Державна податкова служба України розглянула відповідно 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) звернення ТОВ щодо застосування окремих норм податкового та іншого законодавства і в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство повідомило, що у процесі своєї господарської діяльності імпортує, зберігає на своєму складі та реалізовує реагенти європейського виробництва т. ч. позицій, які за кодом УКТ ЗЕД відносяться до підакцизних товарів (гексан, метанол та ін.) виключно у споживчій тарі до 5 літрів.

З урахуванням викладено, Товариство цікавлять наступні питання:

1. Чи потрібно отримувати ліцензію на право оптової торгівлі пальним Товариству.

2. При отриманні ліцензії на зберігання пального, чи необхідно реєструвати акцизний склад та реєструватися при цьому платником акцизного податку.

3. Чи виникає у Товариства зобов'язання сплати акцизного податку при ввезенні на митну територію України пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів (включно).

Щодо питання 1.

Відповідно до статті 14.1.141-1 Кодексу пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Порядок здійснення діяльності із виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року N 481 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон).

Згідно з ст. 18 Закону всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 15 Закону встановлено, що імпорт або експорт пального здійснюється за наявності у суб'єкта господарювання, що імпортує або експортує пальне, ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.

Враховуючи викладене, при ввезені на митну територію України пального, Товариству необхідно отримати, ліцензію на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.

Разом з цим, не вважаються реалізацією пального, серед іншого операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) на митній території України пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками (ст. 14.1.212 Кодексу).

Таким чином, при реалізації на митній території України пального виключно у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), суб'єкт господарювання не здійснює операції з реалізації пального в розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Враховуючи зазначене вище, суб'єкти господарювання можуть реалізовувати пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно) на митній території України без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним відповідно до вимог Закону (крім операцій з реалізації такого пального його виробниками).

Щодо питання 2.

Відповідно до ст. 1 Закону зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина шістнадцята ст. 15 Закону).

Згідно з частиною дев'ятнадцятою ст. 15 Закону ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.