КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ НАУКИ І ОСВІТИ

Р І Ш Е Н Н Я

11.06.2008

Про виконання Міністерством освіти і науки України,

Академією педагогічних наук України

статей 7 і 29-1 Закону України

"Про професійно-технічну освіту" в частині

науково-методичного забезпечення

професійно-технічної освіти, впровадження

у навчально-виробничий процес досягнень науки, техніки,

нових технологій, передового досвіду

та інноваційних педагогічних технологій

Протокол N 16

Заслухавши інформацію заступника міністра освіти і науки України Стріхи М.В., Президента Академії педагогічних наук України Кременя В.Г. та проаналізувавши матеріали Міністерства освіти і науки України, Академії педагогічних наук України, Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН, управлінь освіти і науки обласних державних адміністрацій, Всеукраїнської асоціації працівників професійно-технічної освіти (ВАПП) та інформації, що отримана при вивченні питання безпосередньо в навчальних закладах, установах і організаціях системи професійно-технічної освіти, Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти відзначає наступне.

У центральних і регіональних органах виконавчої влади та підпорядкованих їм установах, організаціях, навчальних закладах (МОН, Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, управління освіти і науки обласні державні адміністрації, обласні науково (навчально)-методичні центри (кабінети), Українська інженерно-педагогічна академія, 10 індустріально-педагогічних коледжів і технікумів) питаннями професійно-технічної освіти займається понад 1700 управлінців та науково-педагогічних працівників. Майже 300 співробітників працює над проблемами професійно-технічної освіти в Академії педагогічних наук України та її структурних підрозділах (Відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти, Інститут професійно-технічної освіти, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих, Донецький інститут післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників, Львівський науково-практичний центр професійно-технічної освіти, кафедра професійної освіти Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти). Аналіз матеріалів свідчить про те, що Міністерство освіти і науки України, Академія педагогічних наук України, регіональні органи виконавчої влади здійснюють як організаційно-управлінське, так і науково-методичне забезпечення функціонування системи професійно-технічної освіти в державі.

Разом з тим треба наголосити на недоліках у роботі Міністерства освіти і науки України, Академії педагогічних наук України щодо виконання статей 7 і 29-1 Закону України "Про професійно-технічну освіту" ( 103/98-ВР ), що значною мірою стримує, а в ряді випадків і унеможливлює розвиток професійно-технічної освіти в Україні. Потребують термінового наукового опрацювання, оновлення та затвердження в установленому порядку в новій редакції Концепція розвитку професійно-технічної освіти та Закон України "Про професійно-технічну освіту". Невідкладним завданням є формування нової стратегії (програми) розвитку ПТО, а також визначення та наукове обґрунтування напрямів її реалізації на найближчі 5 - 10 років. Немає наукового обгрунтування інтегрування профтехосвіти в європейський освітній простір у рамках Копенгагенського процесу, не відпрацьовано модель національної системи кваліфікацій. До цього часу не запроваджено науково обґрунтованого прогнозування розвитку ринку праці в Україні з урахуванням тенденцій розвитку економіки. Не ліквідовано перекоси у формуванні трудових ресурсів держави, їх професійній підготовці. У поточному році в професійно-технічних навчальних закладах (ПТНЗ) готують у 6,2 раза менше кадрів з розрахунку на 10 тисяч населення, ніж у вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації (у 1996 році цей показник становив 2,8 раза), тоді як на ринку праці спостерігається дефіцит кваліфікованих робітників. Не створено чіткого механізму взаємодії центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, навчальних закладів при формуванні державного замовлення на підготовку робітничих кадрів, що призводить до збільшення кількості безробітних на ринку праці. У 2007 році працевлаштування випускників ПТНЗ України за програмою первинної професійної підготовки становило 83,7 відсотка, а в низці областей працевлаштування не перевищувало 72 - 75 відсотків. Немає концептуальних засад розбудови нової економіки професійно-технічної освіти, не запроваджено сучасної методики розрахунку вартості підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах з урахуванням складності, наукоємності та матеріалоємності професій, не розроблено дієвого механізму багатоканального, різнорівневого фінансування ПТНЗ та стимулювання навчальних закладів до залучення позабюджетних коштів, нарощування обсягів навчально-виробничої діяльності. Не створено правові та економічні засади стимулювання роботодавців і інвесторів до участі у розвитку закладів профтехосвіти та відновленні трудових ресурсів держави, які мають базуватись на взаємному інтересі та відповідальності. Суттєві недоліки є в роботі Міністерства освіти і науки України, Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН, спрямованій на оновлення змісту професійно-технічної освіти та підвищення якості підготовки робітничих кадрів. Повільно здійснюється розробка та впровадження державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних професій. Потребує перегляду та доопрацювання сама модель стандарту з огляду на серйозні критичні зауваження роботодавців і педагогів-практиків професійно-технічних навчальних закладів. До того ж внаслідок відсутності фінансування своєчасно не тиражуються вже затверджені стандарти і затримується їх впровадження. Не фінансується також робота творчих груп з числа практичних працівників профтехосвіти, які займаються розробкою та апробацією стандартів, що суттєво знижує мотивацію фахівців і негативно позначається на якості їх роботи. При цьому треба зазначити, що практично не здійснюється, як передбачається статтею 35 Закону України "Про професійно-технічну освіту", оновлення для ПТНЗ II атестаційного рівня не рідше ніж раз на п'ять років типових навчальних планів і типових навчальних програм, які визначають загальнодержавний компонент змісту професійно-технічної освіти і є обов'язковими для використання.

