Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві розглянуло звернення '...' щодо включення до складу витрат при обчисленні податку на прибуток витрат по гарантійному ремонту та/або обслуговуванню обладнання і в межах своїх повноважень повідомляє.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. III Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Податковим кодексом не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму витрат на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування.

Тобто, операції щодо здійснення гарантійного ремонту та гарантійного обслуговування визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджений наказом Мінфіну України від 31 грудня 1999 р. N 318 (зі змінами та доповненнями) (далі - П(С)БО 16).

Так, згідно п. 19 розділу "Склад витрат" П(С)БО 16 до витрат на збут включаються, зокрема, витрати, на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування.

Обов'язковою умовою для відображення операцій як в бухгалтерському обліку, так і в податковому є наявність первинних документів.

Норми діючого Кодексу не містять вичерпного переліку первинних документів для підтвердження проведення гарантійного ремонту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які оформлені з урахуванням вимог Закону України від 16.07.99 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996).

Статтею 9 Закону N 996 визначено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 Закону N 996).

Пунктом 201.1 статті 201 Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, у якій код товару згідно з УКТ ЗЕД є одним із обов'язкових реквізитів, який зазначається в податковій накладній при постачанні підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.