Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Мартинов проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення у нарадчій кімнаті 20 листопада 2006 року,

виносить таке рішення, яке було прийняте того ж дня:

1. Справу порушено за заявою (N 36202/03), поданою проти України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України паном Іваном Миколайовичем Мартиновим (далі - заявник) 14 жовтня 2003 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженими - пані В.Лутковською та паном Ю.Зайцевим.

3. 28 квітня 2005 року Суд вирішив направити на комунікацію Уряду скаргу заявника щодо невиконання рішення, винесеного на його користь, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу. Відповідно до положень пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився в 1975 році і проживає в м. Дніпродзержинську. Він був працівником ЗАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" (далі - Підприємство), частка державного майна в якому становила 40% статутного фонду. Таким чином, дія Закону "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29 листопада 2001 року розповсюджується на підприємство.

5. 10 квітня 2003 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська зобов'язав Підприємство виплатити заявнику 3047,03 грн(1) заборгованості з заробітної плати та різні компенсації. Дане рішення не було оскаржене і набуло статусу остаточного.

(1) 547,87 євро.

6. 14 квітня 2003 року відділ державної виконавчої служби Баглійського районного управління юстиції (далі - виконавча служба) відкрив виконавче провадження відповідно до вищезгаданого рішення.

7. 21 жовтня 2003 року виконавча служба повідомила заявника про те, що затримка у виконанні рішення від 10 квітня 2003 року пов'язана з великою кількістю виконавчих проваджень, розпочатих проти Підприємства, арештом його майна та мораторієм на примусову реалізацію державного майна.

8. 7 квітня 2004 року господарський суд Дніпропетровської області розпочав провадження у справі про банкрутство Підприємства та ввів мораторій на виплату його боргів.

9. 30 травня 2005 року заявник отримав належну йому заборгованість, за винятком 200 грн(1). Ця частина рішення залишається невиконаною наданий момент.

(1) 33,22 євро.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

10. Відповідне національне законодавство викладене у рішенні у справі "Сокур проти України" (N 29439/02, пп. 17-22, рішення від 26 квітня 2005 року).

I. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

11. Суд зазначає, що після комунікації справи Уряду-відповідачу заявник подав нову скаргу відповідно до пункту 2 статті 4 Конвенції, яка стосується фактів даної справи.

12. На думку Суду, нова скарга не є уточненням початкової скарги заявника відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, поданої до Суду на приблизно два роки і три місяці раніше і по якій сторони вже надавали свої коментарі. Таким чином, Суд вирішує, що немає необхідності брати до уваги зазначену скаргу (див. "Скубенко проти України", рішення N 41152/98, від 6 квітня 2004 року).

II. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ

А. Скарги заявника відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції

13. Заявник скаржився на неспроможність державних органів виконати рішення від 10 квітня 2003 року в належний термін. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції, який зазначає:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

14. Уряд надав зауваження, які заявник заперечив, щодо невичерпання всіх засобів захисту на національному рівні, подібні до тих, які Суд неодноразово заперечував у своїх попередніх рішеннях щодо невиконання судових рішень, які винесені щодо державних підприємств (див. "Ромашов проти України", N 67534/01, пп. 30-32, рішення від 27 липня 2004 року, та "Трихліб проти України", N 58312/00, пп. 39-43, рішення від 20 вересня 2005 року). Суд вважає, що дані зауваження повинні бути відхилені з тих самих причин.