розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Верховної Ради України (далі - ВРУ) на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року (судді Данилевич Н.А., Бевзенко В.М., Білоус О.В., Желтобрюх І.Л., Шарапа В.М.) у справі № 800/539/16 за позовом ОСОБА_1 до ВРУ, треті особи: Вища рада правосуддя (яка є правонаступником Вищої ради юстиції; далі - ВРП, ВРЮ відповідно), Державна судова адміністрація України, про визнання незаконною постанови та

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРУ про визнання незаконною Постанови ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1607-VIII "Про звільнення судді", якою ОСОБА_1 звільнено з посади судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області у зв`язку з порушенням присяги.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 05 листопада 2015 року ВРЮ прийняла рішення № 810/0/15-15 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 з посади за порушення присяги", яке постановою Вищого адміністративного суду України від 02 лютого 2016 року було визнано незаконним і скасовано. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ВРЮ звернулась до Верховного Суду України із заявою про його перегляд. Проте 29 вересня 2016 року ВРУ прийняла Постанову № 1607-VIII, незважаючи на те, що вказана заява судом не розглянута. На думку позивача, відповідач не мав правових підстав ставити на розгляд питання про її звільнення на підставі подання ВРЮ, яке було скасовано судом. До того ж оскаржувана Постанова ВРУ прийнята з порушенням процедури звільнення судді, передбаченої статтею 216-1 Регламенту Верховної Ради України , затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (далі - Регламент), оскільки звільнення з посади судді відбулося за її відсутності, без належного повідомлення про розгляд питання про звільнення.

До набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII) та припинення діяльності Вищого адміністративного суду України розгляд адміністративного позову ОСОБА_1 цим судом не закінчено.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України та на підставі Закону № 2147-VIII справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддя якого ухвалою від 03 грудня 2018 року прийняв цю справу до провадження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 19 лютого 2019 року позов задовольнив: визнав протиправною та скасував Постанову ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1607-VIII.

Не погодившись із цим судовим рішенням, ВРУ подала апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. На думку скаржника, суд першої інстанції не застосував до спірних відносин положення частини восьмої статті 19 Регламенту щодо стислого (триденного) строку скликання позачергового пленарного засідання ВРУ та не врахував особливості розгляду невідкладних питань, які на вимогу Президента України мали бути розглянуті на такому засіданні. При цьому відповідач учинив усі можливі та залежні від нього й необхідні дії, передбачені чинним законодавством, спрямовані на забезпечення своєчасного, об`єктивного та всебічного розгляду питання стосовно звільнення позивача з посади з одночасним наданням можливості реалізації останнім свого права на захист, зокрема, і щодо його участі в процесі прийняття оскаржуваного рішення, про що свідчить направлення позивачу термінової урядової телеграми та розміщення у день визначення дати засідання ВРУ відповідного оголошення на її офіційному вебсайті. На обґрунтування дотримання ВРУ процедури розгляду питання про звільнення позивача скаржник також вказує на те, що Регламент не передбачає обов`язку головуючого на пленарному засіданні повністю оголошувати подання ВРЮ про звільнення судді за порушення присяги.

У зв`язку з викладеним скаржник просить скасувати рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ВРУ залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Третя особа - ВРП у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначає, що рішення ВРЮ від 05 листопада 2015 року № 810/0/15-15, яке стало підставою для прийняття Постанови ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1607-VIII, є чинним, тому просить скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Інша третя особа відзиву на апеляційну скаргу не надіслала.

Позивач та треті особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній мотивів.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника відповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи позивача, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення й не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до ухвалення незаконного судового рішення.

Суд першої інстанції установив, що Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 712/2002 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області у межах п`ятирічного строку. Постановою ВРУ від 22 травня 2008 року № 296-VI "Про обрання суддів" Цибру Н.В. обрано на посаду судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області безстроково.

05 листопада 2015 року ВРЮ прийняла рішення № 810/0/15-15 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 з посади за порушення присяги".

Правомірність рішення ВРЮ від 05 листопада 2015 року № 810/0/15-15 була предметом розгляду адміністративної справи № 800/24/17 (800/451/15). Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 16 квітня 2018 року в указаній вище справі позов задовольнив: визнав протиправним і скасував рішення ВРЮ від 05 листопада 2015 року № 810/0/15-15. Проте Велика Палата Верховного Суду постановою від 18 жовтня 2018 року рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року скасувала та ухвалила нове - про відмову в задоволенні позову.

17 грудня 2015 року ВРЮ внесла до ВРУ подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області у зв`язку з порушенням присяги.

Розпорядженням Голови ВРУ Парубія А.В. від 27 вересня 2016 року № 352 "Про скликання позачергового пленарного засідання Верховної Ради України восьмого скликання" на вимогу Президента України та відповідно до частини восьмої статті 19 Регламенту прийнято рішення про скликання позачергового пленарного засідання на 10 годину 29 вересня 2016 року для розгляду питання про звільнення суддів.

27 вересня 2016 року відповідач на адресу Чорнобаївського районного суду Черкаської області направив урядову телеграму, адресовану судді ОСОБА_1., якою повідомив її про розгляд подання ВРЮ про звільнення її з посади судді на позачерговому засіданні ВРУ 29 вересня 2016 року. Ця телеграма вручена позивачу 28 вересня 2016 року.

29 вересня 2016 року ВРУ прийняла Постанову № 1607-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України у зв`язку з порушенням присяги судді.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду керувався тим, що відбулося порушення права позивача на участь у процесі прийняття оскаржуваної Постанови ВРУ у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог частини п`ятої статті 216-1 Регламенту про обов`язкове повідомлення судді про проведення засідання, на якому розглядатиметься питання про звільнення цього судді, не пізніше ніж за три дні до дня засідання. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що задля повного захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_1 необхідно визнати протиправною та скасувати Постанову ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1607-VIII, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача є належним та відповідає вимогам процесуального законодавства, а саме: частини другої статті 9, пункту 2 частини другої статті 245, пунктів 1, 3 частини четвертої статті 266 КАС України .

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими ці висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з огляду на таке.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.