Не відповідають потребам темпи і обсяги видання навчальної літератури. Загальна забезпеченість професійно-технічних навчальних закладів підручниками та навчальними посібниками на початок 2008 року становить: із загальнотехнічних і спеціальних дисциплін - 69 відсотків, із загальноосвітніх - 63. А з низки професій машинобудування, металообробки, приладобудування, видобувної промисловості, транспорту і зв'язку вона не перевищує 30 відсотків. Протягом останніх десяти років з понад 200 професій не було видано жодного підручника, не видавалась взагалі науково-методична література для ПТНЗ. Рік у рік не виконується план видання підручників. У 2007 році, наприклад, з 26 запланованих найменувань підручників видано лише 5. Серед чинників, які негативно впливають на стан забезпечення учнів ПТНЗ сучасною навчальною літературою, основним є залишкове фінансування. Міністерством освіти і науки України на видання підручників для ПТНЗ спрямовується лише 2 - 3 відсотки від загальної суми коштів, що виділяються з державного бюджету на ці потреби для системи освіти. Незадовільними є результати роботи з модернізації навчальної матеріально-технічної бази закладів професійно-технічної освіти, впровадження в навчальний процес нової техніки, обладнання, інструментів і матеріалів. В останні 16 років майже не здійснювався, крім комп'ютеризації, процес відтворення основних фондів за рахунок коштів державного бюджету. Припинилось будівництво об'єктів профтехосвіти. Обладнання та навчальна техніка на 95 - 96 відсотків морально і фізично застаріли або взагалі вийшли з ладу. З майже 19 тисяч металообробних верстатів, що використовуються в навчальному процесі ПТНЗ, лише 4 відсотки - нового покоління. Аналогічне становище з навчальним транспортом. З 2975 вантажних автомобілів лише 141 з терміном експлуатації до 10 років, а з 1272 легкових - лише 333. У професійно-технічних навчальних закладах агропромислового комплексу з 5154 тракторів і 1342 комбайнів всього 4 відсотки - нового покоління, а 96 - підлягають заміні. Не приділяється належної уваги Міністерством освіти і науки України становленню і розвитку науково-методичних служб професійно-технічної освіти - як центральних, так і в регіонах. Відділення змісту професійно-технічної освіти Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН (до 16 лютого 2006 року - Науково-методичний центр професійно-технічної освіти МОН) розміщується в орендованому, старому, малопристосованому для роботи інституту приміщенні. Внаслідок низької заробітної плати (методисти отримують по 900 - 1100 гривень на місяць) і відсутності належних умов для роботи Відділення не укомплектовано кваліфікованими кадрами. За штатним розписом має бути 40 працівників, фактично працює 28, з яких всього 9 мають досвід роботи в закладах системи ПТО і лише один має науковий ступінь кандидата наук. Працівники не забезпечені в достатній кількості засобами зв'язку (всього два телефонні номери), комп'ютерами (на всіх лише 3 сучасні комп'ютери), не забезпечені необхідною теле-, аудіо-, відеотехнікою, електронною поштою, не мають доступу до Інтернету. Украй незадовільним є також ресурсне забезпечення регіональних науково (навчально)-методичних центрів (кабінетів) професійно-технічної освіти (НМЦ ПТО). Міністерство освіти і науки України практично не виділяє коштів на їх комп'ютеризацію, придбання оргтехніки, видавничу діяльність, на оплату відряджень. Не вирішуються належним чином питання оренди приміщень. Низькою залишається заробітна плата співробітників обласних методичних служб. При тому, що керівники і методисти НМЦ ПТО віднесені до педагогічних працівників, їм не надано права на пенсію за вислугу років.