Міністерство економіки України розглянуло Ваше електронне звернення від […] щодо надання роз’яснень з питань законодавства про працю і в межах компетенції повідомляє.

Вимоги щодо застосування трудового договору з нефіксованим робочим часом (далі – ТДНЧ) встановлені у статті - 21-1 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП). ТДНЧ – це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених статтею - 21-1 КЗпП.

ТДНЧ повинен містити, зокрема, інформацію про інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні). Під базовими днями та годинами слід розуміти часові інтервали, в які відповідно до умов ТДНЧ від працівника потенційно можуть вимагати працювати. При цьому робота в такі базові дні та години може надаватися тільки за наявності відповідної потреби роботодавця. Якщо робота не надається – оплата праці не здійснюється (за винятком гарантій, передбачених частинами дванадцятою, тринадцятою статті - 21-1 КЗпП).

Кількість базових годин, під час яких від працівника можуть вимагати працювати, не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати 6 днів на тиждень. Мінімальна тривалість робочого часу працівника, який виконує роботу на підставі ТДНЧ, протягом календарного місяця становить 32 години.