Державна податкова служба України розглянула звернення щодо застосування ставки податку на додану вартість (далі – ПДВ) у розмірі 7 відсотків до операцій з постачання послуг із тимчасового розміщування (проживання) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство здійснює господарську діяльність за класом 55.10 група 55 КВЕД ДК 009:2010 "Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування" та має у власності будівлю готелю.

Додатково до послуг розміщення Товариство надає послуги з забезпечення харчуванням і напоями, паркування, послуги пралень, басейнів і тренажерних залів, місць для відпочинку та розваг, а також конференц-залів і місць для проведення нарад.

Товариством укладено договір про надання готельних послуг з замовником, умовами якого передбачено, що у разі відсутності вільних номерів в готелі, який належить Товариству, Товариство надаватиме послуги з тимчасового проживання (розміщення) замовнику в іншому готелі. Відповідно Товариством укладено договір про надання послуг з тимчасового проживання (розміщення) представників замовника з іншим готелем, який провадить діяльність за класом 55.10 група 55 КВЕД ДК 009:2010 "Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування".

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання, чи застосовується ставка оподаткування ПДВ у розмірі 7 відсотків до операцій з постачання готельних послуг, якщо такі послуги надаються Товариством шляхом розміщення у готелі, який належить іншій особі, що також здійснює діяльність за класом 55.10 група 55 КВЕД ДК 009:2010 "Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування"?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Законодавство України про туризм складається з Конституції України, Закону України від 15 вересня 1995 року № 324/95-ВР "Про туризм" із змінами і доповненнями (далі – Закон № 324), інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до них (стаття 2 Закону № 324).

Майнові відносини в галузі туризму, засновані на рівності, автономії волі і майновій самостійності їх учасників, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України (далі – ГКУ) з урахуванням особливостей, встановлених Законом № 324.

Згідно зі статтею 1 Закону № 324 з урахуванням змін, внесених Законом України від 29 квітня 2021 року № 1441-IX "Про внесення змін до Закону України "Про туризм" щодо розширення кола суб'єктів надання готельних послуг", які введені в дію з 01 квітня 2023 року:

готель – засіб тимчасового розміщення, що складається з шести і більше номерів та в якому суб'єктом господарювання надаються готельні послуги;

засіб тимчасового розміщення – єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення діяльності з надання послуг з тимчасового розміщення;