'...'

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Визначення сум дебіторської заборгованості, що підлягають списанню, та їх списання здійснюються згідно з Інструкцією з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ , затвердженою наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.98 № 90 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.11.98 за № 728/3168 (далі - Інструкція).

Згідно з вимогами пункту 11.3 Інструкції інвентаризаційна комісія шляхом документальної перевірки повинна, зокрема, установити:

- правильність і обгрунтування сум дебіторської, кредиторської і депонентської заборгованості, щодо якої термін позовної давності минув;

- чи вжито заходів для стягнення дебіторської заборгованості у встановленому порядку.

Пунктом 11.4 Інструкції , зокрема, визначено, що для відображення результатів інвентаризації розрахунків за дебіторської та кредиторською заборгованістю, що знаходиться на обліку установи на момент звітного періоду (інвентаризації), призначений Акт інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами (додаток 9).

До акта слід додати довідку (додаток 10), в якій наводяться найменування та адреси дебіторів і кредиторів, сума заборгованості, за що обліковується заборгованість, з якого часу і на підставі яких документів.

Відповідно до пункту 11.5 Інструкції списання боргу внаслідок неплатоспроможності боржника не є підставою для скасування заборгованості. Заборгованість слід відображати поза балансом не менше п'яти років з часу списання для спостереження за можливістю її справляння у випадку зміни майнового стану боржника.