Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Юрій Іванов проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (Mr R.Maruste),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 20 листопада 2006 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справу порушено за заявою (N 40132/02), поданою проти України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України паном Юрієм Геннадійовичем Івановим (далі - заявник) 25 жовтня 2002 року.

2. Заявника представляв пан П.Кукта. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - пані В.Лутковською.

3. 24 березня 2005 року Суд вирішив направити на комунікацію Уряду скаргу заявника. Відповідно до положень пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився в 1971 році і проживає в м. Дніпродзержинську.

5. В 2002 році заявник розпочав провадження в Комісії з трудових спорів проти ДП "Агрофос" (далі - ДПА), вимагаючи відшкодування заборгованості з заробітної плати та компенсацію. Рішенням від 26 лютого 2002 року Комісія з трудових спорів задовольнила скарги заявника і зобов'язала ДПА виплатити заявнику заборгованість по заробітній платі у розмірі 3427,09 грн(1) та інші компенсації.

(1) Близько 772 євро.

6. 18 липня 2002 року заявник звернувся до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою про стягнення з ДПА заборгованості з заробітної плати та компенсації. 23 серпня 2002 року суд залишив позовну заяву без розгляду у зв'язку з неможливістю провести судове засідання, про яке заявник був повідомлений завчасно. Заявник не оскаржив це рішення.

7. 5 вересня 2002 року заявник знову звернувся до цього ж суду з такою ж заявою проти ДПА. Рішенням від 26 вересня 2002 року суд присудив заявнику 3842,86 грн(1) на відшкодування заборгованості та інших виплат.

(1) Близько 765 євро.

8. 10 квітня та 1 жовтня 2002 року державна виконавча служба Баглійського району м. Дніпродзержинська відкрила виконавчі провадження за рішеннями від 26 лютого та 26 вересня 2002 року відповідно.

9. 5 серпня 2002 року Міністерство палива та енергетики України ліквідувало ДПА та призначило ЗАТ "Дніпропетровський завод мінеральних добрив" (далі - ДЗДМ) - частка державного майна в якому становила 40% статутного фонду - його правонаступником.

10. 24 березня 2003 року заявник подав скаргу на дії державного виконавця до Баглійського районного суду. Листом від 2 квітня 2003 року голова суду повернув скаргу до районного управління юстиції без розгляду.

11. 2 лютого 2004 року виконавча служба повідомила заявника про те, що рішення, винесене на його користь, не виконане у зв'язку з значною кількістю виконавчих проваджень, відкритих щодо ДЗМД, а також про те, що процедура примусової реалізації майна боржника була призупинена Законом "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29 листопада 2001 року. Виконавча служба повідомила заявника, що майно ДЗМД перебувало у податковій заставі з 1 березня 2004 року.

12. 7 квітня 2004 року Господарський суд Дніпропетровської області виніс ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство ДЗМД. За повідомленням Уряду провадження триває і досі.

13. 29 квітня 2004 року заявник звернувся зі скаргою на виконавчу службу до Баглійського районного суду, вимагаючи компенсацію у зв'язку з невиконанням рішення, винесеного на його користь. 29 листопада 2004 року суд відхилив скаргу заявника. Заявник не оскаржував це рішення.

14. 2 вересня 2004 року рішення від 26 лютого 2002 року було повністю виконане. Рішення від 26 вересня 2002 року залишається невиконане в значній його частині (1059 грн(2)).

(2) Близько 175 євро.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

15. Відповідне національне законодавство викладене у справі "Ромашов проти України" (N 67534/01, пп. 16-18, від 27 липня 2004 року).

I. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ

А. Скарга щодо тривалості виконання рішень від 26 лютого та 26 вересня 2002 року

16. Заявник скаржився на неспроможність державних органів виконати рішення Комісії з трудових спорів від 26 лютого 2002 року та рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 26 вересня 2002 року в належний термін та, відповідно до останнього рішення, повністю. Він посилається на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, а також статтю 1 Першого протоколу, які зазначають:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру".

Стаття 13

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.