро-Лефевр (Isabelle Berro-Lefevre),

пані Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska),

пані Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva), судді,

та пані Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 14 жовтня 2008 року, виносить таке рішення, що було прийняте в той день:

1. Справа порушена за заявою (N 18010/04), поданою проти України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України п. Кушнаренком Євгеном Івановичем (далі - заявник) 6 травня 2004 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Юрієм Зайцевим.

3. 6 вересня 2007 року Суд вирішив направити Уряду скаргу щодо тривалості провадження. Відповідно до положень пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1950 році та проживає у селі Роздольне Автономної Республіки Крим (далі - АРК).

5. 4 липня 2000 року заявник звернувся до Роздольненського районного суду з позовом до СВК "Чернишевський" (далі - "Ч") та СВК "Приморський" (далі - "П") про стягнення незаконно відрахованих коштів із заробітної плати.

6. Перше засідання у справі було призначено на 12 жовтня 2000 року.

7. У період з жовтня 2000 року до жовтня 2003 року вісім з п'ятнадцяти засідань було відкладено через неявку до суду представників відповідачів.

8. У травні 2001 року розгляд справи було відкладено у зв'язку з закінченням терміну повноважень головуючого судді.

9. Розгляд справи було відновлено у березні 2003 року.

10. 7 жовтня 2003 року позовні вимоги заявника були задоволені у повному обсязі.

11. Рішення не було оскаржено та набрало законної сили 7 листопада 2003 року.

12. 18 листопада 2003 року заявнику було надано копію судового рішення.

13. Протягом 2004 року "Ч" виплатила присуджені заявнику кошти у повному обсязі.

14. У незазначену дату виконавче провадження стосовно "П" було зупинено через неплатоспроможність компанії, рішення від 7 жовтня 2003 року в цій частині залишається невиконаним.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

15. Заявник скаржився, що тривалість провадження була несумісною з вимогою "розумного строку", передбаченою в пункті 1 статті 6 Конвенції, який передбачає наступне:

"Кожен має право на... розгляд його справи упродовж розумного строку... судом,... який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

16. Уряд оскаржив цей аргумент.

17. Період, який слід брати до уваги, розпочався 4 липня 2000 року. Судова стадія провадження закінчилась не раніше ніж 7 жовтня 2003 року, коли позов заявника було задоволено та коли трохи більше ніж за місяць заявник отримав копію рішення. Таким чином, судове провадження тривало більше трьох років та трьох місяців в одній судовій інстанції. Заборгованість за рішенням про стягнення з "Ч" було сплачено у 2004 році. Виконавче провадження стосовно "П" припинено через неплатоспроможність компанії.

A. Щодо прийнятності

18. Суд зазначає, що скарга не є очевидно необґрунтованою в розумінні пункту 3 статті 35 Конвенції. Він також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Таким чином, вона має бути визнана прийнятною.

B. Щодо суті

19. Суд повторює, що розумність тривалості провадження має оцінюватись в світлі обставин справи та у відповідності до наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних державних органів, а також важливість предмета спору для заявника (див., серед інших рішень, рішення у справі "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [GC], N 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII). Суд повторює, що особлива ретельність є необхідною у вирішенні трудових спорів ("Руотоло проти Італії" (Ruotolo v. Italy), рішення від 27 лютого 1992 року, серія A, N 230-D, с. 39, п. 17).

20. Суд зазначає, що спір стосувався заборгованості по заробітній платі заявника. Предмет спору був безсумнівно важливим для заявника та вимагав якнайшвидшого вирішення вимог заяви (див. "Головко проти України" (Golovko v. Ukraine), N 39161/02, п. 54, від 1 лютого 2007 року). Однак, на думку Суду, національні органи не діяли з необхідною сумлінністю: за період майже в два роки - з травня 2001 року до березня 2003 року - провадження було припинено на один рік та десять місяців після закінчення терміну повноважень судді. Суд також зазначає, що неодноразово засідання були відкладені через неявку представників відповідачів. Однак національний суд не вжив жодних заходів для забезпечення присутності відповідних осіб з метою продовження розгляду справи.