Заслухавши й обговоривши доповідь директора Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України академіка НАН України М.Г.Жулинського про стан проблеми й перспективи розвитку академічного літературознавства, Президія НАН України відзначає, що впродовж свого існування інститут зарекомендував себе як провідна літературознавча установа України, яка спільно з Львівським відділенням здійснює дослідження історії й сучасного розвитку української літератури, літератури зарубіжних країн, компаративістики, розробляє теоретичні та методологічні проблеми сучасного літературознавства, працює в напрямі переосмислення замовчуваних радянською літературознавчою наукою явищ та імен, введення їх у науковий обіг, в університетські та шкільні програми.

Свідченням високої оцінки праці вчених цих академічних установ є удостоєння Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка таких праць, як Зібрання творів І.Я.Франка у 50 томах, "Історія української літератури XX ст." (у 2-х кн.), "Із забуття - в безсмертя (Сторінки призабутої спадщини)" академіка НАН України М.Г.Жулинського, "Україна очима Заходу: Рецепція України в Західній Європі XI-XVIII ст." члена-кореспондента НАН України Д.С.Наливайка, а також їх широке міжнародне визнання. Лише впродовж останнього десятиріччя в перекладах та мовою оригіналу видано такі ґрунтовні праці, як "Мистецтво роману і XX століття" академіка НАН України Д.В.Затонського (Німеччина), "Франко - не Каменяр" члена-кореспондента НАН України Т.І.Гундорової (Австралія), "Українська літературна цивілізація" О.Я.Пахльовської (Італія), "Польськомовна українська поезія кінця XVI - початку XVIII ст." Р.П.Радишевського (Польща), "Український футуризм. Вибрані сторінки", упорядковано членом-кореспондентом НАН України М.М.Сулимою (Угорщина) тощо.

Із урахуванням провідної ролі у вітчизняному літературознавстві саме на ці академічні наукові установи покладені завдання справді загальнонаціональної ваги і значення, на здійсненні яких сьогодні зосереджені зусилля вчених. Це - написання фундаментальної академічної "Історії української літератури" у 12 томах, підготовка до видання чотиритомної Шевченківської й п'ятитомних Української літературної й Франківської енциклопедій, стотомного зібрання творів І.Я.Франка, Повного зібрання творів Т.Г.Шевченка у 12 томах, повних зібрань творів Лесі Українки й Олеся Гончара, а також творів багатьох інших письменників - у серіях "Бібліотека української літератури" у 200 томах та "Бібліотека світової літератури" у 250 томах.

Разом з тим Президія НАН України відзначає, що в реалізації зазначених завдань та з огляду на перспективи розвитку академічного літературознавства відповідно до сучасних наукових вимог існує ціла низка нерозв'язаних проблем. У важкі для академічної науки 1990-ті роки Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України не зміг уникнути значних кадрових втрат, у зв'язку з чим фактично припинили своє існування такі важливі не лише для інституту, а й всього вітчизняного літературознавства структурні підрозділи, як відділи славістики та русистики. Назріла необхідність створення нових підрозділів - відділу літературної критики, науково-бібліографічного центру в цьому інституті та секторів полоністики й літературної критики - у його Львівському відділенні. Гострою є проблема кадрового забезпечення зазначених підрозділів та кадрового зміцнення відділів франкознавства, літературного процесу в Західній Україні, давньої української літератури, рукописних фондів і текстології. Вирішення цих проблем потребує оперативного збільшення цільового фінансування літературознавчих установ, оскільки їхній сумарний відсоток у базовому бюджетному фінансуванні установ Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України (17,8%) не відповідає ролі і завданням академічного літературознавства на сучасному етапі.